19 febbraio il giorno dello stemma dell'Ucraina

 

19 febbraio 

il Giorno dello stemma dello Stato Indipendente Ucraino

  Il 19 febbraio è il giorno dell'approvazione dello stemma e simbolo ufficiale dello stato indipendente dell'Ucraina a forma di tridente (con la risoluzione della Verkhovna Rada dell'Ucraina (Parlamento) n. 2137-XII dal 19. II. 1992).

Il progetto dello stemma, dicembre del 1991, 

approvato il 19 febbraio 1992 dal Parlamento ucraino

    Tryzub (Tridente, in ucr. тризуб) è un simbolo nazionale e simbolo dello stato ucraino che ha una storia millenaria. Il Tridente è uno dei simboli più ricchi, antichi e significativi dell'umanità. Il simbolo che è diventato lo stemma dello stato ucraino è generosamente segnato sulle nostre terre - si trova su pitture rupestri, ceramiche, ornamenti, monete. Ad esempio, si sono conservati rilievi rupestri con tridente risalenti al III millennio a. C. in regione di Podillia, ad Olbia - del I millennio a. C. I segni a forma di tridente si diffusero nel regno del Bosforo. Sulle monete del regno del Bosforo i disegni del tridente sono stati ereditati dagli Sciti reali e sono stati coniati come i segni sacri dal V° secolo. La più antica menzione scritta del tridente risale al 360-355 a. C. e appartiene a Platone: nell'opera "Timen" descrisse dettagliatamente gli abiti azzurri dei re di Atlantide, sui quali era raffigurato un tridente d'oro. 

    Nei tempi medievali, era un segno della dinastia principesca di Riuryk - governanti della Rus'-Ucraina, della Repubblica Popolare Ucraina nel 1918 ed ora dello stato ucraino indipendente. Lo stemma dello stato dell'Ucraina è uno dei tre simboli ufficiali insieme alla bandiera e dell'inno che presenta lo stato sovrano indipendente dell'Ucraina raffigurato sui documenti ufficiali, sigilli, denaro. L'emblema dello stato dell'Ucraina divenne il tridente d'oro sullo scudo blu - il simbolo durante la lunga lotta nazionale per la liberazione. Lo schema dell'emblema è stato sviluppato dagli araldi ucraini: Andriy Grechylo, Oleksiy Kokhan e Ivan Turkecky.     

    La prima menzione storica del tridente come segno principesco della Rus'-Ucraina risale al X secolo. L'immagine antica del simbolo ucraino trovata dagli archeologi risale al X secolo. Ai tempi della Rus'-Ucraina il tridente era il segno dei Riuryk. Sono stati ritrovati dagli archeologi le sue immagini sulle monete, sigilli, mattoni, piatti. Gli ambasciatori del principe Igor di Kyiv (912-945) alla conclusione dei contratti con i bizantini avevano i loro sigilli con un tridente. Un segno che assomigliava una prefigurazione del tridente era un simbolo personale del figlio di Igor, principe Svyatoslav il Coraggioso (938 ca - 972) - duedente è stato a fungere da prototipo per l'odierno stemma dell'Ucraina: il tridente di Volodymyr Svyatoslavych. Il duedente di Svyatoslav Ihorevych è considerato il primo segno principesco conosciuto. Volodymyr aggiunse il dente centrale come nuovo elemento al segno del padre, per distinguere i due simboli. Il sigillo del principe dovrebbe essere datato 968-969. Nel manoscritto bulgaro "La Cronaca di Manasse", c'è raffigurazione dell'esercito del principe Sviatoslav con le bandiere con l'immagine del tridente. Tridente è raffigurato sui mattoni della chiesa dell'Assunzione a Kyiv (Desiatynna) (986-996), della chiesa dell'Assunzione a Volodymyr il Grande (1160), sul graffito del pilastro della galleria nella cattedrale di Santa Sofia a Kyiv. 

