GEORGIY YAKUTOVYCH (14 febbraio 1930, Kyiv - 5 settembre 2000, Kyiv)

GEORGIY YAKUTOVYCH 

(14 febbraio 1930 - 5 settembre 2000)

Maestro della grafica ucraina 

                                                                                              a cura di Yaryna Moroz Sarno

"Chi ha le ali non chiede se può volare"

Georgiy Yakutovych

  Georgiy Yakutovych (Георгій Якутович) è stato un grafico ucraino, il maestro della grafica libraria, maestro dell'incisione, linoleografia, xilografia e nell'arte cinematografica. Membro dell'Unione Nazionale degli Artisti dell'Ucraina, vincitore del Premio Statale intitolato a Taras Shevcenko (1983 e 1991), professore dell'Accademia delle Arti dell'Ucraina dal 1995; conosciuto per le illustrazioni delle opere della letteratura classica ucraina: "Fata Morgana" di Mykhaylo Kotsubinsky (1958), "Yaroslav il Saggio" e "Le nozze della candela" di Ivan Kocherga (1962), "Cosacco Golota" di Maria Prygara (1966), le opere di Vasyl Stefanyk, Mykailo Cheremshyna, Maksym Rylskyj e dei libri per i bambini. Le illustrazioni di Georgiy Yakutovych delle cronache del XII secolo “Il racconto sul reggimento del principe Igor” (1977), "La storia dei tempi passati" (1981), ecc. sono diventate una scoperta veramente artistica e filosofica dell'epoca principesca della Rus'-Ucraina.

    Georgiy Yakutovych è nato a Kyiv il 14 febbraio del 1930 nella famiglia di un ufficiale militare che si spostava spesso ed è tornato a Kyiv dopo la II° guerra mondiale.   

  Secondo Sergiy Yakutovych, un famoso artista ucraino, figlio di Georgiy Vyacheslavovych, gli Yakutovych provenivano dal villaggio di Voronove, provincia di Gomel. Gli Yakutovych sapevano lavorare e guadagnare. Arricchendosi, sono arrivati nella metà del XIX secolo a Kyiv, erano imprenditori, si occupavano di costruzioni e costruivano chiese. A Kyiv si sono uniti a Senchylo. Senchylo-Stefanovsky, era amico di Taras Shevchenko, aveva una scuola d'arte a Podol e dipingeva le chiese. Il bisnonno di G. Yakutovych aveva corrispondenza con Taras Shevchenko, queste lettere erano un tesoro di famiglia.

    La famiglia di Senchylo-Stefanovsky viveva su Andriiivsky Uzviz, 32. Il maggiore Senchylo-Stefanovsky (bisnonno di Georgiy Yakutovych) aveva una scuola d'arte a Podol, cinque case ed era amico di Taras Shevchenko. La loro figlia sposò Petro Lukych Yakutovych all'età di 16 anni e nel 1906 ha dato alla luce Vyacheslav Petrovych Yakutovych, padre di Georgiy. Ai tempi della Rada Centrale, la nonna di G. Yakutovych lavorava come dattilografa nella segreteria di Mykhailo Grushevskyi.   

  La madre iscrisse il figlio adolescente Slavko (Vyacheslav) ai boy scout, e questo influenzò il suo destino futuro. E quando Symon Petlyura se ne andò, la numerosa famiglia Senchylo-Stefanovsky partì per la Francia attraverso Odessa, e Slavko, 13 anni, scappò di casa attraverso la finestra per arruolarsi nell'esercito della Repubblica Popolare Ucraina. Tornò nel 1922 con... l'Ordine della Bandiera Rossa. Era un disperato insuperabile. Dopo Petlyura, arrivò al capo Zeleny, poi a Budyonny, e il comandante del suo squadrone era Rokosovsky, il futuro maresciallo.

Il padre di Georgiy amava la storia, conosceva a memoria "Taras Bulba", scriveva poesie in ucraino. A Kyiv scriveva sotto lo pseudonimo di Vyacheslav Slavko come un giornalista, traduceva libri di scrittori per bambini in ucraino... 

   Vyacheslav Yakutovych, quando tornò a Kyiv, piacque una graziosa vicina, della famiglia Kotovy, che viveva al piano di sotto. Si sposarono e il suocero Kotov donò ai giovani la sua casa in via Petrivska. In questa casa nacquero i figli di Vyacheslav Yakutovych: il maggiore Ihor e il 17 febbraio 1930 - Georgiy Vyacheslavovych Yakutovych, artista grafico ucraino, illustratore, maestro della linoleografia, della xilografia e dell'acquaforte, artista cinematografico. 

