IVAN PULIUJ (2 febbraio 1845, Grymajliv - 31 gennaio 1918, Praga) geniale fisico, ingegnere elettrico ucraino, inventore dei raggi X, 180 anniversario della nascita

IVAN PULIUJ 

(2 febbraio 1845, Grymajliv - 31 gennaio 1918, Praga)

geniale fisico, ingegnere elettrico ucraino, professore e rettore

l'inventore dei raggi X

di Yaryna Moroz Sarno

    Ivan Puliuj (02.02.1845, cittadina di Grymailiv, ora villaggio di Grymailiv, distretto di Chortkiv, regione di Ternopil, Ucraina - 31. 01. 1918, Praga, Repubblica Ceca) — fisico, ingegnere elettrico, inventore dei raggi X, organizzatore di scienze, insegnante, traduttore, pubblicista, politologo, personaggio pubblico, dottore in filosofia e in fisica, professore e rettore della Scuola Tecnica Superiore Tedesca di Praga, consigliere di Stato per l'ingegneria elettrica della Repubblica Ceca e della Moravia, membro a pieno titolo della Società scientifica di T. Shevchenko (dal 1899). Ivan Puliuj è stato il fondatore del primo dipartimento di ingegneria elettrica in Europa, il rettore della Scuola Superiore Tedesca di Praga. Puliuj scoprì misteriosi raggi invisibili, conosciuti nel mondo come raggi X.

     Ivan Puliuj (Іван Пулюй) nacque il 2 febbraio del 1845 a Grymajliv. Suo padre, Pavlo Pulgui, un ricco e colto proprietario, fu sindaco di Grymajliv dal 1861 al 1865. Il futuro scienziato ebbe il cognome Pulgui fino al 1861.

     Si è diplomato alla scuola elementare nella città di Grymailiv. Dal 1856 al 1864 studiò al ginnasio classico di Ternopil, in lingua tedesca, dove si diplomò con lode. Mentre studiava al ginnasio di Ternopil, divenne co-fondatore e membro attivo della società segreta della gioventù ucraina "Gromada".

    Dal 1865 studiò al Seminario teologico greco-cattolico di Vienna. Egli univa i suoi studi con traduzioni di letteratura spirituale in ucraino. Nel 1865 fondò a Vienna la Società dei teologi ucraini.

   Nel 1868-69 insieme ad altri studenti ucraini, fondò a Vienna la società studentesca giuridica "Sich" (in seguito le sue attività furono molto apprezzate da Ivan Franko) e per qualche tempo il capo dell'organizzazione studentesca "Sich" a Vienna. Fece e pubblicò il Libro di Preghiere in volgare. Sullo sfondo dell'attività letteraria, nel 1869 incontrò a Vienna per la prima volta Panteleimon Kulish. 

   Durante il suo ultimo anno al seminario teologico, frequentò le lezioni di matematica, fisica e astronomia all'Università di Vienna. Parallelamente supera a pieni voti gli esami nei principali corsi universitari di matematica. Dal 1869 al 1972 proseguì i suoi studi presso la Facoltà di fisica dell'Università di Vienna. Dopo essersi laureato presso l'istituto, vi lavorò fino al 1874 come assistente presso il Dipartimento di Fisica Sperimentale. Nel 1872-1874 lavorò come scienziato nel laboratorio di fisica del professor Victor von Liang. Nel 1874 pubblicò i primi due articoli del "Rapporto dell'Accademia delle Scienze di Vienna" sugli studi sperimentali della dipendenza dell'attrito interno dell'aria dalla temperatura. Dal 1874 al 1875 fu assistente all'Accademia navale di Fiume (oggi Fiume, Croazia) e nel 1878 creò un dispositivo per determinare l'equivalente meccanico del calore, che ricevette una medaglia a Parigi.

    Dopo aver studiato all'Università di Vienna ed aver lavorato nel laboratorio di fisica del professor Victor von Liang, Puliuj insegnò fisica, meccanica e matematica nel 1874-1875 all'Accademia navale di Fijume (oggi Fiume, Croazia), dove per primo  indagò sulla natura della radiazione "fredda" di neon. Nel 1874 progettò un dispositivo per misurare l'equivalente meccanico del calore, che nel 1878 fu premiato con una medaglia d'argento all'Esposizione Universale di Parigi. Progettò anche un teletermometro remoto, un apparecchio di segnalazione telefonica, un induttore per correnti trifase, una centrale telefonica brevettata per proteggere la vita dalle pericolose correnti elettriche ad alta tensione.

L'apparato di Puliuj per determinare l'equivalente meccanico del calore

    Dal 1875 al 1876, con borsa di studio del Ministero dell'Istruzione Pubblica  austriaco, studiò all'Università di Strasburgo (oggi Francia), dove nel 1876  difese la sua tesi di dottorato "La dipendenza dell'attrito interno dei gas dalla temperatura" e ricevendo un dottorato in fisica dall'Università di Strasburgo. Puliuj  studiò e lavorò  all'istituto di fisica del professor August Kundt presso l'Università di Strasburgo. Tra i suoi compagni di studi c'erano Nikola Tesla e Wilhelm Röntgen. Pului aveva una corrispondenza scientifica con Wilhelm Röntgen. 

    Per accelerare la ricerca nel campo dell'ingegneria elettrica, il che significa mettere la scienza teorica al servizio dell'applicazione pratica, Puliuj da studente dell'Università di Strasburgo imparò l'arte della soffiatura del vetro e ha poi aiutato un giovane collega, Nikola Tesla, a padroneggiare quell'abilità. Puliuj produsse  originali dispositivi per il vuoto che sono stati esposti pubblicamente e premiati con prestigiosi premi e diplomi in mostre internazionali. Alcuni degli esemplari unici sono stati acquisiti per la collezione del più antico museo tecnico d'Europa, il Museo delle Arti e dei Mestieri di Parigi (Musée des arts et métiers).

   Ivan Puliuj e Tesla condussero, tra le altre cose, esperimenti elettrici con raggi catodici e lampade a scarica di gas. 

    Ritornando a Vienna, diventa professore associato privato presso l'Università di Vienna. Dal 1876/77 al 1884 insegnò gratuitamente un corso sulla teoria meccanica del calore e teoria cinetica dei gas all'Università di Vienna. Puliuj iniziò a lavorare attivamente nel campo dell'ingegneria elettrica. Dopo una presentazione di successo nel 1881 all'Esposizione Mondiale di Elettrotecnica di Parigi di un apparecchio elettrico da lui progettato, fu premiato con i diplomi, ricevette una medaglia d'argento della sua lampada catodica (in seguito chiamata "la lampada di Puliuj"). Nel 1880-1882 furono pubblicati anche quattro articoli sui raggi catodici negli Atti dell'Accademia delle Scienze di Vienna. Puliuj inventò e brevettò nel 1881 una lampada portatile di sicurezza che ha praticamente facilitato il lavoro di un’intera generazione nelle miniere. 

   Il 30 marzo 1882, nel quarto articolo del libro “La materia luminosa e il quarto stato della materia” I. Puliuj descrive il suo dispositivo come segue: "Un tubo di vetro, all'interno del quale c'è una piastra di mica ad angolo, ricoperta di solfato di calcio. Sotto la piastra si trovava un disco di alluminio della stessa dimensione della sezione del tubo, che fungeva da catodo. Molta mica si trovava sopra la piastra di mica anodo più piccolo". Questo dispositivo emetteva un intenso impulso, grosso modo parallelo, di radiazione invisibile, che veniva fissata in modo fluorescente per mezzo di uno schermo di bario-platino-cianuro, ed ottenuta secondo la loro con esso, le immagini erano particolarmente chiare. Nei "Rapporti dell'Accademia delle Scienze di Vienna" fu pubblicato un libro separato "Materia elettroradiante" sotto forma di diverse serie, e la London Physical Society nella casa editrice "Physical Memoirs" nel 1889 pubblicò questo libro in una traduzione inglese. 

   

Lampada di Puliuj con la sua iscrizione 

    Queste scoperte avevano una risonanza significativa tra i fisici. Fu Ivan Puliuj a dare la spiegazione completa della natura dei raggi X: nel 1896 pubblicò i risultati delle ricerche sulla natura e le proprietà dei raggi X.  Il suo lavoro può anche essere definito precursore della scoperta dell'elettrone, che fu effettuata nel 1897 da Joseph John Thomson. 

   Progettò per la prima volta un tubo catodico 14 anni prima della scoperta officiale dei raggi X; spiegò la natura dell'occorrenza dei raggi X; stabilì la capacità dei raggi X di ionizzare i gas; ha chiarito la loro distribuzione spaziale (dove e come si verificano). Dopo l'invenzione della sua "lampada", Puliuj regalò a Röntgen, con il quale aveva un'attiva corrispondenza, diverse copie. 