   Il gran principe di Kyiv Volodymyr Svyatoslavovych (980-1015) coniò tridente sulle monete: da un lato raffigurando un suo ritratto e dall'altro un tridente. Durante l'epoca principesca, il tridente iniziò ad acquisire una forma grafica moderna, se anche nelle molte versioni diverse del disegno usati daш diversi principi.  

   Lo stemma dell'Ucraina moderna si basa sul segno delle monete del gran duca Volodymyr: l'11 delle sue monete d'oro e quasi 300 monete d'argento sono sopravvissute fino ai nostri giorni. Sulla moneta d'oro, il tridente era raffigurato accanto al principe, vicino alla sua spalla sinistra. Su quello d'argento, su un lato era raffigurato Volodymyr il Grande e c'era scritto "Volodymyr sul tavolo", e sul lato opposto era raffigurato un tridente e era inciso "E questo è il suo argento". Anche per Yaroslav il Saggio il tridente era un elemento del potere principesco, sebbene avesse una forma diversa rispetto alle monete di Volodymyr.

    Nei secoli X - XIII questo segno si diffondeva in una vasta area (arrivando alla Francia, Svezia, Ungheria e Caucaso), ciò non è sorprendente, perché questo era l'epoca del picco della gloria e potere e della più ampia attività internazionale della Rus'-Ucraina. Poi questo emblema apparve sulle bandiere del re Danylo di Galizia e dopo sugli emblemi e sugli attributi distintivi degli hetman ucraini (kleynody).

  Questo segno divenne la base per l'ulteriore sviluppo del sistema dei simboli principeschi, che oggi conta diverse centinaia di varietà. Successivamente, questi segni furono trasformati negli stemmi di famiglie principesche come Ostrozki, Vyshnevetski e Chetvertynski.

      Dall'inizio del XX secolo intellettuali ucraini cominciarono ad elaborare i simboli nazionali dell'Ucraina, in particolare lo stemma. L’ondata delle discussione risale all’edizione del 1911. I varie monete, stemmi, sigilli e bandiere sono stati raffigurati nella "Storia illustrata dell'Ucraina" di M. Grushevskij, illustrata con disegni di V. Krychevskij. Nel 1913 I. Krypyakevych pubblicò la sua ricerca con il titolo "Armi dell'Ucraina", in cui disegnò e caratterizzò vari stemmi delle terre ucraine, che potrebbero essere considerati possibili simboli nazionali panucraini.  Il tridente  divenne il simbolo ufficiale del nuovo stato ucraino Repubblica Popolare Ucraina dal dicembre 1917 raffigurato sulle prime banconote di carta nazionale del modello moderno dalla proposta di Dmytro Antonovych e grazie alla mano artistica di G. Narbut. Questo fatto convinse accettarlo M. Grushevskii, il quale in seguito scrisse che "è del tutto naturale che la Repubblica popolare ucraina, essendosi posta il compito di unire le terre ucraine in uno Stato ucraino indipendente e di ripristinare la pienezza del patrimonio culturale e politico- vita nazionale in esso, assume come stemma questo antico segno di Volodymyr il Grande e lo mette sul suo denaro, come faceva una volta". Per quanto riguarda l'immagine del tridente di G. Narbut sulla banconota da 100 karbovanci, Grushevskyj come capo della Rada Centrale ha espresso alcune riserve. Dieci giorni dopo l'emanazione della suddetta legge sulle note di credito, sulla quale era raffigurato un tridente, il 29 dicembre 1917 (14 gennaio 1918) Segretariato Generale (Governo) della Repubblica Popolare Ucraina ascoltò e decise di sottoporre all'esame della Rada Centrale "il progetto di legge temporanea sulla flotta della Repubblica Popolare Ucraina presentato dal Segretario Generale Antonovych". Lo stesso giorno, su proposta del Consiglio marittimo, il "Consiglio centrale ucraino, basandosi sulle grandi imprese e sui sacrifici compiuti dal popolo ucraino nel corso dei secoli per la protezione della costa del Mar Nero, e sul fatto che la costa settentrionale costa del Mar Nero è in gran parte territorio ucraino, tenendo anche conto che l’Ucraina ha il dovere di tutelare gli interessi politici ed economici della suddetta costa e che il popolo ucraino ha dedicato molto lavoro alla formazione e all'equipaggiamento della flotta del Mar Nero, nonché alla necessità di un immediato mantenimento della flotta del Mar Nero" ha adottato il progetto di legge temporaneo "Sulla flotta della Repubblica popolare ucraina". Nella legge adottata un articolo separato stabilisce che "la bandiera della Marina ucraina è: un panno di due colori: blu e giallo. In un cerchio di colore blu - uno storico tridente dorato con un campo interno bianco" e "dalla promulgazione di questa legge, tutte le navi da trasporto militare russe nel Mar Nero e nel Mar d'Azov issano le suddette bandiere della Repubblica popolare ucraina". Allo stesso tempo, sul dente centrale dello stemma fu posta una croce, la cui inclusione nello stemma fu richiesta dalla marina ucraina attraverso la sua più alta istituzione: il Consiglio marittimo ucraino.