    Georgiy iniziò a studiare nella scuola dell'arte di Kyiv e nel 1948 entrò nella facoltà di grafica dell'Istituto Statale dell'Arte nella classe di Illarion Leschynskyj e Vasyl Kasian. Si è laureato nel 1954 presso la Facoltà di Arti grafiche dell'Istituto dell'Arte a Kyiv, dove in seguito ha insegnato la composizione e la grafica del libro.

    Durante gli studi incontrò la sua futura moglie e nel 1952 ebbe il figlio Sergiy e nel 1958 Dmytro, che entrambi sono diventati artisti. 

    Georgiy Yakutovych fece una serie della grafica da cavalletto "Antica musica ucraina" (1959); le incisioni "Arkan" e "Bokorashi" (entrambe - 1960); una serie di cartoline con canzoni popolari ucraine sulle parole di Shevchenko "Lita orel, lita zizyy", "Zore moya vechernyaya", "Il sole sorge da dietro il boschetto", "L'acqua scorre nel mare blu" (tutte - 1964).  

   Negli anni 1962-1964, 1969-1971 era scenografo presso lo Studio cinematografico di lungometraggi di Kyiv. Nel 1963 Georgiy Yakutovych iniziò a lavorare sul film "Le ombre degli antenati dimenticati", come in seguito menzionò nel libro "La conversazione incompiuta" (nel libro "Sergiy Paradzhanov. Ascesa. Tragedia. Eternità", Kyiv 1994). Prima dell'inizio delle riprese - nel 1962 - Georgy Yakutovych iniziò a creare illustrazioni per il libro omonimo di Mykhailo Kotsiubynskyj. Paradzhanov lo sapeva, così come il fatto che Yakutovych ama i Carpazi, quindi ha offerto all'artista di lavorare su un lungometraggio a colori. 

   Nel villaggio dei Carpazi di Dzembronya, Georgiy Yakutovych iniziò a lavorare stagionalmente, ricordiamolo, dal 1952. Le prime opere conosciute che affrontano il tema della regione di Hutsul sono incisioni del 1959 e del 1960. "Dopo esserci cimentati per la prima volta alla scuola d'arte, poi, durante il primo lavoro indipendente, spesso perdiamo il senso della percezione diretta e ci troviamo impotenti di fronte alla natura. Lavorando nel cinema, speravo di "purificarmi" dalle competenze acquisite e di trovare la capacità di una sua interpretazione artistica così vera, quando la linea, il punto e la forma sono immediatamente condotti in un'unica tonalità, che trasmette la musica della natura", scriveva Giorgiy Yakutovych riguardo alle riprese del film "Le ombre degli antenati dimenticati" nel saggio "Grafica e cinema". 

     Georgiy Yakutovych aveva l'esperienza nell'arte popolare della regione di Hutsul non dai libri, ma dall'ambiente immediato della vita quotidiana. Questa esperienza ha contribuito alla ricchezza della tavolozza semantica e pittorica del film, che includeva la festosa ricchezza dell'arte popolare. G. Yakutovych diceva: "Credo che le origini della vera comprensione dell'arte monumentale risiedano nell'arte popolare. Studiando l'ego, ho incontrato opere straordinarie, semplici e monumentali. Queste sono le incisioni popolari ucraine, l'arte decorativa. Qui ogni opera è inizialmente riassunta. C'è qui una sintesi, che porta naturalmente alla monumentalità. È alle fonti dell'arte popolare che mi rivolgo quando cerco modi di espressività nella grafica da cavalletto". Yakutovych disegna in dettaglio la gente dei Carpazi, gli interni delle capanne Hutsul e l'indescrivibile bellezza della natura montana. 

Georgiy Yakutovych nei Carpazi, 1958 

  Sergiy Paradzhanov raccontava: "Yakutovych non è solo un artista, ma un artista che pensa. Ci ha portato nei Carpazi come una guida. Li conosce. Ci ha salvato dalla menzogna". Il coinvolgimento dell'artista nel film non è stato casuale, perché Yakutovych viaggiò due volte nei Carpazi, illustrando "Fata Morgana" di Mychaylo Kotsiubynsky per ottenere il titolo accademico nel 1957. Le xilografie di Georgiy Yakutovych su "Fata Morgan" (1957) di M. Kotsiubynskyi divennero il suo lavoro post-laurea.