      La scoperta ufficiale della radiazione a raggi X fu attribuita allo scienziato tedesco Wilhelm Conrad Röntgen, che il 28 dicembre 1895 pubblicò un primo articolo intitolato "Su un nuovo tipo di raggi", che contiene informazioni sulle proprietà, il meccanismo di accadimento e alcune considerazioni sulla natura dei raggi invisibili. Röntgen indicò il giorno esatto le scoperte, ma mai descrisse in dettaglio il processo dell'esperimento condotto l'8 novembre 1895. Inoltre, non ci sono testimoni oculari della scoperta di Röntgen e lo stesso scienziato parlava in modo molto vago dell'invenzione, nonostante questo, Röntgen presentò un rapporto preliminare agli editori della rivista "Rapporti della Società di Fisica e Medicina di Würzburg" il 28 dicembre 1895. Per di più, lo pubblicò sotto forma di opuscolo, che inviò alle istituzioni e alle società scientifiche. Le prime notizie di stampa sulla sensazionale scoperta apparvero il 5 gennaio 1896 sulle pagine del quotidiano viennese "Die Presse" apparve il primo piccolo ma sensazionale articolo sui nuovi raggi invisibili, con l'aiuto dei quali è possibile vedere attraverso le pareti opache di uno spazio chiuso, scatola o cella, e il giorno dopo la "London Telegraph Agency" riportò questa notizia alla stampa mondiale. Allo stesso tempo, l'articolo di Röntgen fu pubblicato sotto forma di un opuscolo separato, che descriveva brevemente le proprietà dei raggi X da lui "inventati" in 17 tesi. Il 7 gennaio, l'articolo è stato ristampato a Praga dal giornale in lingua tedesca "Bohemia". Il 23 gennaio 1896 Röntgen parlò per la prima volta a Würzburg in una riunione della Società di fisica e matematica con l'annuncio pubblico di questa scoperta. Nel marzo 1896 e maggio 1897 presentò i risultati delle sue ricerche in due articoli. 

    La mattina dell'11 gennaio 1896, il dottor Ivan Puliuj, leggendo i giornali nella "Bohemia" di Praga vide un rapporto sulla scoperta di un nuovo tipo di raggi da parte di Röntgen. Dopo aver letto le notizie, saltò, stringendo la testa tra le mani, gridando: "La mia lampada! La mia lampada..." Si trattava della lampada, che Puliuj aveva inventato 14 anni prima che Wilhelm Röntgen la annunciasse, il prototipo delle moderne macchine a raggi X. Ivan Puliuj, quando venne a conoscenza della scoperta di Röntgen, come testimoniò suo figlio, si rese subito conto che la sua lampada era stata utilizzata, rimasse estremamente sorpreso quando, dopo aver ricevuto una copia dell'articolo di Röntgen, non trovò alcun riferimento a se stesso. Poi, il 13 febbraio, pubblicò l'articolo "Sull'origine dei raggi X e il loro effetto fotografico" sulla rivista viennese "Comunicazioni dell'Accademia Imperiale delle Scienze", e il 15 febbraio davanti a un folto pubblico dell'Ufficio tecnico tedesco Scuola di Praga, ha tenuto una relazione su questo argomento con una dimostrazione di fotografie con l'ausilio di tubi di sua progettazione del campione dei primi anni '80 e il 5 marzo pubblica sulla stessa rivista "Addendum all'opera "Sull'origine dei raggi X e il loro effetto fotografico". Un punto importante di questi discorsi è stata la comprensione di I. Poliuj delle conseguenza e del meccanismo della radiazione X nel processo microscopico dell'interazione degli elettroni strappati dal catodo con atomi o molecole di sostanze, mentre Röntgen negava categoricamente l'elettrone. 

   Erivn Kish, un noto giornalista dell'epoca, scrisse: "Puliuj... aveva fatto esperimenti per vent'anni senza eseguirli pubblicamente. Durante la dimostrazione della lampada di Puliuj, eravamo convinti della purezza delle fotografie. Al contrario, le fotografie scattate con i raggi X non sono chiare ed è difficile stabilire una diagnosi in medicina, soprattutto in chirurgia, non ha importanza il lavoro di ricerca di Röntgen è stato visto con scetticismo..." 

 La prima radiografia al mondo: il corpo di un bambino, 

realizzata da Ivan Puliuj, febbraio 1886

L'immagine della mano della figlia del ricercatore, scattata nel 1896

Una radiografia di un topo ottenuta utilizzando dispositivo di Puliuj

    Un resoconto scientifico di I. Puliuj con la descrizione delle 8 fotografie da lui realizzate con l'aiuto dei raggi X fu presentato nella riunione del dipartimento di scienze matematiche e naturali dell'Accademia delle scienze Kaiser il 6 febbraio 1896. Notando l'alta qualità delle fotografie rispetto a quelle esistenti, in particolare delle radiografie, Puliuj espresse la sua convinzione sulla possibilità dell'uso delle radiografie in chirurgia. A sostegno di ciò, mostra la prima foto di alta qualità dell'intera colonna vertebrale di un bambino morto di due mesi (pubblicata sulla rivista londinese "The Photogram"). Tutte le immagini sono state ottenute con l'aiuto della famosa "lampada di Puliuj" fosforescente, prodotta 14 anni prima, che si è rivelata una potente fonte di raggi X. Due articoli di I. Puliuj con lo stesso titolo "Sull'origine dei raggi X e il loro effetto fotografico" furono pubblicati il ​​13 febbraio e il 5 marzo 1896 sulle pagine dei "Rapporti dell'Accademia delle scienze di Vienna": articolo completo del ricercatore sull'origine e l'effetto fotografico di questi raggi fu pubblicato il 13 febbraio 1896 e nel mese successivo, il 5 marzo, è stato pubblicato il secondo articolo sui risultati della ricerca dello scienziato. Soltanto il 9 marzo 1896 e Il 29 aprile dell'anno successivo furono pubblicati gli ultimi articoli di V. K. Roentgen. Sfortunatamente non è possibile conoscere la corrispondenza di Röntgen con Puliuj, poiché le lettere furono conservate dalla figlia di Puliuj, Natalia, che morì a Gulag. 

   Röntgen marcava la "casualità" della "scoperta" dei raggi X, a differenza dello scienziato ucraino, inoltre, Röntgen non prestò attenzione all'uso pratico di questa scoperta. Röntgen non ha mai ammesso con quale "tubo" ha effettivamente fatto la sua scoperta e non ha menzionato le "lampade di Puliuj" da nessuna parte (anche se a quel tempo erano abbastanza comuni e venivano prodotte a Lipsia a livello industriale). Alla lettera di Puliuj, in cui chiedeva a Röntgen se avesse usato le lampade che gli erano state regalate, Röntgen non rispose. Sia prima che dopo aver ricevuto il primo premio Nobel per la fisica nel 1901, Röntgen non menzionò mai Puliuj nelle sue pubblicazioni, che a quel tempo era uno dei massimi specialisti nello studio della radiazione catodica e dei tubi a raggi catodici in Europa. Si rifiutò di leggere la lezione, in cui i vincitori esponevano l'essenza della loro scoperta. Röntgen fu l'unico nella storia del Premio che si rifiutò di tenere la tradizionale conferenza del premio Nobel sulla sua ricerca. Röntgen rifiutò anche di ricevere un brevetto per l'invenzione poiché l'ottenimento del brevetto poteva essere contestato, non andò nemmeno a ritirare il premio, ma chiese di inviare i soldi per posta. Röntgen lasciò un testamento dopo la sua morte, in cui indicava di bruciare tutti i suoi documenti inediti e i diari di laboratorio, che teneva in segreto.

I. Puliuj nel suo laboratorio.     

     Negli articoli di Röntgen dedicati ai raggi X non c'è una parola sui benefici di questa scoperta per la medicina, ed è stato Puliuj a dimostrarlo. Negli scritti di Puluy è stata pubblicata per la prima volta al mondo l'immagine dello scheletro di un bambino, realizzata grazie ai raggi X, egli fu il primo a indicare le possibilità del loro utilizzo in medicina. Con la "lampada di Puliuj" già nel 1896 fu eseguita la prima operazione nella clinica dell'Università di Kyiv.

   A proposito, i fratelli medici americani Edwin e Gilman Frost, che per primi diagnosticarono una frattura al polso in un paziente di 14 anni, affermarono in pubblicazioni scientifiche di aver usato una lampada Puliuj in questo caso. Il 3 febbraio 1896, fu con il tubo di Puliuj che fu effettuato il primo esperimento di successo nel continente americano per produrre un'immagine a raggi X per scopi medici. Sulla base della foto scattata il 3 febbraio 1896, il professor Gilman Frost del Dartmouth Medical College era il primo negli Stati Uniti a diagnosticare con l'aiuto dei raggi X la frattura del polso della paziente quattordicenne Edda McCarthy. Il ragazzo era caduto sul ghiaccio mentre pattinava sul fiume Connecticut ghiacciato nella città di Hannover. Suo fratello Edwin, dottore in fisica, assiste il dottore. Così scrive Peter Spiegel, un ricercatore moderno di Dartmouth, sull'esperimento di Frost: "Solo un tubo produceva raggi X. Si trattava di un tubo di Puliuj prodotto dalla Steerer di Lipsia e numerato nel catalogo del produttore 1147, e si differenziava dagli altri tubi Kruks in quanto aveva all'interno un pezzo di mica ricoperto di materiale fosforescente in posizione inclinata".

     Dal 1882 al 1884 Ivan Puliuj ricoprì la carica di direttore tecnico dell'ufficio di ingegneria elettrica a Vienna, e successivamente di consulente tecnico in una società di ingegneria elettrica industriale.

    All'età di 39 anni creò la famiglia, sposando il 2 ottobre 1884 la sua studentessa dell'Università di Vienna Caterina Josyfa-Maria Stozitska (di madre tedesca e padre polacco), con la quale professore si innamorò. Ebbero 15 figli, ma solo sei sopravvissero: tre maschi e tre femmine. La mamma comunicava con i bambini in tedesco, il padre in ucraino. I nipoti vivono in Austria, negli Stati Uniti e in Germania. Per gli anniversari del loro famoso nonno, vengono a Ternopil.