    Il 6 gennaio 1918, sulle prime monete emesse dalla Repubblica popolare ucraina apparve un tridente con una croce sopra il "dente" centrale in una cornice ottagonale. L'autore della banconota da 100 gruvni è stato il grafico Georgy Narbut.

    La flotta ucraina introdusse questo simbolo nel gennaio 1918, che era regolato dalla corrispondente "Legge temporanea sulla flotta della Repubblica popolare ucraina". 

   Il 12 (25) febbraio 1918 il Tridente fu approvato dal Consiglio Centrale come lo stemma della Repubblica popolare ucraina. Dal verbale della riunione del Consiglio Ristretto 25 febbraio 1918, nella città di Korosten per quanto riguarda lo stemma statale dell'Ucraina, il Consiglio Ristretto ha approvato: "Lo stemma della Repubblica popolare ucraina adotta il segno dello Stato di Kyiv dell'epoca di San Volodymyr". Durante la riunione del Consiglio dei ministri della Repubblica popolare ucraina del 12 (25) febbraio 1918 è stata approvata una risoluzione: "Sottoporre al Consiglio una legge sull'istituzione dello stemma di Volodymyr il Grande (senza croce) adottata dalla marina per lo stato ucraino".

   Lo sviluppo dello stemma sulla base del tridente di San Volodymyr era affidato all'artista Vasyl Krychevsky, che è diventato uno dei creatori della banconota nazionale - la gryvnia con segno del tridente. Il 22 marzo 1918, con la risoluzione del Consiglio centrale della Repubblica popolare ucraina, furono approvate le bozze degli stemmi piccoli e grandi, schizzi di sigilli e vignette di documenti ufficiali dello stato rinnovato. Gli stemmi erano un tridente del principe Volodymyr il Grande, incorniciato da una corona di foglie di ulivo, in segno della politica della pace.  

    Dal marzo 1918, il tridente iniziò ad essere stampato su banconote e francobolli con valori da 10, 20, 30 e 40 shag, disegnati da Antin Sereda e George Narbut. Ad aprile i francobolli furono usati come merce di scambio. 

     Nella direzione degli uffici ucraini, il Tridente appare per la prima volta sul sigillo del Segretariato Generale. I documenti governativi erano sigillati con esso. La realizzazione del sigillo è stata avviata dal segretario generale Pavlo Hrystiuk. Nello sviluppo del progetto è stato coinvolto esperto dell'antichità Mykola Bilyashivskyi.       Con la proclamazione della Repubblica popolare ucraina nel novembre 1917, la questione dello stemma statale divenne particolarmente rilevante. Il Consiglio Centrale creò un'apposita commissione preparatoria che riuniva storici, giuristi, esperti di stemmi e artisti. La commissione prese in considerazione diversi progetti, ma scelse il Tridente. Il 6 gennaio 1918, sulle prime monete emesse dalla Repubblica popolare ucraina apparve un tridente con una croce sopra il "dente" centrale in una cornice ottagonale. L'autore della banconota da 100 gruvni è stato il grafico Georgy Narbut. Dopo la dichiarazione d'indipendenza dell'Ucraina il 22 gennaio 1918, la questione dell'approvazione ufficiale del simbolo statale richiedeva una soluzione immediata. Ma a causa della guerra con i bolscevichi, non potevano indire un concorso o condurre un'ampia discussione sui bozzetti.