Ivan Mykolaychyk con Georgiy Yakutovych, 1963 

G. Yakutovych con amico nei Carpazi, gli anni 1960'

    Dopo il completamento delle leggendarie riprese e l'uscita del film, Georgiy Yakutovych è tornato a illustrare romanzo storico "Le ombre di antenati dimenticati", a cui si ispirò il film, ma già nella tecnica dell'incisione su legno (incisione non su legno), e non nella tecnica dell'incisione su linoleum, in cui ha lavorato su queste illustrazioni prima delle riprese. Il libro di Kotsyubinsky con 15 illustrazioni di Yakutovych è stato pubblicato nel 1967 con una tiratura di sole 25.000 copie (che era per l'industria libraria dell'epoca sovietica è molto poco) e da allora non è stato più ristampato. Nelle sue xilografie per il libro l'autore cercava una espressività autentica e forte.

   

L'illustrazione di "Fata Morgana" di M. Kotsubynsky (xilografia, 1957)

Danza "Arkan", Linoleografia, 1960

 Georgiy Yakutovych, Il ritratto di Sergiy Paradzhanov, 1964 

Poster per il film "Le ombre degli antenati dimenticati", 

secondo i motivi del libro di M. Kotsiubynsky, 1964 

Georgy Yakutovych, Biglietto per la prima del film 

"Le ombre degli antenati dimenticati" il 4 settembre del 1965

     Il 4 settembre 1965, durante la prima del film al cinema "Ucraina" di Kyiv il critico letterario Ivan Dzyuba dal palco, lo studente laureato critico letterario Vasyl Stus e il giornalista Vyacheslav Chornovil nella sala chiamarono ad alzarsi in segno di protesta contro gli arresti di intellettuali ucraini avvenuti nell'agosto del 1965 e 140 partecipanti hanno firmato la lettera di protesta.

Le gioie dei bambini. Ivan I Marichka, 

Illustrazione per il libro "Ombre degli antenati dimenticati", 1965 

Preghiera 

La copertina del libro "Cosacco Golota" di Maria Prygara, 1980 

Le illustrazioni al libro "Cosacco Golota" di Maria Prygara, 1980 

La copertina per libro di M. Cheremshyna "Karby", 1977 

 Il famoso grafico ucraino Sergiy Yakutovych, figlio di Georgiy Yakutovych raccontava di suo padre: "Georgiy Yakutovych e i Carpazi sono concetti inseparabili. Amava queste montagne, la gente di queste montagne. Si sentiva in mezzo a loro. Poteva essere un artista - e, quindi, essere una persona - solo nello spazio della vita, nello spazio del suo essere, nello spazio dei Carpazi..."

   All'inizio degli anni '70, progettò i libri di Dmytro Pavlychko "Il cervo d'oro" e "Zakhar Berkut" di Ivan Franko (1972), unendo organicamente le parti visive e testuali. La sua attività artistica si arricchiva con i temi dei cosacchi, le illustrazioni sui motivi di Mykola Gogol, i cicli sui temi di racconti popolari ucraini, sull'antica musica ucraina, sui motivi delle canzoni popolari ucraine e su temi storici di Ivan Vyshensky, Oleg Goryslavych. Lavorava con le tecniche: xilografia, linoleografia, acquaforte. 

   Nel 1971, ha lavorato con Ivan Mykolaichuk nella troupe del film "Zakhar Berkut" di Leonid Osyka, che è diventato il secondo lavoro di Yakutovych nella produzione cinematografica. G. Yakutovych era anche consulente artistico dei film "La croce di pietra" (1968, in collaborazione con K. Stefanyk) e "Kleynody di Getman" (1993) di Leonid Osyka. Nel 1971 lavorò con Ivan Mykolaychuk nella troupe cinematografica del film "Zakhar Berkut". La produzione cinematografica divenne la sua seconda professione. 

 

  L'illustrazione al libro "Zakhar Berkut" di Ivan Franko, 1972 

    

 

 

Il racconto della compagna del principe Igor, 1978

"Il racconto dei tempi passati" , 1981

"Il racconto dei tempi passati" , 1981

  Nell'anno 1982 Georgiy Yakutovych ricevete medaglia d'argento a Lipsia e una medaglia di bronzo per le sue illustrazioni per i libri "La storia degli ultimi anni", "Foglie d'acero" di Vasyl Stefanyk alla Mostra Internazionale dell'Arte del Libro. 