Ivan Puliuj con moglie Caterina e gli figli

I. Puliuj con tre suoi figli 

    Dal 1884 lavorò come professore presso la Scuola Politecnica Tedesca di Praga (ora Università Politecnica Ceca). Dal 1888 al 1889 fu rettore, dal 1890 preside della facoltà di Ingegneria Meccanica. Con la sua partecipazione furono preparati i piani e i progetti per la costruzione dell'Istituto Elettrotecnico. Nel 1902 fu creato un Dipartimento di Ingegneria Elettrica separato, che diresse fino al suo pensionamento nel 1916. Lavorò nel campo della fisica molecolare, dell'ingegneria elettrica, ha studiato le scariche elettriche nei gas, ha studiato le proprietà e la natura del catodo e dei raggi X.

    

L'istituto tecnico tedesco a Praga, dove lavorò I. Puliuj 

   I dispositivi progettati dallo scienziato sono stati premiati con i più alti riconoscimenti in mostre mondiali e internazionali, le invenzioni nell'ingegneria elettrica e nella telefonia sono state brevettate in molti paesi europei e i lavori teorici sull'elettrodinamica delle correnti alternate sono diventati la base di sezioni separate delle basi dell'ingegneria elettrica. 

       In quegli anni, Puliuj iniziò a lavorare attivamente nel campo dell'elettrotecnica. I dispositivi elettrici da lui costruiti furono premiati con diplomi all'Esposizione Mondiale dell'Elettrotecnica di Parigi nel 1881. Nel 1883 divenne membro fondatore della Società Elettrotecnica di Vienna. Nello stesso anno, dopo la mostra elettrotecnica (dove anche le invenzioni dell'Ucraina suscitarono notevole entusiasmo), il famoso imprenditore e inventore Josef Werndl invitò Ivan a trasferirsi nella città austriaca di Steyr. Accettò, e per quasi un anno lavorò come consulente e direttore di una fabbrica di lampade di sua progettazione, assicurando il grande successo dell'esposizione industriale dell'elettrotecnica tenutasi a Steyr nell'estate del 1884. Sia sul suo territorio stesso che gli accessi ad esso erano illuminati dalle lampade di Puliuj. Questo fece una grande impressione sui visitatori della mostra, in particolare sull'imperatore dell'Impero austro-ungarico Francesco Giuseppe, che durante la visita ebbe una lunga conversazione con Ivan Puliuj. 

       Sotto la sua supervisione entrò in funzione la prima centrale elettrica a corrente alternata in Europa, poi alcune delle più grandi centrali elettriche a corrente alternata dell'Austria-Ungheria, ecc. Una delle prime centrali elettriche in Europa fu costruita secondo il suo progetto, diede un contributo significativo allo studio della luce al neon. Nel 1890 sotto la sua giuda furono costruite diverse centrali elettriche a corrente alternata nella Repubblica Ceca. Lo scienziato supervisionò l'introduzione del primo tram a Praga. Fondò le Società Elettrotecniche a Vienna e Praga, nonché una rivista speciale sull'ingegneria elettrica, scrisse lui stesso ricerche scientifiche sull'elettrodinamica delle correnti alternate, che formarono la base di alcune sezioni della moderna ingegneria elettrica teorica. Fu il primo preside della prima facoltà di ingegneria elettrica d'Europa.

    Ivan Puliuj lavorò con successo in molti campi della scienza e della tecnologia: fisica, ingegneria elettrica, matematica, astronomia, filosofia, pedagogia. Progettò un apparecchio di segnalazione telefonica, un raddrizzatore d'argento per la retroazione, un induttore per correnti trifase, una macchina di segnalazione telefonica, un induttore per getti trifase, una centrale telefonica brevettata per proteggere la vita dalle correnti elettriche di alte tensioni, ecc. 

   Nel 1906 in occasione del centenario della Scuola Tecnica Superiore tedesca di Praga, il professor Ivan Puluy è stato insignito dell'Ordine Imperiale della Corona di Ferro (Kaiserlicher Orden der Eisernen Krone), di terzo grado, per la sua eccezionale attività scientifica e pedagogica; che significava l'iniziazione automatica al cavalierato (ritter) e testimoniava l'acquisizione della nobiltà. Nel 1910 lo scienziato ucraino ha ricevuto un alto grado statale: "Consigliere di corte", che si è consultato e si è occupato di questioni scientifiche. Nel 1913 Ivan Pulyuy è stato eletto membro onorario della Società Elettrotecnica di Vienna dai suoi colleghi.

      L'eccezionale fisico ed ingegnere elettrico ucraino Ivan Puliuj era un membro onorario della Società Scientifica di Taras Shevchenko, apparteneva alla coorte di scienziati di fama mondiale che hanno plasmato il mondo del XX secolo. Fu con l'arrivo di Ivan Puliuj e Ivan Gorbachevsky alla Società Scientifica ed Educativa che la Società si trasformò da scientifica ed educativa in una scientifica e ottenne il riconoscimento mondiale come la prima efficace Accademia Ucraina delle Scienze.

    Insieme a Ivan Gorbachevskyj, fondò nel 1901 l'Associazione Ucraina, nel 1914 il Comitato per l'assistenza ai profughi a Praga e la Fondazione di Puliuj per l'assistenza finanziaria agli studenti poveri (esistita fino al 1939), e per molti anni lottò per lo sviluppo della scienza e della cultura in Ucraina. 

   Tra il 1904 e il 1909 scrisse una serie di articoli che criticavano aspramente la politica della Russia, in particolare per quanto riguarda il divieto della lingua ucraina. Nel 1915 pubblicò due opuscoli in tedesco: "Polnische Russophile und Massenverhaftungen bewusster Ukrainer in Galicien", "Ukraina und ihre internationale politische Bedeutung" ("L'Ucraina e il suo significato politico internazionale" che aveva un'ampia risonanza). 

     Ivan Puliuj era anche un politico, che una volta scrisse "l'Ucraina libera significa un bastione, la sicurezza degli stati dell'Europa centrale, quindi la sua liberazione non è solo nell'interesse di questi stati, ma anche nell'interesse di tutta l'Europa". "I popoli schiavizzati dalla Russia devono essere liberi e organizzati in stati indipendenti. Ma il più significativo per la realizzazione di questo nobile obiettivo, per l'instaurazione di un'alta pace in Europa, non può che essere un'Ucraina indipendente. L'indipendenza dell'Ucraina è la chiave per la pace in Europa. Il nostro più grande e più importante desiderio, idea e obiettivo principale delle nostre aspirazioni nazionali è un'Ucraina libera e liberata dalla Russia, dove non ci dovrebbero essere né oppressi né oppressori, dove il popolo ucraino, dopo molti anni di schiavitù, condurrà finalmente una vita nazionale libera in tutte le direzioni, svilupperà liberamente le sue grandi capacità spirituali e parteciperà alla moltiplicazione dei tesori della cultura di tutta l'umanità. Ci auguriamo e ci aspettiamo della realizzazione di questo con fiducia!" Le opere di Ivan Puliuj, che si riferiscono alla questione ucraina, non hanno perso il loro significato e quindi sono diventate una fonte della moderna geopolitica ucraina.

     Sviluppò le basi del concetto di educazione nazionale, lavorò alla creazione di un dizionario di terminologia tecnica ucraina. Essendo consigliere della corte imperiale. Puliuj ha mosso una critica fondata alla politica delle autorità austriache riguardo al diritto dei giovani ucraini all'istruzione superiore nella loro lingua madre. A partire dal 1902 spinse con insistenza l'apertura di un'università ucraina a Leopoli e riuscì ad ottenere il permesso  di aprire un'università ucraina a Leopoli. La coerenza e la caparbietà di Puliuj costrinsero il governo austriaco, nel novembre 1912 ad annunciare il progetto di fondazione dell'università ucraina a Leopoli. La sua apertura era prevista per l'inizio del 1916, ma a causa della guerra questo progetto non fu realizzato. 

    A causa della particolare rilevanza della ricerca di Puliuj, la Physical Society di Londra pubblicò nel 1889 la sua monografia sui raggi catodici e sulle questioni ad essi correlate. E per gli eccezionali risultati scientifici nel campo della fisica e dell'ingegneria elettrica, nel 1906, Ivan Puliuj fu insignito dell'Ordine della Corona Ferrea. Fu insignito del titolo di "Consigliere di Corte" (1910), Membro onorario della Società elettrotecnica di Vienna (1913). È stato membro di varie società scientifiche e ha ricevuto premi. Nel 1916 gli fu persino offerto di diventare ministro dell'Austria, ma egli rifiutò.   

Lo studio di Puliuj 

    È autore di oltre 50 articoli scientifici in ucraino, tedesco e inglese. Puliuj conosceva 15 lingue e parlava in molte lingue. Tradusse in ucraino un libro di testo sulla planimetria per i ginnasi ucraini (1865), "Libro di preghiere" (1869).  

   

   Insieme a Pantelejmon Kulish e Ivan Nechuj-Levytskyj tradusse il Salterio dall'ebraico e il Vangelo dal greco, realizzò la prima traduzione completa della Bibbia in lingua ucraina. Già nel 1871, la tipografia viennese Sommer pubblicò successivamente i Vangeli di Matteo, Marco, Luca e Giovanni. Allo stesso tempo, Kulish pubblicò una traduzione ucraina del Salterio a Leopoli. È così che è stata effettuata la traduzione graduale della Bibbia nelle singole parti. Ivan Puliuj pubblicò a Vienna nel 1871 tradotto in ucraino "Libro di preghiere". La traduzione dell'Antico e del Nuovo Testamento fu pubblicata per la prima volta a Vienna nel 1903 dalla British Bible Society. Questo lavoro durava più di 30 anni. Le edizioni successive furono fatte nel 1906, 1909, 1912 a Vienna, 1920 a Berlino. Fece molti sforzi per ottenere il diritto di distribuire le Sacre Scritture in ucraino per i connazionali dell'impero russo. Nel 1944 e nel 1947 la traduzione fu pubblicata nelle città di New York e Londra. Soltanto nel 2000 la Bibbia nella sua traduzione viene pubblicata a Kyiv. 