   Durante i tempi dell'Etmanato, il tridente rimase nell'uso araldico. Il 24 novembre 1918, una commissione speciale approvò i disegni dello stemma e del sigillo preparati da George Narbut, ma rimasero non approvati. Durante il periodo del Direttorio, il tridente senza corona fungeva da stemma della Repubblica Popolare Ucraina. Il 21 gennaio 1919, la commissione per lo sviluppo del progetto dello stemma della Repubblica popolare ucraina giunse alla conclusione che Ucraina avrebbe dovuto combinare gli emblemi della Repubblica popolare ucraina e della Repubblica popolare ucraina occidentale, nonché il segno del principe Volodymyr. Dal 22 gennaio 1919 il tridente fu incluso nello stemma regionale della regione occidentale della Repubblica popolare ucraina. 

Emblema dei principi Svyatoslav il Coraggioso

Stemma di Yaropolk Svyatoslavich, seconda metà del IX secolo.

Lo stemma del principe Volodymyr il Grande, la seconda metà del X - l'inizio dell'XI secolo.

Emblema del principe Izyaslav Volodymyrovich, la fine degli anni '90 del X secolo -1001

Sigillo del principe Sviatoslav, 970 ca 

Duedente di Sviatoslav il Coraggioso

Tridente sul mattone della muratura esterna della Chiesa dell'Assunzionea a Kiyv, X secolo  

Museo Nazionale di Storia dell'Ucraina

Segno di Volodymyr il Grande, argento dorato, X secolo  

Moneta d'ora di Volodymyr il Grande, X secolo 

La moneta d'argento di Volodymyr il Grande

  

L'articolo di Mykhailo Grushevsky sul giornale "Narodnya Volya" 

(domenica 3 (16) settembre 1917. n. 101, p. 1-2)

Frammenti dell'articolo di Mykhailo Grushevskyi "Lo stemma di Stato dell'Ucraina" 

nel giornale "Narodnya Volya" (domenica 12 (25) novembre 1917. n. 159. p. 1)

Frammento dell'articolo di Vadym Modzalevskyi e Georgiy Narbut "Sulla questione della stemma di Stato dell'Ucraina", Letterature e Cultura. 1918. Num. 1. p. 120)

Lo stemma della Repubblica Popolare Ucraina eseguita da V. Krychevskyj, 1918  

Le interpretazioni del Tridente di Grygoriy Narbut, 1918

Il progetto dello stemma di Grygoriy Narbut, 1918 

Il progetto dello stemma di Grygoriy Narbut 

Il progetto del grande stemma dell'Ucraina di Mykola Bytynskyi, 1939

Mykola Bytynskyi, Sigilli dello Stato. 

Dall'album "Segni statali dell'Ucraina". Praga, 1939.

Mykola Bytynskyj, il progetto dello stemma grande di Ucraina, gli anni 1930-i  

Бібліографія:

Алфьоров О. Молівдовули київських князів другої половини XI – кінця XII століття (за матеріалами сфрагістичної колекції О. Шереметьева) // Сфрагістичний щорічник. – К., 2012. – Вип. ІІ. – С. 5–74; 

Андрусяк М. Тризуб.: Б.м., 1947.

Белецкий С. В. Лично-родовые знаки князей-Рюриковичей на металлических подвесках XI в. // Ruthenica. – К., 2002. – № 1. – С. 134–151

Б. и Ч. [Болсуновский К.В. и Чернев Н.П.]. Заметка о загадочной фигуре на монетах великаго княжества Киевскаго. – Киев, 1889.