    Nel 1983 ha ricevuto per la prima volta il premio nazionale dell'Ucraina di Taras Shevchenko per le illustrazioni dei libri "Racconto degli anni passati", "Racconto sulla campagna di Igor", "Carby. Chichka. Il ladro catturato" di M. Cheremshyna, "Cosacco Golot" di M. Prygara. Per la seconda volta - nel 1991 insieme a Sergij Paradganov (registra) ed altri come parte del gruppo per il film "Le ombre degli antenati dimenticati". Il registra Paradzhanov voleva distinguere il contributo di Georgiy Yakutovych: “Non è solo un artista, ma un artista pensante. Probabilmente lo si potrebbe trovare più talentuoso, ma più riflessivo - no. Ci ha portato ai Carpazi come guida. Ci ha salvato ... dalla falsità". Oltre alla grafica libraria, Georgiy Yakutovych ha creato incisioni separate sui temi storici: "Ivan Vyshenskyj", "Oleg Goryslavych", i cicli sulle favole e i racconti popolari ucraini, della musica antica ucraina; cartoline basate su canzoni popolari ucraine. L'autore delle memorie su Sergiy Paradzianov "La confessione incompiuta" nel libro "Sergiy Paradzianov. Spruzzata. Tragedia. L'eternità" (Kyiv, 1994). 

   Fece illustrazioni ai racconti di M. "Fatamorgana" (1957) e "Le ombre degli antenati dimenticati" (1966) di M. Kotsyubynskyi, il racconto popolare ucraino "Il povero ragazzo e Marco il ricco" (1961), dramma di I. Kocherga "Yaroslav il Saggio" e "Le nozze di Svichka" (1962), libri di M. Prygara "Cosacco Golota" (1966), "Sonetti" di Maksym Rylskyj (1969), I. Franko "Zakhar Berkut" (1972), alla raccolta di racconti di V.  Stefanyk "Foglie d'acero", "Racconto sulla marca di Igor" (entrambi - 1977), "Il racconto degli anni passati" (1981), racconto di M. Gogol "Viy" (1984-1985). Fece una serie al cavalletto "La gente del villaggio di Dzembronya" (1988), i disegni "Impressioni spagnole" (1990), la serie di incisioni "Improvvisazioni" (1991-1992), il ciclo di disegni "Primavera a Kyiv" (1993-1994 ). Oltre alla grafica del libro, Georgy Yakutovych ha creato incisioni separate su temi storici: "Ivan Vyshensky", "Oleg Horyslavych", cicli sui temi dei racconti popolari ucraini, dell'antica musica ucraina; cartoline basate su canzoni popolari ucraine.

 Il 15 febbraio 2000 (nell'ultimo anno della sua vita), nel suo 70° anniversario, Georgiy Yakutovych aveva la sua prima mostra personale.

 

 

G. Yakutovych nei Carpazi 

   Nel suo lavoro Georgiy Yakutovych affermava il suo principio artistico: “L'artista deve vedere in natura tutto quello strato della cultura originale, uno strato delle persone e sentire la loro natura organica inseparabilmente unita con la patria, con la quale è connesso con tutti i pori, con tutto il sentire dell'anima. La vivida creatività dell'artista è strettamente legata alle tradizioni della sua nazione ". 

  

Le nozze di Svichka 

"Nella foresta" 1988

Seria Alberi. Uccello.  

Geogriy Yakutovych a Venezia, 1986 

I libri illustrati da Georgiy Yakutovych: 

"Fata Morgana" di Mykhailo Kotsiubynskyi con le illustrazioni di G. Yakutovych. (in ucr. «Фата Моргана» Михайла Коцюбинського в ілюстраціях Г. Якутовича).

Mykhailo Kotsyubynskyi. Fata Morgana (dagli umori campestri). Kyiv, Casa editrice statale di letteratura per bambini della SSR ucraina, 1959. (Михайло Коцюбинський. Фата Моргана (з сільських настроїв). Київ, Державне видавництво дитячої літератури УРСР, 1959).

Svjatoslav Minkov. Lo zar Bezsonko. Fiabe. K., Dytvydav, 1959. (Святослав Минков. Цар Безсонько. Казки. Київ, Дитвидав, 1959).

M. Bilyj, V. Hrabovetskyi. Come Dovbush ha punito i signori. Kyiv, Casa editrice statale di letteratura per bambini della SSR ucraina, 1960 (М. Білий, В. Грабовецький. Як Довбуш карав панів. Київ, Державне видавництво дитячої літератури УРСР, 1960). 

Maria Prygara. Cosacco Golota. Una raccolta di racconti basati sui motivi delle opinioni del popolo ucraino. Kyiv, Veselka, 1966 (Марія Пригара. Козак Голота. Збірка оповідань за мотивами українських народних дум. Київ, Веселка, 1966). 

La favola sul tiglio e una donna avida. Racconto popolare ucraino. Kyiv, Veselka, 1967. 

(Казка про липку і зажерливу бабу. Українська народна казка. Київ, Веселка, 1967).

Del povero giovane e del ricco Marco. Racconto popolare ucraino. Kyiv, Veselka, 1967 (in ucr. Про бідного парубка і Марка багатого. Українська народна казка. Київ, Веселка, 1967).