Il frontespizio della Bibbia tradotto da Panteleimon Kulish, Ivan Puliuy e Ivan Nechuy-Levytskyi, 1903

   Gli ultimi giorni di I. Puliuj furono illuminato dall'alba della libertà, che finalmente brillò sul suo popolo nativo. Esausto dal lavoro instancabile, il cuore dello scienziato si fermò il 31 gennaio 1918, pochi giorni dopo la dichiarazione di indipendenza della Repubblica popolare ucraina, l'indipendenza che sognava e per la quale sacrificò la sua vita personale. Il rettore del Politecnico tedesco di Praga, prof. Bach, il quale, rivolgendosi al defunto, disse: "Tu non eri solo un uomo di ferme convinzioni e di una personalità distinta, ma anche un uomo che sapeva mantenere la fedeltà, soprattutto la fedeltà alla nazione da cui provenivi... Il destino ti ha permesso di vedere l'alba della libertà, alla quale il tuo popolo, che hai amato fino all'ultimo respiro, si è levato dalle oscure nubi della guerra, e i suoi primi raggi di sole hanno voluto indorare la fine del tuo una vita piena di lavoro". Prima della sua morte, l'eccezionale scienziato chiese di seppellire il suo corpo in Ucraina, nella sua nativa Grymajliv, dove avevano già trovato la pace eterna i genitori - Pavlo e Ksenia, il fratello Mykola, la sorella Maria. Tuttavia, rimase nella terra boema: fu sepolto nel cimitero Hřbitov Malvazinky di Praga.

     Vari dispositivi fisici di Puliuj sono stati esposti in musei scientifici e in mostre a Vienna, Parigi, Lipsia e Praga. Giusto risonano le parole del famoso scienziato professor Wilhelm Foremann, pronunciate nella trasmissione radiofonica dell'anniversario della Radio austriaca in occasione del 50° anniversario della morte dello scienziato che descrisse così l'attività scientifica di Puliuj: "Il professor Ivan Puliuj non è stato solo il fisico più eccezionale dell'Austria-Ungheria, ma apparteneva a coloro che nella seconda metà del XIX e all'inizio del XX secolo hanno plasmato il mondo". 

    A Puliuj sono intitolati l'Università Tecnica Nazionale di Ternopil (1995), il museo dell'università (2010), le strade e i vicoli esistono in molte città, tra cui Kyiv, Dnipro, Leopoli, Ternopil, Drogobych, Chortkiv, Ivano-Frankivsk. 

   Il 25 gennaio 2010, la Banca Nazionale dell'Ucraina ha messo in circolazione una moneta commemorativa con un taglio di 5 grivne, sul rovescio della quale c'è una dichiarazione del famoso scienziato: "Non c'è onore più grande per un uomo intelligente che proteggere il proprio onore e quello nazionale e lavorare fedelmente per il bene del suo popolo senza un premio al fine di fornire loro un destino migliore".

Le opere pubblicate di Ivan Poliuj:  

Puluj, J. Über die Reibungsconstante der Luft als Function der Temperatur // Wiener Berichte. — 1874. — Bd. 69. — S. 287—317 ; 1874. — Bd. 70. — S. 243—267. 

Puluj, J. Beitrag zur Bestimmung des mechanischen Wärmeäquivalentеs // Wiener Berichte. — 1875. — Bd. 72. — S. 53—60. 

Puluj, J. Über einen Schulapparat zur Bestimmung des mechanischen Wärmeäquivalentеs // Wiener Berichte. — 1875. — Bd. 71. — S. 677—686. 

Puluj, J. Über die Abhängigkeit der Reibung der Gase von der Temperatur // Wiener Berichte. — 1876. — Bd. 73. — S. 589—628. 

Puluj, J. Ein Radiometer // Wiener Berichte. — 1877. — Bd. 76. — S. 226—230. 

Puluj, J. Über Diffusion der Dämpfe durch Thonzellen // Wiener Berichte. — 1877. — Bd. 75. — S. 401—418 ; S. 639—664. 

Puluj, J. Über die Reibung der Dämpfe // Wiener Berichte. — 1878. — Bd. 78. — S. 279—311.

Puluj, J. Telephon-Signalapparat // Carl’s Rep. f. Physik. — 1878. — Bd. 14. — S. 362—363. 

Puluj, J. Über das Radiometer // Wiener Berichte. — 1879. — Bd. 80. — S. 132—136. 

Puluj, J. Über die innere Reibung in einem Gemische von Kohlensäure und Wasserstoff [Text] / J. Puluj // Wiener Berichte. — 1879. — Bd. 79. — S. 97—113 ; S. 745— 756. 

Puluj, J. Beitrag zur Erklarung des Zollner'schen Radiometers // "Wiener Berichte", 1880, bd. 81

Puluj, J. Beitrag zur Erklärung des Zöllner’schen Radiometers // Wiener Berichte. — 1880. — Bd. 81. — S. 1092—1101. 

Puluj, J. Nachschrift zum «Beitrag zur Erklärung des Zöllner’schen Radiometers» // Wiener Berichte. — 1880. — Bd. 82. — S. 263—264. 

Puluj, J. Elektrodenmaterie // "Wiener Berichte I", 1880–1882

Puluj, J. Strahlende Elektrodenmaterie // Wiener Berichte. — 1880. — Bd. 81. — S. 864—923 ; 1881. — Bd. 83. — S. 402—420, 693—708 ; 1882. — Bd. 85. — S. 871—881. 

Puluj, Strahlende Elektrodenmaterie // Wiener Berichte I.-1880.-81.-S. 864−923; II.-1881.-83.-S.402-420; III. 1881.-83.-S.693-708; IV.-1882.-85.-S. 871-881.

Puluj, J. Strahlende Elektrodenmaterie // Wiener Berichte. 1880. Bd. 81. P. 864–923; 1881. Bd. 83. P. 402–420; 693–708; 1882. Bd. 85. P. 871–881.

Puluj, J. The Fourth State of Matter. A. Refutation // Science. 1880. Vol. 1. Is. 5. P. 58–59.

Puluj, J. Veränderliche Sterne [Text] // Das Ausland. — 1881. — № 45 (7 Novemb.). — S. 881—885. 

Puluj, J. Ein Versuch über die Resonanz // Carl’s Rep. f. Physik. — [1880?]. — Bd. 14. — S. 183—184. 

Puluj, J. Strahlende Elektrodenmaterie und der sogenannte vierte Aggregatzustand. - Wien; Verlag Carl Gerold Sohn, 1883.

Puluj, J. Strahlende Elektroden-Materie und der sogenannte vierte Aggregatzustand. — Wien : Кarl Gerolds Sohn, 1883. — 86 s.

Puluj, J. Über elektrische Entladungen in den Glühlampen bei Anwendung hochgespannter Ströme [Text] / J. Puluj // Zeitschrift für Elektrotechnik. — 1883. — S. 30— 33. 

Puluj, J. Über die elektrischen Entladungen in den Glühlampen den Anwendung hochgespannten Strömen // Zeitschrift für Elektrotechnik. — 1883. — S. 30—33. 

Puluj, J. Expériences sur la résistance et la densité absolues des filaments de charbon // Journal Universel D’Electricite. — 1884. — V. 20. — P. 207— 210.

Puluj, J. Versuche über die absolute Festigkeit und die Dichte der Kohlenfaden // Zeitschrift für Elektrotechnik. — 1884. — S. 455—457 ; 489—490.

Puluj, J. Über elektrische Centralanlagen // Technische Blätter. — 1885. — Bd. 17. — S. 65—70. 

Puluj, J. Interferenzversuch mit zwei schwingenden Saiten // Wiener Berichte. — 1887. — Bd. 96. — S. 947—951. 

Puluj, J. Objective Darstellung der wahren Gestalt einer schwingenden Saite // Wiener Berichte. — 1887. — Bd. 95. — S. 355—358.  // Zeitschrift für Elektrotechnik. — 1887. — S. 522—524. 

Puluj, J. Beitrag zur unipolaren Induktion // Wiener Berichte. — 1888. — Bd. 97. — S. 538—544. 

Puluj, J. Fallapparat // Annalen der Physik und Chemie. — 1888. — Bd. 33. — S. 575—576. 

Puluj, J. Ein Interferenzversuch mit zwei schwingenden Saiten // Wiener Berichte. — 1888. — Bd. 96. — S. 947—951. // Beiblätter zu den Annalen der Physik und Chemie. — 1888. — Bd. 12, № 6. — S. 440—441. 

Puluj, J. Radiant Elektrode Matter and the so Called Fourth State, vol. 1. London, 1889

Puluj, J. Ein Telethermometer. "Wiener Berichte", 1889, bd. 98

Puluj, J. Radiant Elektrode Matter and the so Called Fourth State.-London: Physical Memoirs, 1889.-Vol. l, Pt. 2. - P.233-331.