Болсуновский К. В. Родовой знак Рюриковичей, Великих Князей Кіевских. Геральдическое изследование, предназначенное к чтенію на XIV Археологическом Съезде в г.Чернигове. – К., 1908;

Болсуновський К. Родовий знак Рюриковичів, Великих Князів Київських. Геральдичне дослідження призначене для прочитання на XIV Археологічному з`їзді в м. Чернигові [1904 р.] // Національна символіка. Бібліотека журналу «ПУ». Книга І. – К., 1990.

Белецкий С.В. Знаки Рюриковичей. «Исследования и музеефикация древностей Северо-Запада» (СПб.), 2000—01, вып. 2—3

Бєлов О. Ф., Шаповалов Г. І. Український тризуб: історія дослідження та історичний реконструкт / НАН України. Ін-т археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського. – Київ-Запоріжжя, 2008.

Битинський М.  ризуб (Геральдична студія) // Гуртуймося (Прага). – 1931 (травень). – Ч. VII. – С. 21–26; 

Битинський М. Державні відзнаки України : [к-т репрод.] / М. Битинський. – [Прага]: [б.в.], [1939].

Державні відзнаки України. 6 кольорових таблиць з гербами, печатками та прапорами (Прага, 1939 р.);
Битинський М. Герби Українських земель. 32 окремі таблиці, прикрашені віньєтками, картушами та мистецьки виконаними написами (Прага, 1939 р.);
Битинський М. Альбом українських гетьманів та їх гербів. 20 кольорових портретів з гербами на окремих листах (Прага, 1939-1941 рр.);
Битинський М. Альбом гербів міст Галичини. 13 таблиць з зображенням 42 гербів (Прага, 1940);
Битинський М. Альбом уніформ Українського війська доби Визвольної боротьби 1917-1921 рр. 186 кольорових малюнків з унікальними зображеннями військовослужбовців доби Центральної Ради, Гетьманату, Директорії УНР,
Битинський М. Західноукраїнської Народної Республіки та Військово-морського флоту (Прага, 1932-1940 рр.);
Битинський М. Воєнні прапори Армії УНР. 12 кольорових таблиць (Торонто, 1955);
Битинський М. Коротка серія уніформ Армії УНР. 12 кольорових таблиць (Торонто, 1958 р.).

Битинський М. «Герби українських гетьманів»,

Братко-Кутинський, О. Нащадки Святої Трійці : генеза укр. держ. символіки. – Київ: Білий птах, [1992]. – 85 c. : іл. – (Історія. Нація. Культура).

Верниволя В. Наш національний герб і наш національний колір // Розвага. Ілюстрований калєндар полонених українців на переступний рік 1916. – Фрайштадт, 1916. – С. 50–53.

Воейков А. О найдавнеших древних Русских монетах (Письмо из Києва от 20 июня)//Вестник Европь. - 1816. -Ч. 87. - Nй5. - С. З16; Ч. 88. - С. 242, (рис.).

Все про світ. Країни. Прапори. Герби: енциклопедичний довідник / [відповідальний за випуск М. Ілляш]. — К. : Школа, 2001. — 622 с. 

Гай -Нижник П. З історії становлення державного гарба та печатки Української держави Павла Скоропадського // Архіи України, 2001. 6

Гайдуков П. Г., Калинин В. А. Древнейшие русские монеты // Русь в IX–X веках: археологическая панорама. – Москва, Вологда, 2012. 

Герб Української Народної Республіки // Дніпро (Херсон). – 1918. – № 14 (18 (5) квітня). – С. 2; 

Гломозда К., Павловський О. Українська національна символіка: походження, традицїі, доля. - К., 1989. - ЗЗ с. 

Гломозда К., Яневський Д. Гербові відзнаки та прапорові барви України. "УIЖ", 1990, № 5–6.