Mykhailo Kotsyubynskyi. Le ombre di antenati dimenticati. Kyiv, Dnipro, 1967 (in ucr. Михайло Коцюбинський. Тіні забутих предків. Київ, Дніпро, 1967). 

Dmytro Pavlychko. Cervo dalle corna dorate. Kyiv, Veselka, 1970. (in ucr. Дмитро Павличко. Золоторогий олень. Київ, Веселка, 1970).

Ivan Franko. Zakhar Berkut. L'immagine della vita pubblica nella Rus' dei Carpazi nel XIII secolo. Kyiv, Dnipro, 1974. (Іван Франко. Захар Беркут. Образ громадського життя Карпатської Русі в XIII віці. Київ, Дніпро, 1974.)

Marko Cheremshyna. Il ladro è stato catturato. Kyiv, Veselka, 1974 (Марко Черемшина. Злодія зловили. Київ, Веселка, 1974).

Maksym Rylskyi. Sonetti. Kyiv, Molod, 1974. (in ucr. Максим Рильський. Сонети. Київ, Молодь, 1974).

Ivan Kocherga. Yaroslav il Saggio. Una poesma drammatica. Kyiv, Dnipro, 1982. (Іван Кочерга. Ярослав Мудрий. Драматична поема. Київ, Дніпро, 1982).

Khotkevych G. M. Dovbush: una storia; illustrazione G. Yakutovych. –K. : Dnipro, 1985. — 467 pag. 

Kocherga I. E. Yaroslav il Saggio; Matrimonio di Svichka: dramma. poesie / I. E. poker; introduzione. art.; illustrazioni di G. Yakutovych. –K. : Dnipro, 1987. — 326 pag. : illustrazione — (Biblioteca dei classici ucraini "Dnipro"). 

Kotsyubynskyi M. M. Opere selezionate: racconto, romanzo / M. M. Kotsyubynskyi; prec. e ca. N. Kalenichenko; artista G. IN. Yakutovič –K. : Dnipro, 1987. — 287 pag. : illustrazione — (Biblioteca scolastica). Коцюбинський М. М. Вибрані твори : оповід., повість; передм. та прим. Н. Калениченка ; худож. Г. В. Якутович. — К. : Дніпро, 1987. — 287 с. : ілюстр. — (Шкільна бібліотека).

Prygara M. E. Mykhailyk - dzhura dei cosacchi: storie e narrativa. illustrazione di G. Yakutovych.   –K. : Veselka, 1988. — 266 p. (Пригара М. А. Михайлик — джура козацький : повісті та оповід. / М. А. Пригара ; худож. Г. Якутович, М. Богданець. — К. : Веселка, 1988. — 266 с. : ілюстр.)

Starytskyi M. P. Brigante Karmelyuk: storia un romanzo storico; illustrazioni di G. Yakutovych. – Kyiv: Dnipro, 1988. — 687 pp. (Старицкий М. П. Разбойник Кармелюк : ист. роман / М. П. Старицкий ; худож. Г. В. Якутович ; авт. прим. Г. Я. Сергиенко. — К. : Дніпро, 1988. — 687 с. : ил.)

Racconto degli anni passati. Cronaca. Kyiv, Veselka, 1989. (Повість минулих літ. Літопис. Київ, Веселка, 1989). 

Kotsyubynskyi M. M. Un regalo per un compleanno: racconti, racconti, romanzi; a cura di, postfazione di M. Gritsyuts; illustrazioni di I. Filonov, V. Evdokymenko, G. Yakutovych, M. Storoženko –K. : Veselka, 1989. — 335 p. (in ucr. Коцюбинський М. М. Подарунок на іменини : оповід., новели, повісті; упоряд., післямова М. Грицюти ; худож. І. Філонов, В. Євдокименко, Г. Якутович, М. Стороженко. — К. : Веселка, 1989. — 335 с., [12] арк. ілюстр.)

Kotsyubynskyj M. M. Elogio della vita: racconti, romanzo / M. M. Kotsyubynskyi; autore prec. M. H. Kotsyubynska ; artista G. Yakutovych –K. : Dnipro, 1991. — 427 pag. : illustrazione.— (Biblioteca dei classici ucraini "Dnipro"). (in ucr. Коцюбинський М. М. Хвала життю : новели, повість; авт. передм. М. Х. Коцюбинська ; худож. Г. В. Якутович. — К. : Дніпро, 1991. — 427 с. : ілюстр.— (Бібліотека української класики «Дніпро»).

Antin Lototskyi. Gloria principesca. Storie storiche. Kyiv, Biblioteca dei bambini della rivista "Girasole", 1991. (Антін Лотоцький. Княжа слава. Історичні оповідання. Київ, Дитяча бібліотека журналу “Соняшник”, 1991). 