Puluj, J. Radiant Elektrode Matter and the So-Called Fourth State // Physical Memoirs. — 1889. — Vol. 1, part 2. — P. 233—331. 

Puluj, J. Ein Telethermometer // Wiener Berichte. — 1889. — Bd. 98. — S. 1502—1517. // Elektrotechnische Zeitschrift. — 1890. — Bd. 11, Heft 8. — S. 113—116.  // Electrotechn. Echo 1890. // Repertorium der Physik von Dr. F. Exner. — 1890. — Bd. 26. — S. 733.

Puluj, J. Über die Wirkung gleichgerichteter sinusartiger elektromotorischer Kräfte in einem Leiter mit Selbstinduction // Wiener Berichte. — 1891. — Bd. 100. — S. 767—780 ; 1893. — Bd. 102. — S. 219—238. 

Puluj, J. Über die Temperaturmessungen im Bohrloche zu Sauerbrunn in Böhmen // Repertorium der Physik. — 1890. — Bd. 27. — S. 301—310. / Elektrotechnische Zeitschrift. — 1890. — Bd. 11, Heft 52. — S. 684—686. 

Puluj, J. Bestimmung des Coefficienten der Selbstinduction mit Hilfe des Elektrodynamometers und eines Inductors  // Wiener Berichte. — 1891. — Bd. 100. — S. 327—346. // Elektrotechnische Zeitschrift. — 1891. — Bd. 12, Heft 27. — S. 346—350. 

Puluj, J. Über die Selbstinduktion und ihre Wirkungen // Elektrotechnische Zeitschrift. — 1891. — Bd. 12, Heft 31. — S. 407—412. 

Puluj, J. Über periodisch veränderliche elektromotorische Kräfte, welche in einem Leiter mit Selbstinduktion nur in einer Richtung wirken // Elektrotechnische Zeitschrift. — 1891. — Bd. 12, Heft 32. — S. 419—420 ; Bd. 12, Heft 33. — S. 434—435. 

Puluj, J. Eine Methode zur Messung der Phasendifferenz von harmonischen Wechselströmen und deren Anwendung zur Bestimmung der Selbstinduction // Wiener Berichte. — 1893. — Bd. 102. — S. 356—360. 

Puluj, J. Über einen Phasenindicator und einige mit demselben ausgeführte Messungen // Wiener Berichte. — 1893. — Bd. 102. — S. 815—843. 

Puluj, J. Über die Phasendifferenz zwischen der elektromotorischen Gesammtkraft und der Spannungsdifferenz an einer Verzweigungsstelle des Stromkreises bei Anwendung harmonischer Wechselströme // Wiener Berichte. — 1893. — Bd. 102. — S. 361—374. 

Puluj, J. Abhängigkeit der Phasendifferenz zwischen der primären Klemmenspannung und Stromstärke bei verschiedener Belastung des Sekundärnetzes einer Transformatorenanlage // Elektrotechnische Zeitschrift. — 1895. — Bd. 16, Heft 35. — S. 557. 

Puluj, J. Über die Entstehung der Rontgenstrahlen und ihre photographische Wirkung. "Wiener Berichte II Abt", 1896

Puluj, J. Nachtrag zur Abhandlung: «Uber die Entstehung der Röntgen‘schen Strahlen und ihre photographische Wirkung» // Wiener Berichte. — 1896. — Bd. 105. — S. 243—245. 

Puluj, J. Über die Entstehung der Röntgen‘schen Strahlen und ihre photographische Wirkung  // Wiener Berichte. — 1896. — Bd. 105. — S. 228—238.

Puluj, J. Über elektrische Centralen in Prag // Technische Blätter. — 1897. — Bd. 29, Heft 1/2. — S. 91—94. 

Puluj, J. Eine Telephonstation für elektrische Hochspannungs Anlagen // Technische Blätter. — 1899. — Bd. 31. — S. 171. 

Puluj, J. Einige Neuerungen in der Telephonie // Technische Blätter. — 1901. — Bd. 33, Heft 1. — S. 1—5. 

Puluj, J. Anwendung des Kreisdiagrammes auf Wechselstromgeneratoren // Technische Blätter. — 1903. — Bd. 35, Heft 3/4. — S. 93—113. 

Puluj, J. Elektrizitätswerk Hohenfurth der Firma Ignaz Spiro & Söhne in Krummlau [Text] / J. Puluj. — Prag, 1904. — 32 S. : 8 Taf. 

Puluj, J. Elektrizitätswerk Hohenfurth der Firma Ignaz Spiro & Sohne in Krummlau [Text] / J. Puluj // Zeitschrift für Elektrotechnik. — 1905. — Heft 4. / Technische Blätter. — 1904. — Heft 1/2.

Puluj, J. Die ukrainische Staatsidee // Bohemia. — 1915. — 14 Mrz. 

Ukraina und ihre Internationale Politische Bedeutung. Wien : Bund zur Befreiung der Ukraina, 1915. 41 p.

Puluj, J. Polnische Rusophilen und Massenverhaftungen staatstreuer Ukrainer in Galizien [Text] — Berlin, 1915. — 34 S. + Anhang: S. 35—43. — [Під псевдонімом Austriacus]. 

Puluj, J. Ukraina und ihre Internationale Politische Bedeutung. — Wien : Bund zur Befreiung der Ukraina, 1915. — 41 s. 

Puluj, J. Die wahren Mittel der Politik  // Ukrainische Korrespondenzblatt. — 1916. — 11 Mrz. — S. 1—2. 

Puluj, J. Ukraina und ihre Internationale Politische Bedeutung. — Prag : J. G. Calve, 1915. — 41 s. 

Пулюй Іван (1845–1918). Листи ­ / [збір, упорядкування, пояснення та «Слово до читача» Ольги Збожної] / Іван Пулюй. – Тернопіль : Воля, 2007. ­­– 544 с.
Пулюй Іван. Нові і перемінні зьвізди. Кілька споминів про Куліша і його дружину Ганну Барвінок // Пулюй–Куліш. Подвижники нації / [за заг. ред. В. Шендеровського]. – К. : Рада, 1997. – С. 99–200.

Пулюй, І. Непропаща сила [Текст] / І. Пулюй. — Вінніпег : Накладом руської книгарні, 1919. — 37 с. 

Пулюй, І. Непропаща сила [Текст] / І. Пулюй. — У Львові : З друк. Наук. Т-ва ім. Шевченка : під зарядом К. Беднарського, 1901. — 53 с. — (Літ.-наук. б-ка ; ч. 5). 6. Пулюй, І. Непропаща сила [Текст] / І. Пулюй. — Л. : Виданнє т-ва «Просвіта», 1879. — 25 с. 7. Пулюй, І. Нові і перемінні звізди [Текст] / І. Пулюй. — Ювіл. вид. — Лозанна ; Т. : [б. в.], 1995. — 36 с. 

Пулюй, І. Нові і перемінні зьвізди [Текст] / І. Пулюй. — Третє доповн. виданнє. — Відень: З друк. Адольфа Гольцгаузена у Відні, 1905. — 122 с.

Пулюй, І. Нові і перемінні зьвізди [Текст] / І. Пулюй. — Л. : НТШ, друк. К. Беднарського, 1901. — 38 с. — (Літ.-наук. б-ка ; ч. 2).

Пулюй, І. Нові і перемінні зьвізди [Текст] / І. Пулюй. — Л. : Виданнє Редакції «Сьвіта». — Л., 1881. — 32 с.

Пулюй І. Нові і перемінні звізди. - Лозанна - Тернопіль, 1995. - 36 с. 

Іван Пулюй. Збірник праць. / За заг. ред. проф. В. Шендеровського. - К.: Рада, 1996. Т. 1-2. - 712 с. 

Іван Пулюй. Збірник праць. Молитовник. Псалтир. / За заг. ред. проф. В. Шендеровського. - К.: Рада, 1997. Т. 3. - 272 с. 

Пулюй І. Нові і перемінні звізди. - Лозанна - Тернопіль, 1995. - 36 с. 

Іван Пулюй. Збірник праць. / За заг. ред. проф. В. Шендеровського. - К.: Рада, 1996. Т. 1-2. - 712 с. 

Іван Пулюй. Збірник праць. Молитовник. Псалтир. / За заг. ред. проф. В. Шендеровського. - К.: Рада, 1997. Т. 3. - 272 с. Кругова діаграма генераторів для перемінних прудів. "Збірник математично-природописно-лікарської секції НТШ" (Львів), 1905, т. 10

Пулюй І. Нові і перемінні звізди. - Лозанна - Тернопіль, 1995. - 36 с. 

Іван Пулюй. Збірник праць. / За заг. ред. проф. В. Шендеровського. - К.: Рада, 1996. Т. 1-2. - 712 с. 

Іван Пулюй. Збірник праць. Молитовник. Псалтир. / За заг. ред. проф. В. Шендеровського. - К.: Рада, 1997. Т. 3. - 272 с.  Збірник праць : в 3 т. Київ : Рада, 1996–1997

Іван Пулюй — Пантелеймон Куліш. Подвижники нації. Київ : Рада, 1997. 288 с.

Пулюй Иван. Лист без коверти яко одповідь впр. крилошанину Малиновському на реферат Молитовника / Іван Пулюй. – Відень, 1871. – 15 с.

Пулюй, І. Авдиєнція в справі руського універзитета [Текст] / І. Пулюй // Діло. — 1904. — Ч. 68 (23 мар.). 