Їх же. Українська державно-національна символіка: особливості історичної традиції. "Філософська і соціологічна думка", 1990, № 1–3.

Голубев, С. Т. Описание и истолкование дворянских гербов южнорусских фамилий в произведениях духовных писателей XVII в / С. Т. Голубев. – Киев. – 88 с. // Труды КДА . – 1872. – Кн. 10. – C. 295-382.

Гречило А. Національний прапор // Національна символіка. Бібліотека журналу «ПУ». – К., 1990. – Книга І. – С. 13 – 23

Гречило А. Проекти герба та печатки Української Держави Павла скоропадського // Український археографічний щорічник. – Вип. 12. – К., 2007. – С. 102.

Ґречило А. Становлення українських національно-державних символів у 1917—1920 роках // Записки наукового товариства ім. Шевченка. — Львів, 2006. — Т. CCLII. — С. 114—142.

Ґречило А. Українська територіальна геральдика. — Львів, 2010. — 280 с.
Гречило А. Чотири печатки українських установ 1918–20 рр. // Знак. – 2005. – Ч. 37. – С. 1.

Грушевський М. Державний герб України // Народня воля. – 1917. – № 159. – 25 (12) листопада).

Грушевський М. Про гербові знаки України // Народня воля. – 1917. – № 101 (16 (3) вересня).  С. 1-2. Передрук у: Український національно-визвольний рух: березень-листопад 1917 року. – С. 744–745 [але помилково вказано дату газетної публікації як “15 (03). 09. 1917”].

Грушевський М. На порозі нової України. Гадки і мрії. – К.: Друк. Акц. Т-ва «Петро Барський у Київі», 1918. – 120 с. 

Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К., 1918.
Грушевський М. Український Державний герб // Народня воля (Житомир). – 1918. – № 19 (28 (15) лютого). – С. 1.

Дашкевич Я. Родовий знак Рюриковичів у Галицькому князівстві ХІІІ ст. // Третя наукова геральдична конференція. – Львів, 1993. – С. 32–33.

Державний герб України // Громадська Думка (Вецляр). –1918. – Ч. 19. – 30 березня.
Державний герб Української Республіки. Знак держави Володимира Великого // Діло. – 1918. – Ч. 60. – 16 березня.

 Дзіковський В. Герб України // Світ. Літературно-мистецький журнал (Львів). – 1917. – № 8. – С. 129–138; 

Дзіковський В. Герб України. – Львів, 1917. – 32 с.

Закон про державний герб України // Вiстник Ради Народних Мiнiстрiв УНР. – 1918. – № 15 (5 квiтня). – С. 1. Також див.: ЦДАВО України. – Ф. 1063. – Оп. 1. – Спр. 6. – Арк. 25; – Ф. 1064. – Оп. 1. – Спр. 10. – Арк. 3; – Ф. 1064. – Оп. 2. – Спр. 1. – Арк. 12. Українська Центральна Рада. – Т. 2. – С. 166, док. № 85). 

Закон про Державний Герб України. «Київські губерніяльні вісті», 1918, 18 квітня

Зінченко О. М.  Класифікація давньоруських підвісок-печатей зі знаками Рюриковичів // Збірник наукових праць. Серія «Історія та географія» / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Харків, 2002. – Вип. 11. – С. 3–10. 

Жуковський А. Тризуб // Енцикпопедія українознавства. - Paris - New York: НТШ, Видавництво "Молоде Життя", 1980.- Т.9.- с. 3257-3258. 

Иоаннисян О.М. Родовые знаки древнерусских князей X—XIII вв. (литература и источники). В кн.: Геральдика: Материалы и исследования. Л., 1983

Кілієвич С. Р. Археологічні розкопки біля с. Жовнин // Археологія. – К., 1965. – Т. ХІХ. – С. 193. 

Климкевич P. О. Чи тризуб справді український знак? // Календар альманах «Нового Шляху» на 1960 рік. – Вінніпег. – С. 65–70; 

Коваленко А.А. Тайна трезубца. – Днепропетровск, 2004.