Lototsky A. La Croce sul Dnipro: la storia storie sull'adozione della fede di Cristo in Ucraina; artista G. Yakutovych. — Ristampa. visualizzazione. edizione "Il mondo del bambino", L., 1938 –K. : Bambino b-ka diario "Girasole", 1991. — 64 p. : illustrazione (Лотоцький А. Л. Хрест над Дніпром: іст. оповіді про прийняття віри Христової на Україні / А. Л. Лотоцький ; худож. Г. Якутович. — Репринт. вид. вид-ва «Світ дитини», Л., 1938 р. — К. : Дит. б-ка журн. «Соняшник», 1991. — 64 с. : ілюстр.)

Zagabrebelnyj P. E. Pervomist: un romanzo / P. E. Zagabriagelny; art.-il. G. Yakutovych — Kyiv: Folio, 2003. — 365 pag. : illustrazione. (Загребельний П. А. Первоміст : роман / П. А. Загребельний ; худож.-іл. Г. В. Якутович. — Х. : Фоліо, 2003. — 365 с. : ілюстр.).

Franko I. Zakhar Berkut. Percorsi incrociati. Storie: storie, storie; prec. T. Gundorova; secondo A. Lysenko; G. Yakutovych. –K. : Veselka, 2006. — 607 pag. — (Biblioteca scolastica). 

Un racconto sul reggimento di Igor. Prefazione di L. Makhnovets, O. Myshanych; A. Lysenko; illlustrazioni di G. Yakutovych. –K. : Veselka, 2008. — 134 pag. (Слово о полку Ігоревім / передм. та прим. Л. Махновця, О. Мишанича ; упоряд. О. Лисенко ; худож. Г. В. Якутович. — К. : Веселка, 2008. — 134 с.)

***

Белічко Ю. Георгій Вячеславович Якутович. Київ, Мистецтво, 1968.

Білан А. Лицар покинув поле бою : пам’яті видатного українського художника Георгія Якутовича// Укр. культура. — 2000. — № 9–10. — С. 10.
Бугаєнко І. Майстер гравюри : (Георгію Якутовичу — 70) // Образотв. мистец. — 2000. — № 1–2. — С. 70–71.

Вартанова О. Дивосвіт слова і пензля (Георгій та Сергій Якутовичі) // Ранок. – 1980. – № 2. – С. 14–15.

Заварова Г. Слово про художника // Література. Діти. Час. 1989. — Вип. 14. — К., 1989. — С. 163–166.

Корогодський P. Поет образотворення, або долаючи четвертий поріг… // «Українська мова і література, № 7, 2000.

Лагутенко О. Георгій Якутович : графічний контур майбуття  // Образотв. мистец. — 2006. — № 1. — С. 96–101.

Ламонова О. Георгій Якутович сімдесятих: пейзажі та інтер’єри / О. В. Ламонова // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. - 2016. - Вип. 2. - С. 64-67. 

Попова Л. И. Якутович Георгий Вячеславович / Л. И. Попова, В.П. Цельтнер // Очерки о художниках Советской Украины. — М., 1989. — С. 345–369.

Попова Л. Г. Якутович. М., 1988.

Друга художня виставка-конкурс імені Георгія Якутовича. Київ, 2004.

http://uartlib.org/ukrayinski-hudozhniki/georgiy-yakutovich/

https://uamodna.com/articles/grafik-svitovoyi-slavy/

Георгій Якутович: коротка біографія, графіка,

Якутович: кіно і гори – Бібліотека українського мистецтва

Якутовичі — династія українських митців та мисткинь – bomedia

Художник, що мислить: в "Я Галереї" у Києві проходить виставка "Якутович і Карпати" - Останні та актуальні новини України та світу, новини дня онлайн - Україна Молода

Твори Георія Якутовича в Острозькому музеї – Острозький замок

Гуцульські таїнства | Газета «День»

Помер Сіргій Якутович | Іван Миколайчук

Якутович Георгий Вячеславович | Nostalgie :: арт галерея живописи эпохи соцреализма

http://yakutovych.academy/likbez/videos/human/video-1.mp4

http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages%5CY%5CA%5CYakutovychHeorhii.htm

Vikentij Khvojka (8 (21) febbraio 1850 - 2 novembre 1914, Kyiv ) archeologo che scoprì la civiltà di Trypillia

Un eccezionale archeologo e museologo 

Vikentij Khvojka (1850-1914)

che scoprì la civiltà di Trypillia

di Yaryna Moroz Sarno

  

   Vikentij Khvojka, noto ricercatore di siti archeologici, artista di talento, fu uno dei fondatori del Museo di Arte, Industria e Scienza di Kyiv (ora Museo Nazionale di Storia dell'Ucraina). Le opere di questo scienziato hanno permesso di creare il primo concetto scientifico dello sviluppo storico della popolazione agricola del Medio Dnipro dall'età della pietra al Medioevo. 