 Пулюй, І. Апарат для міряння ріжниці фаз межи перемінними протоками і кілька за єго помочю зроблених помірок [Текст] / І. Пулюй // Записки НТШ. — Л., 1894. — Т. 3. — С. 1—24. Те ж // Sitzungsberіchte. — 1893. — T. 102. 

 Пулюй, І. Беззаконне дїло [Текст] : (допись) / І. Пулюй // Діло. — 1906. — Ч. 159 (31 лип.). 

Пулюй, І. Безпечна стация телефонів [Текст] : (з чотирма літографічними таблицями) / І. Пулюй // Збірник Математично-природописно-лікарської секції НТШ. — У Львові, 1900. — Т. 6, вип. 1. 

Пулюй, І. В обороні українського слова [Текст] / І. Пулюй // Діло. — 1904. — Ч. 27 (5 лют.). 

Пулюй, І. В справі руського універзитета [Текст] / І. Пулюй // Діло. — 1904. — Ч. 83 (15 квіт.) ; Ч. 84 (16 квіт.).

Пулюй, І. В справі руського універзитета [Текст] / І. Пулюй // Діло. — 1904. — Ч. 65/67 (20—22 мар.). 

Пулюй, І. Великий трудівник української ниви [Текст] : [про П. Куліша] / І. Пулюй // Наша віра. — 1997. — № 2. — С. 9. 

Пулюй, І. Відгомін на царський манїфест на Україні [Текст] : (голос унїверзитецького професора Українця) / І. Пулюй // Діло. — 1905. — Ч. 186 (20 серп.). 

Пулюй, І. До дворяньства на Українї [Текст] / І. Пулюй // Діло. — 1906. — Ч. 159 (31 лип.). 

Пулюй, І. До руської інтеліґенциї [Текст] : Меморіял до міністра просвіти в справі руського універзитета / І. Пулюй // Діло. — 1904. — Ч. 62 (17 мар.). 

Пулюй, І. Дорогій памяти Куліша [Текст] / І. Пулюй // Зоря. — 1897. — Ч. 17. — С. 337—338.

Bibliografia generale: 

Аксіоми для нащадків: Українські імена у світовій науці: Збірник нарисів [текст] - Львів: «Меморіал», 1992. - с. 185.

Артамонова Н. О. Український учений і дослідник Іван Павлович Пулюй / Н. О. Артамонова, О. К. Кононенко. // Український радіологічний журнал. — 2005. — Т. 13, вип. 1. — С. 110—113

Банцер В. Біблія і про біблію: (Згадка про те, що 1904 р. Британське біблійне тов-во вперше видало повний текст Біблії у перекладі П. Куліша, І. Пулюя та І. Нечуя-Левицького) // "Наука і суспільство", 1990, № 3, с. 73. 

Барвінський, О. Др. Іван Пулюй [Текст] // Серед бурі : літературний збірник. — Л., 1919. — С. 316—320.

Барвінський, О. Лист до І. Пулюя, Відень, 15 березня 1904 // Молода нація : альманах. — 1997. — Вип. 7. — С. 239—240

Барна В. Промені у темряві: (Про нашого земляка, видатного фізика І. Пулюя) // Вільне життя,1991, 11червня. 

Бекесевич Б. Національний дух живив "Громаду": До 155-річчя Івана Пулюя // Вільне життя, 2000, 1 лютого. 

Бліхар Є. Іван Пулюй чи Конрад Рентген?: Розповідь про великого вченого-українця //Тернопіль вечірній, 1994, 13 квітня. 

Бліхар О. Іван Пулюй – видатний син галицької землі // "Природничі та гуманітарні науки. Актуальні питання: тези доповіді студентської наукової конференції, присвяченої 150-річчю з дня народження Івана Пулюя (17–20 квіт. 1995 р.)", Тернопіль, 1995

Буган І., Августин Р. Геній за багаторічними цензурними заборонами //Русалка Дністрова, 1995, № 2. 

Бурштинська, Х. З листування до Івана Пулюя [Текст] / Х. Бурштинська // Проблеми української термінології : зб. наук. праць учасників 10-ї Міжнар. наук. конф. «Проблеми української термінології СловоСвіт 2008», м. Львів, 30 верес. — 2 жовт. 2008 р. — Л., 2008. — С. 181—183. 

Буяк, Б. Б. І. Пулюй: науковець, філософ, громадянин і патріот [Текст] // Розбудова держави: духовність, екологія, бізнес : зб. матеріалів другої загальноукр. студент. наук. конф. — К., 1996. — С. 57—60

Василега-Дерибас, М. Велич і трагедія окраденого генія [Текст] : До 150- річчя від дня народження українського фізика Івана Пулюя / М. Василега-Дерибас, Р. Лещух // Шлях перемоги. — 1995. — 28 січ. — С. 7. 

«Владислав Таранюк про Івана Пулюя, Василя Єрошенка, Василя Каразіна, Агатангела Кримського, ЛазаряЗаменґофа» / В. Таранюк. — Київ : Грані-Т, 2009.с.(Життя видатних дітей). — ISBN 978-966- 465-240-4. 

Верига В. Нариси з історії України (кінець ХVIII–початок ХХ ст.) – Львів : Видавництво “Світ”, 1996. – С. 276–278.

Видатний фізик перекладав Біблію і вигадав конструкцію телефонних станцій  / Спільний проект телеканала "Рада" і "ГУ" // Голос України. - 2017. - 17 лют. (№31). - С. 10

Влох О. Г. Доля вченого в долі України: (Про вченого-фізика І. Пулюя) // Аксіоми для нащадків. - К., 1991, с. 119-143. 

Влох О. Г., Ґайда Р. П., Пляцко Р. М. Доля вченого в долі України // Аксіоми для нащадків. Львів : Меморіал, 1992. 544 с.

Вовк С. Український Рентген: (І. Пулюй) // Голос України, 1993, 2 квітня. 

Возняк Г. Були знаними у всьому світі, хоч працювали без зарплати: (Великий внесок у розвиток укр. думки зробили члени Наук. т-ва ім. Т. Шевченка, наші земляки: І. Пулюй, М. Чайковський, М. Зарицький, В. Левицький) // Західна Україна, – 1993. – № 20. – С. З.

Ворошилов Ю., Павлишин В. Іван Пулюй – Велетень української наукової та громадської думки (До 170-річчя від дня народження) // Мінералогічний збірник. 2015. - № 65.- Випуск 1. С. 160 – 175.

Гайда Р. Іван Пулюй (1845-1918) // Вісник ТДТУ. — 1997. — Том 2. — Число 1. — С. 169 - 172.

Ґайда Р. Іван Пулюй та становлення науки про Х-промені. – Львів, 1997. – 62 с.

Ґайда Р., Пляцко Р. Іван Пулюй. Життя і творчість. 2-ге вид., уточ. й допов. Львів : Дослідно-видавничий центр Наукового товариства ім. Шевченка, 2019. 220 с.

Гайда Р., Пляцко Р. Іван Пулюй. 1845-1918: Життєописно-бібліографічний нарис/Наукове товариство ім. Шевченка у Львові/Олег Купчинський (відп.ред.). Л., 1998. - 284 с.

Ґайда Р., Пляцко Р. Іван Пулюй 1845–1918. Львів : Наукове товариство імені Шевченка, 1998. 286 с.

Гайда Р. та ін. “Самостійна Україна - це ключ до миру в Європі”: До 150-річчя від дня народження Івана Пулюя //Тернопіль вечірній,1995, № 1. - с. 36 - 38.

Герета І. Шлях до Івана Пулюя: Спогад // Русалка Дністрова, 1995, № 22.

Гирич І., Рибалко О. Речники українськості і глашатаї “русскості”: Гідне місце в укр. науці займає І. Пулюй //Пам’ятки України, 1999, № 3 - 4. - C. 168-171

Гордість і слава України. До 155-річчя від дня народження Івана Пулюя //Знаменні дати: Календар 2000. - К., 2000, с. 35 - 37.

Гривняк Ю. Хто такий проф. др. Іван Пулюй. Справжній винахідник променів Х. // "Наша культура", 1983, № 3, 5, 6.

Гривняк Ю., Климчук О. Іван Пулюй // Україна, 1992, № 20, с. 10 - 13.

Грищук Б. Велич і трагедія обкраденого генія // Свобода, 1995, 31 січня.

Даценко Л., Шендеровський В. Рентген був другим!: Чому замовчували Івана Пулюя //Русалка Дністрова. - 1995. - № 2. - Спец. вип. до 150-річчя від дня народження.

Даценко Л., Шендеровський В. Славетний український вчений Іван Пулюй // Тернистий шлях, 1994, 23 липня; Розбудова держави, 1994, № 5, с. 24 - 30.

Долчук М. Чиї ж загадкові промені //Вільне життя. - 1989. - 16 серп. 

Долчук М., Полєк В. Попередник славнозвісного Рентгена: (Іван Пулюй) //Дзвін, 1996, № 10 – 12, с. 95 - 101. 

Дуда І. Вулиці змінюють імена: (Іван Пулюй (1845 - 1918) фізик, електротехнік. Коротка біограф. довідка) //Тернопіль вечірній, 1992, 6 червня. 

Заїка О. Повернення Івана Пулюя в Україну. Дещо з біографії Івана Пулюя (1845– 1918) / // Вечірній Київ. – 1995. – 10 лютого. – С. 2. 

Заставний Ф. Іван Пулюй – великий патріот України. Малознані сторінки творчості. – Львів : ЛДУ імені Івана Франка; Мюнхен : Український Вільний університет, 1996. – 76 с.