Комар О. Княжі знаки з Десятинної церкви. – К., 2016. 

Крип' якевич І. Герб України // Ілюстрований народний календар товариства «Просвіта» на звичайний рік 1914.- Львів: НТШ, 1914.- С. 126-131. 

Крип’якевич І. Герб України // Календар Товариства “Просвіта” на рік 1914. – Львів, 1913. – С. 126–131. 

Крип’якевич І. Герб України (Просвітні листки № 36). – Львів, 1914. – 16 с

Кущинський А. Державний герб християнської України: До 1000- ліття Хрещення Руси-України.- Чикаго: Видання Українського вільного козацтва, 1983. - 80 с. 

Куник А. А. О русско-византийских монетах Ярослава I Владимировича с изображением Св. Георгия Победоносца: Историко-нумизматическое исследование. – СПб., 1860;

Куник А.А. Розыскания о славяно-византийских монетах. О древности монет с именем Владимира. Письмо И. А. Бартоломея из Тифлиса от 12. янв. 1861 г. к А.А. Кунику // ИАО. – СПб., 1861.

Кушинський А. Історія першого закону про державний герб України // Молода Україна. – 1964. – Ч. 115 (липень). – С. 17–18.

Леонід К. В справі герба України. — Київ : Видавництво „Шлях“, 1918. — 8 с.

Лозко Г. Походження та значення тризуба (тридента). Українські символи та священні знаки// Українські символи. За ред М. К. Дмитренка.- К.: Редакція часопису «Народознавство», 1994.- с. 5-16

Міллер М. Матеріали до питання про тризуб // Рід та знамено (Франкфурт). – 1947. – № 1. – С. 12 –16; № 2. – С. 5–9; № 3. – С. 1–8; № 4. – С. 1–11; 

Модзатrевський В., Нарбут Г. До питання про державний герб України // Наше минуле: Журнал історії, літератури й культури.- Видавництво Т-во «Друкар» у Київі. - Число І. - 1918. - С. 119-128. 

Модзалевський В., Нарбут Г. До питання про державний герб України // Пам'ятки України. -1989.- N 3.- С. 49. 

Назарук О. Формальні проблєми української державности (Герб, монетна одиниця, військовий однострій і стяги). – К., 1918.

Наш герб. Українські символи від княжих часів до сьогодення : альбом / авт. тексту А. Гречило ; ред., упоряд. Б. Завітій. – Київ: Родовід, 2018. – 400 c. : іл.

Негеральдик. В справі наших національних емблємів // Діло (Львів). – 1912. – Ч. 206 ((8195) 12 вересня). – C. 7.

Нова кокарда // Відродження України (Відень). – 1918. – Ч. 54. – 11 липня.

Онацький Є. Наше національне ім'я. Наш національний герб. - Буенос Айрес: Українське видавництво «Перемога», 1949.

Пастернак О. Пояснення тризуба, герба Великого Киевского Князя Володимира Святого / Переднє слово проф. С. Шелухін. Репринте відтворення видання 1934 р. – К., 1990.  Пастернак О. Пояснення тризуба, герба Великого Киевского Князя Володимира Святого / [Вступ, слово та ред. Б. З. Якимовича]; Худож. офомл. О.В. Коваля. – К., 1991

Питання про державний герб України // Наше минуле. – 1918. – Ч. 3.

Про Державний Герб України: Постанова Верховної Ради України від 19.02.1992 р. № 2137-ХII. «Відомості Верховної Ради України», 1992, № 40
Про створення української національно-державної символіки у роки визвольної боротьби (1917—1920 рр.). «УІЖ», 1999, № 4

Ралдугіна Т. Відродження національної символіки в часи Української революції 1917—1921 років. В кн.: Студії з історії Української революції 1917—1921 років: Збірник наукових праць на пошану доктора історичних наук, професора Руслана Яковича Пирога з нагоди 70-річчя з дня народження та 40-річчя науково-педагогічної діяльності. К., 2011

Різниченко В. Національний колір України (В справі наших національних емблємів). – [Звенигородка], 1917.