    Vikentij Khvojka (Вікентій Хвойка) nacque l'8 (21) febbraio 1850 in villaggio ceco di Semin sulle rive dell'Elba, a 110 chilometri da Praga, nella Boemia settentrionale. Proveniva da un'antica famiglia nobile, ma impoverita. Nell'epoca di Fernando II gli antenati di V. Khvojka furono perseguitati e diventarono nobili impoveriti. Le loro proprietà furono incendiate durante la guerra e i documenti di famiglia scomparvero. Gli ex gloriosi cavalieri cechi divennero in seguito semplici contadini. Anche il padre di V. Khvojka era un contadino e si dedicava alla produzione di latte. La terra natale dello scienziato si trova a nord-est di Praga ed è conosciuta come la regione di Pardubice, nella valle del fiume Elba (all'interno della Repubblica Ceca), che in Germania è chiamato Elba. Il villaggio di Semin si trova a 30 km a ovest di Pardubice, sulla riva destra del fiume Elba, alla confluenza di un piccolo affluente. La regione è famosa per le grandi città come Pardubice e Hradec Králové. Questi luoghi pittoreschi si trovano nella pianura della Boemia orientale, dove ancora oggi prevalgono l'allevamento di cereali e il bestiame.    

   I suoi genitori Anna e Vaclav avevano dodici figli, tra cui Vincent (in casa – Chenek) era il maggiore. La famiglia visse grazie ai proventi della fattoria (erano impegnati nell'allevamento di latticini) che in seguito vendettero, trasferendosi nella città di Chrudim. Vikentij (Cheslav) era il primogenito di una famiglia numerosa, che aveva nove figli. La tenuta di suo padre si trovava vicino alle grandi tenute reali occupate dalle foreste. Vikentij andava a caccia con il padre in queste foreste reali. Ricordando la sua infanzia, lo scienziato disse di essere molto tranquillo e modesto, e di preferire la comunicazione con le ragazze. Con grande amore, ricordava sua madre, che si prendeva sempre cura delle mucche, poiché la loro famiglia era impegnata nell'allevamento di bovini da latte. Vikentij lo amava e lo intratteneva molto. 

   Khvojka ricevette la sua istruzione primaria in una scuola pubblica nel villaggio di Seminy. Nonostante la sua situazione precaria, suo padre voleva educare il suo primogenito affinché diventasse un uomo istruito. Vikentij entrò in una scuola commerciale a Chrudim, dove studiò fino allo scoppio della guerra austro-prussiana. Si diplomò nel 1864. All'età di 16 anni, nel 1866, scoppiò la guerra austro-prussiana, che si concluse con la sconfitta dell'esercito austriaco nei pressi di Sadova, di cui V. Khvoika conserva molti ricordi. 

    Nel 1868 all'età di 18 anni, viaggiò attraverso l'Austria e la Germania, gran parte del tempo a piedi. Visitò musei storici e archeologici a Norimberga e Magonza, esplorò antiche fortificazioni romane lungo il Reno e il Danubio e numerosi castelli medievali. Trascorse tutta la sua vita autodidatta e imparò le lingue europee più diffuse. Nel 1874 il giovane si stabilì a Praga, allora capitale della Boemia, si interessò alla storia antica e alle antichità, lesse molto, studiò lingue e viaggiò. Lì incontrò un antiquario, che spinse il futuro genio autodidatta ad interessarsi di archeologia, antichità e storia. Lesse molto, imparò molto, ma non divenne mai uno studente universitario.

  A Praga si innamorò una bellissima ragazza ucraina della famiglia nobile Aleksandrovsky. Seguendola, nel 1876, si trasferì a Kyiv con gli Aleksandrovsky. Lo accolsero a casa loro e Khvojka visse con loro per sei mesi, stava per sposarsi, ma presto la ragazza si ammalò di una malattia  incurabile. Khvojka rimase un solitario per il resto della sua vita. Il giovane non tornò mai più in Boemia, sebbene rimase single fino alla fine dei suoi giorni. Esiste tuttavia un'altra versione secondo cui Vikentij Khvojka finì a Kyiv, fuggendo dal mondo per sfuggire agli occhi di una sposa ricca ma non amata, che i suoi genitori stavano preparando per lui.