Заставний Ф. Іван Пулюй – видатний український геополітик // "Географія та основи економіки в школі", 2002, № 6

Збожна О. Апостол науки і душпастир українського народу // Наша віра, 1996, № 10, с. 14. 

Збожна О. Друге повернення Івана Пулюя // Тернопільська газета, 1996. - 26 вересня.

Збожна О. Галицькі “Громади” – школа формування української еліти (за листами Івана Пулюя) // Мандрівець, 2000, № 3 – 4, с. 48 - 52.

Збожна О. “Громада”: слідами листа І. Пулюя, написаного 20 - 21 січня 1864 р.: (Про діяльність Тернопільської “Громади” ) // Русалка Дністрова, 1995, № 21.

Збожна О. Іван Пулюй і український університет у Львові //Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. - Тернопіль, 1997, с. 47 - 53.

Збожна, О. М. Іван Пулюй: «Лампаду одні другим передадуть» / О. М. Збожна, Р. М. Пляцко. – Тернопіль : Терно-граф, 2015. – 140 с. : іл., фот.

Збожна О. Молитовник Івана Пулюя //Молодь України, 2000, 3 березня.

Збожна О. Немає більшої вірності, аніж вірність власному народові: (І. Пулюй) // Західна Україна. – 1995. – № 22. – С. 6.

Збожна О. Прийомний син Івана Пулюя // Свобода, 2000, 4 листопада.

Збожна О. У боротьбі за український університет: невідомі сторінки діяльн. І. Пулюя //Русалка Дністрова, 1995, № 2.

Зозуляк Є. Зірка першої величини: 2 лютого 1995 р. виповн. 150 років від дня народження І. Пулюя // Свобода, 1994, 16 серпня. 

Зозуляк Є. Пулюєве світло // Вільне життя, 1994, 29 жовтня.

Зуб'юк Ю. П. Електротехнік Іван Пулюй і його українські терміни електрики // Енергетика та електрифікація. - 2018. - № 10.- С. 2 - 8

Іван Пулюй. Віхи біографії //Вісник фонду Олександра Смакули, 1997. № 12, с. 17. 

Іван Пулюй: життя в ім'я науки та України: бібліограф. покажч. Текст / укл. Л. Оленич Г. Онисько. - Т. : Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя, 2010, 84 с. (Родом з України; вип. 6) 

Іван Пулюй — Пантелеймон Куліш. Подвижники нації. / За заг. ред.. проф. В. Шендеровського. - К.: Рада, 1997. - 288 с.  

Іваничук Р. Шрами на скалі: Роман. - Львів: Каменяр, 1987. - 213с. 

Івченко В. Полювання на х-промені: (Про вченого, нашого земляка І. П. Пулюя) // Урядовий кур’єр. – 1994. – 15 березня. 

Кіндрась К. Безмежна людина ікс: Минуло 150 років від дня народження геніального укр. фізика І. Пулюя // Голос України, 1995, 9 лютого. 

Климчук О. Знимки мають бути ясні, як Боже світло // Русалка Дністрова. – 1995. – № 2. 

Коваленко, Ольга. Сусід Альберта Ейнштейна // Освіта України. - 2015. - 23 лют. (№23). - С. 15.

Козирський В. До 150-річчя І. Пулюя / В. Козирський, В. Шендеровський // Слово. – 1995. – Ч. 2.

Козирський В. Пулюй і Україна / В. Козирський, В. Шендеровський // Урядовий кур’єр. – 1999. – 7 серпня. – С. 8–9; Наука і суспільство. – 1999. – № 10–12. – С. 53– 55. 

Козирський В., Рокицький О., Шендеровський В. Іван Пулюй і сьогодення Української держави// Дивосвіт, 2014,№1, с.46-47.
Козирський В. Ім’я, повернене із небуття. / В. Козирський, В. Манжара, О. Рокіцький, В. Шендеровський // Вісник НАН України. — 2010. — № 11. —С.43-47. 

Козирський В., Шендеровський В. До 150-річчя І. Пулюя // Слово, 1995, № 2. 

Козирський В., Шендеровський В. Пулюй і Україна // Уряд. кур’єр, 1999, 7 серпня, - с. 8 -9. ; Наука і суспільство, 1999. № 10 – 12, с. 53 - 55. 

Козирський В. Сповнене праці життя. До 160-річчя від дня народження Івана Пулюя / В. Козирський, О. Рокіцький, В. Шендеровський. // Вісник НАН України. — 2005. — № 2. — С. 56—59.

Кореневич Л. Молитва докторові І. Пулюєві: (Наукова діяльність) // Літературна Україна, 1997. – 8 травня. – С. 5. 

Козирський В. Х-промені: українські сторінки історії / В. Козирський, А. Лень, В. Шендеровський // Науковий вісник Чернівецького університету. Фізика, електроніка. - 1999.- Вип. 63. - С.101-105. 

Культура та мистецтво: ( Видатний фізик Іван Пулюй ) // Верига В. Нариси з історії України (кінець ХVIII - поч. ХХ). - Львів, 1996, с. 276 - 278. 

Кушерець В., Шендеровський В. Апостол правди і науки (до 175-річчя від дня народження). Київ : Знання України, 2020. 94 с.

Кушерець, В. І. Самоцвіт України – Іван Пулюй : (до 170-річчя від дня народження) / В. І. Кушерець, В. А. Шендеровський ; Т-во «Знання України». – Київ : Знання України, 2015. – 63 с.

Ліберний О. Апостол правди і науки: ( Репортаж про вшанування пам’яті І. Пулюя у Тернополі та Гримайлові // Свобода. – 1995. – 30 травня. 

Мала гірнича енциклопедія : У 3-х т. / [За ред. В. С. Білецького]. – Донецьк : Донбас, 2004. 

Марусик Т. Іван Пулюй як дзеркало української бездержавності // Независимость. – 1995. – 19 июля. – С. 9. 

Миколаєвич Р. Іван Пулюй (1845–1918) // Шляхами Золотого Поділля: Теронопільщина і Скалатщина: регіональний історико-мемуарний збірник, т. 1–3. Нью-Йорк–Париж– Сідней–Торонто, 1983, т. 3

Нагорняк С. Загадкова історія великого відкриття: (Відкриття ікспроменів – І. Пулюй, Ленард, Рентген) // Свобода, 1996, 30 січня. 

Нагорняк С. Іван Пулюй — видатний винахідник в галузі фізики та електротехніки / Нагорняк С., Медюх М. // Вісник ТДТУ. — 1997. — Том 2. — Число 1. — С. 172 - 176

Нагорняк С., Медюх М. Ікс-промені Пулюя: Минуло 155 років від дня народження І. П. Пулюя // Свобода, 2000, 5 лютого. 

Нагорняк С., Медюх М. Фізико-технічні ідеї Івана Пулюя. - Тернопіль: Джура, 1999. - 212 с.  

Нагорняк С. І. Пулюй — видатний винахідник / С.Нагорняк, М. Медюх, О. Рокіцький // Матеріали міжнародної наукової конференції, присвячена 150-річчю від дня народження видатного українського фізика і електротехніка Івана Пулюя, 24-28 травня 1995 року : Тези допов. – Тернопіль : ТПІ, 1995. – С. 11

Недоведена істина: Вечір-вистава, присвячена І. Пулюю // Русалка Дністрова. – 1995. – № 2. 

Никонов В. П. Возвращение ученого: К 157-й годовщине со дня рождения И.П. Пулюя. "Конструктор", 2002, № 3

Нужна О., Шендеровський В. Людина, яка формувала світ: (Іван Пулюй) //Голос України,1996,  – 1 лютого. – С. 12. 

Олійник М. Пантелеймон Куліш (“Разом з львівським професором Пулюєм здійснює переклад “Нового завіту”) // Літературна Україна. – 1999. – 29 червня. 

Ониськів М. Іван Пулюй: Збірник праць / М. Ониськів // Вільне життя. – 1996. – 23 липня. – С. 3. – (Рядок з біографії краю). – Рец. на кн.: Пулюй І. Збірник праць [Т. 1–2]. – К. : Рада, 1996. – 710 с. 

Орнарович І. Викрадення Рентгена: До 155-річчя І. Пулюя // Україна молода. – 2000. – 2 лютого. – С. 12. 

Осадчук, Лариса. До 165-річчя Iвана Пулюя в Тернополі відкрили музей // День. - 2010. - 5 лют. (№19). 

Перший україномовний друкований переклад Біблії Іваном Пулюєм //Сарбей В. Г. Національне відродження України. - К.,1999. Т. 9, с. 182. 

Петрик М. Іван Пулюй і українська національна ідея: (155-річний ювілей) // Ровесник, 2000, 27 січня. 

Б. Пиндус, Л. Щербак. Пулюй Іван Павлович // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. – Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. – Т. 1–4. – 2008. – T. 3: П — Я. — с. 156–157. 

Пляцко, Р. Феноменальний Iван Пулюй: людина, яка спричинилася до перетворень світу (до 170-річчя від дня народження) // День. - 2015. - 6 лют. (№19-20). - С. 22

http://www.day.kiev.ua/uk/article/cuspilstvo/fenomenalnyy-ivan-pulyuy

Пляцко Р. М., Шаромова В.Р. Забуті імена - у нові підручники: (Серед укр. вчених наш земляк І. Пулюй) //Рідна школа, 1992, № 2. с. 7 - 11. 

Повернення із забуття: Невідомі імена видатних фізиків і математиків, вихідців із Тернопільщини – дійсних членів НТШ / О. І. Августин, Ю. В. Буган, Ю. Г. Бачинський, Г. М. Возняк. - Тернопіль, 1995. - 78 с.  