Різниченко В. Герб України // Шлях. – 1918. – Ч. 3. – Березень.
Різниченко В. Герб України (В справі українських національних емблємів). – Звенигородка, 1917.

Сергійчук В. І. Доля української національної символіки / В. І. Сергійчук; Т-во "Знання" Української РСР. – Київ: [Т-во "Знання" УРСР], 1990. – 46, [2] c. – (Час і суспільство ; № 2).

Сергійчук В. І. Національна символіка України : наук.-худож. кн. : для серед. та ст. шк. віку. – Київ: Веселка, 1992. – 106, [3] c.

Січинський В. Тризуб і прапор України. – Л.: Місіонер, 1995. – 60 с.

Скотинський Т. Український герб та прапор : з 26 образками й 1 коліровою таблицею.  – Львів: Накладом т-ва "Просвіта", 1935. – 37, [3] с. : іл. + 1 с. фото. – (Видання Товариства "Просвіта" ; ч. 812 (6)).

Сотникова М. П. Нежинский клад сребреников 1852 г. (Реконструкция состава) // Нумизматика и сфрагистика. – К., 1971. – № 4. – С. 15–41.

Сотникова М. П. Сребреники Киевского клада 1876 г. // Нумизматика и сфрагистика. – К., 1968. – № 3. – С. 114–137.  

Толстой И. И. Древнейшие русские монеты Великого княжества Киевского. Нумизматический опыт. – СПб., 1882. – I-IV. 

Толстой И.И. Знамя первых наших христианских великих князей // Труды VІ Археологического съезда. – Одесса, 1886. – Т.1. 6.

Томашівський С. Український національний герб // Неділя. – 1912. – Ч. 35 (29 вересня). – С. 1–2.

Трембіцький В. Український Національний та Державний Герб // Календар-альманах Українського Народного Союзу на 1967 рік. – Джерзі Ситі; – Нью-Йорк, 1966. - C. 168-174

Трембіцький В.  Історія та правні основи українського державного гербу // Правничий вісник. – Нью-Йорк, 1971. – Кн. 3. – С. 104–148

Уваров А. С. Розыскания о славяно-византийских монетах. Письмо гр. А.С. Уварова (из Поречья от 26 дек. 1861 г.) к А.А. Кунику о монетах Владимира и Ярослава. – СПб, 1862. – 62 с. 

Уваров А. С. Розыскания о славяно-византийских монетах. Письмо гр. А.С. Уварова (из Поречья от 26 дек. 1861 г.) к А.А. Кунику о монетах Владимира и Ярослава. – СПб., 1862;

Україна: герби та прапори. К., 2010

Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. – Т. 2. – К.: Наукова думка, 1997.
Український герб на почтових марках // Нова Рада. – 1918. – № 146. – 22 (9) серпня.

Хмельовський О. Теорія образотворення: Кн. 4. 1. Тризуб. Таєме вчення українців. - Луцьк: Видавнича мистецька агенція «Терен», 2004. - 288 с.

Шаповалов Г. І. Про символ якоря у гербі I. Мазепи // Запорозьке козацтво в пам' ятках історії та кульrури: Матеріали міжнародноїнауково-практичної конференції м. Запоріжжя, 2-4 жовтня 1997 р. Секція Ш, IV, V.- Запоріжжя: РА «Таrщем-У», 1997.- С. 192-194.

Шаян В. Українська символіка. - Ontario. Canada: Видавництво Українське Відродження, 1990.-35 с. 

Lebedynsky, Yaroslav. L'origine et l'histoire du trident ukrainien (Paris 1982)

«Знак Соборності. Великий державний герб України: від Нарбута до Якутовича» | Антиквар

Таємниця княжого тризуба. Що символізує наш герб? | Історична правда

Український тризуб згадується в Х столітті, але він був не першим гербом – історик навів факти - Телеграф