Продан І. “Святе письмо нехай іде в світ…”: творчі взаємини І. Пулюя і П. Куліша //Русалка Дністрова, 1995, № 2. 

Пулюй Іван Павлович (1845–1918) – фізик і електротехнік // Шаров І.Ф. 100 видатних імен України.– Київ: Альтернатива,1999, с. 341–344.

Пулюй – Куліш. Подвижники Нації / за заг. ред. В. Шендеровського.– Київ: Рада, 1997.– 287 с.: фото.

Пулюй - Куліш. Подвижники нації / Ред. В. Шендеровський. - К.: Рада, 1997. - 286 с.  Пулюй Іван Павлович (1845 - 1918) - фізик і електротехнік //Шаров І. Ф. 100 видатних імен України. - К.,1999, с. 341 - 344. 

Пундій П. Гороховський А. Винахід променів “Х” належить професорові Іванові Пулюю //Русалка Дністрова, 1995, № 12. – С. 1, 3. 

Рокіцький О. За рік до ювілею: (2 лют. 1995 р. - 150 років від дня народження І. Пулюя) // Свобода, 1994, 8 лютого. 

Рокіцький О. М. Іван Пулюй у світовій науці й культурі: Дис. канд. іст. наук: 07.00.07 / Тернопільський держ. технічний ун-т ім. Івана Пулюя — К., 2002. — 175 c.

Рокіцький О. Іван Пулюй у світовій науці і культурі / О. Рокіцький, Н. Рокіцька // Україна, Європа-Світ. Міжнародний збірник наукових праць.. Серія: : Історія, міжнародні відносини. - 2017. - Вип. 19. - С. 338-343

Рокiцький, О. Iван Пулюй - громадсько-полiтичний дiяч // Пам'ять століть. - 2002. - №1. - С. 54-59.

Рокіцький О. М. Наукові дослідження Івана Пулюя в галузі молекулярної фізики // Вісник ТДТУ. — 1997. — Том 2. — Число 1. — С. 177-179

Росіцький Р. Доля вченого в долі України: Сценарій про Пулюя //Русалка Дністрова, 1994, 13 жовтня. 

Садовська Г. Важка дорога додому: (Про перепоховання праху І. Пулюя) // Вільне життя, 1997, 30 травня. 

Сарбей В. Всесвітньо відомий вчений-перекладач Біблії // Історичний календар’ 98. – К., 1997. – С. 27–28. 

Сарбей В. Про авторів першого повного видання Святого Письма українською мовою // Історія України. – 1998. – № 5, 6. 

Сарбей В. Г. Перший україномовний друкований переклад Біблії Іваном Пулюєм // Національне відродження України. – К., 1999. – Т. 9. – С. 182. 

Святе Письмо Старого і Нового Завіту. Мовою русько-українською : [Пер. П. О. Куліша, I. С. Левицького, І. П. Пулюя]. – Відень, 1903. (перевидання: К. : Рада, 2000). 

Скоробагатько С. Безмежний чоловік: До 150-річчя від дня народження І. Пулюя // Сільські вісті. – 1995. – 2 лютого. 

Стефієнко Т. М. Винахідницька діяльність І. Пулюя / Стефієнко Т. М., Попівний А. З. // Тези доповіді студентської наукової конференції „Природничі та гуманітарні науки. Актуальні питання“, присв’яченої 150-річчю з дня народження Івана Пулюя, 17-20 квітня 1995 року — Т. : Тернопільський приладобудівний інститут імені Івана Пулюя, 1995 — С. 10. 

Студинський Кирило. Листування і зв’язки П. Куліша з І. Пулюєм (1870–1886) // Збірник філологічної секції Наукового товариства імени Тараса Шевченка. Т. ХХII (2). П. О. Куліш (матеріяли і розвідки). – Львів, 1930. – С. V–LХХХVI.

Стус В. Іван Пулюй – великий український вчений // Україна. – 1990. – № 22. – С. 11. Сулевич Є. Г. Хто сіяв, а хто пожинав... // Зірка. – 1995. – 17 лютого.

Сулима І. Винахідник “Х” променів // 3а вільну Україну. – 1991. – 6 лютого. 

Таранюк В. Про Івана Пулюя, Василя Єрошенка, Василя Каразіна, Агатангела Кримського, Лазаря Заменґофа.– Київ: Грані-Т, 2009.– 88 с., іл. (Серія «Життя видатних дітей»).

Тарнашинська Л. Як повертався в Україну Іван Пулюй // Літературна Україна. – 1999. – 1 квітня. – С. 9. 

Тимочко П. Він ніколи не забув своєї Батьківщини  // Русалка Дністрова. – 1995. – № 2. 

Фіалко Л. Іван Пулюй ніколи не спростовував відкриття Рентгена // Рідна школа. – 2000. – № 3. – С. 25–26. 

Філіпчук Г. Національна еліта – це важливіше, ніж національна валюта  // Голос України. – 1995. – 5 липня; Тернопіль вечірній. – 1995. – 12 липня. 

Фішбейн М. ”Слова мої, печальні голуби...”// Україна. – 1989. – № 35. – С. 15. 

Харкавий І. Іван Пулюй: “Ціль наша єсть – вибороти свому народові поважне становисько між іншими народами...” // Свобода. – 1997. – 28 січня. 

Харкавий І. Світоч науки Іван Пулюй  // Свобода. – 2000. – 29 січня, 8 лютого. 

Чайковський М. Іван Пулюй (2.II.1845–31.I.1918) – видатний фізик. "Український календар", 1968. Варшава, 1968

Черемшинський О. Володимир Гнатюк про Івана Пулюя // Селянська доля. – 1995. – 4 лютого.

Шаблій О. Професор Іван Пулюй – світоч української науки // Тернопілля’ 95: Регіон. річник. – Тернопіль, 1995. – С. 228–231.
Шаров І. Ф. Пулюй Іван Павлович (1845–1918) – фізик і електротехнік // 100 видатних імен України. – К., 1999. – С. 341–344.
Шевчук Л. Іван Пулюй знайде вічний спочинок в Україні  // Свобода. – 1997. – 23 вересня. 

Шендеровський В. Апостол правди: у лютому цього року виповнилося 160 років від дня народження великого українського вченого й громадського діяча Івана Пулюя / В. Шендеровський, В. Козирський // Урядовий кур'єр. - 2005. - 2 квіт.(№61). - С. 12.

Шендеровський В. Видатний внесок Івана Пулюя у становлення рентгенології / В. Шендеровський // Ваше здоров’я. – 1995. – № 45, 46. 

Шендеровський В. Відкриття віку. Іван Пулюй чи Конрад Рентґен? // Рідна школа. 1997. № 7–8. С. 51–59.

Шендеровський В. Іван Пулюй // Шандра В., Ананьєва Т., Біленький С. та ін. Історія України у особах ХІХ століття. Київ : Україна, 2015. С. 291–304.

Шендеровський В. Іван Пулюй – забутий геній / В. Шендеровський // Рідна школа. – 1994. – № 8. – С. 2–6. 

Шендеровський В. Кому людство повинно завдячувати відкриттям Х-променів? // Вісн. фонду О. Смакули. – 1997. – № 12. – С. 21–27. 

Шендеровський В. Нехай не гасне світ науки : в 4 т. Київ : Рада, 2003. Т. 1. С. 251–263.

Шендеровський В. Помилка великого вченого, або кому належить епохальне відкриття // Літературна газета. – 1995. – 18 травня. 

Шендеровський В. Про своєрідне тлумачення історії фізики: Коментар до статті Л. Фіалко “Іван Пулюй ніколи не спростовував відкриття Рентгена” // Рідна школа. – 2000. – № 3. – С. 26–27. 

Шендеровський В., Рокіцький О. До 150-річчя від дня народження Івана Пулюя. "Вісті Академії інженерних наук України", 1995, № 1.

Якель Р. У променях славного імені : [Іван Пулюй] / Р. Якель // Дзеркало тижня. – 2018. – No 3. – С. 15.

Якуб Ю. Фізик світового рівня переклав Біблію // Столиця. - 2005. - 28 січ. (№4). - С. 24. 

Янович А. В. Наукові здобутки Івана Пулюя в галузі електротехніки і світлотехніки. – Тези доповіді студентської наукової конференції „Природничі та гуманітарні науки. Актуальні питання“, присв’яченої 150-річчю з дня народження Івана Пулюя, 17-20 квітня 1995 року — Т. : Тернопільський приладобудівний інститут імені Івана Пулюя, 1995 — С. 4.

Ярема С. Іван Пулюй // Ювілейна книга Української гімназії у Тернополі 1898–1998. – Тернопіль; Львів, 1998. – С. 667–668.

Gajda R. Plazko R. Johann Puluj Ratsel des universaien Talents. – Львів: Євросвіт, 2001. – 264 с.

https://zaxid.net/statti_tag50974/

Куди зникли лампи Пулюя — Локальна історія

Рентген чи Пулюй? - Останні та актуальні новини України та світу, новини дня онлайн - Україна Молода

nmuofficial.com/news/do-dnya-narodzhennya-vydatnogo-ukrayinskogo-vchenogo-ivana-pulyuya/

Іван ПУЛЮЙ: "Лише внаслідок приєднання України до Московії утворилася надмогутня Росія" - Урядовий Кур’єр - газета центральних органів влади України онлайн

Фізика & Інформатика - Вони прославили Україну. Пулюй Іван Павлович

Чудо-промені видатного українця. Іван Пулюй