   Gli Aleksandrovsky organizzavano balli nella loro tenuta vicino a Kyiv, dove si riunivano persone facoltose, l'élite di Kyiv: storici, scrittori, musicisti, ecc. Vikentij incontrò molti personaggi famosi, in particolare, il ricco produttore di zucchero Tereshchenko, suo genero Bohdan Khanenko. Khanenko aveva la stessa età di Khvojka, in seguito diventeranno amici e sarà lui a finanziare gli scavi di Vikentij. Lì, Khvojka incontrò la famiglia ceca Deforen, che aveva una dacia nel villaggio di Petrushki (oggi distretto di Kyiv-Svyatoshynskyj). Nella dacia c'era un capannone dove era possibile creare una base per la coltivazione del luppolo, venderlo ai birrai di Kyiv e guadagnarsi da vivere. E fino all'età di quarantun anni, Vikentij coltivò lì luppolo e miglio. All'epoca non si parlava nemmeno di scavi.

   Quando Khvojka si trasferì a Kyiv per la residenza permanente inizialmente le sue attività non erano in alcun modo legate allo studio della storia antica o dell'archeologia: in Ucraina insegnò tedesco e disegno. Amava disegnare fin dall'infanzia e ottenne notevoli successi in questo campo, che in seguito gli tornarono utili durante gli scavi archeologici, dove dovette disegnare e schizzare con cura tutti gli antichi reperti insoliti. All'inizio del suo trasferimento a Kyiv, V. Khvojka dovette guadagnarsi da vivere con ogni mezzo; per un certo periodo allenò persino schermidori. Durante queste lezioni, sviluppò un rapporto particolarmente caloroso con la famiglia Deforens, che aveva la sua casa a Podil.

   L'insegnamento non gli offriva significative opportunità di guadagno e non soddisfaceva i suoi bisogni spirituali né le peculiarità della sua natura creativa. Fu allora che decise di dedicarsi all'agricoltura. In seguito, iniziò a fare ricerche sulla coltivazione del luppolo ed introducendo il miglio ceco ebbe successo in agronomia. 

   La famiglia Deforen possedeva una dacia a 12 km da Svyatoshyn, sulla strada per Zhytomyr, nel villaggio di Petrushki. Qui, a V. Khvojka fu permesso di condurre esperimenti sulla coltivazione di singole colture. Il terreno non era molto grande, ma adatto ad attività agricole su piccola scala. Trovò una "vena d'oro" per sé stesso: riprese ciò che suo padre faceva a casa, nella Repubblica Ceca. V. Khvojka iniziò a coltivare una varietà ceca di miglio chiamata "Rosychka", che gli era stata inviata dalla Repubblica Ceca. I tentativi di acclimatare il miglio ceco in Ucraina ebbero un tale successo che si limitò a coltivare semi e a venderli e distribuirli in diverse regioni. Già nel 1883-1884 mise in vendita una quantità significativa di semi di miglio ceco "Rosichka". Questa varietà attecchì rapidamente in molte regioni dell'Impero russo. La sua resa era superiore a quella delle varietà di miglio locali. L'anno successivo V. Khvojka ricevette numerosi ringraziamenti dai produttori agricoli. Nel 1885 riassunse la sua esperienza e pubblicò addirittura il suo primo libro a Kyiv "Rosichka" (Panicům panquineum).  

   Riassunse la sua esperienza nelle opere "Rosychka" (1885), "Hmelevodstvo i uchod za nym" ("Agricoltura e cura" (1891)). I risultati significativi del giovane agronomo furono contrassegnati da alti riconoscimenti alle esposizioni agricole di Romny (1884) e Kharkiv (1887), e dall'esposizione di Parigi (1889) l'innovatore ricevette una medaglia d'argento. Successi significativi in ​​agronomia di Khvojka sono stati premiati con diplomi e medaglie alle mostre a Romny (1884) e Kharkiv (1887); alla mostra di Parigi (Francia; 1889) ricevette una medaglia d'argento e fu eletto membro dell'Accademia Nazionale agricola, industriale e commerciale francese (Académie Nationale Agricole Manufacturière et Commerciale).

   Khvojka cominciò ad interessarsi di archeologia all'inizio degli anni novanta dell'Ottocento. La sua formazione come archeologo, oltre all'autoeducazione, fu facilitata dalla comunicazione con Volodymyr Antonovych e Fedir Vovk. Il duro lavoro quotidiano diede all'instancabile ricercatore nuove e nuove scoperte. I fondi per gli scavi furono per lo più ricevuti da M. A. Tereshchenko e Varvara Khanenko. Bohdan Khanenko una volta disse a Vincent: "Lei sente questa terra". Fu attivamente impegnato nella ricerca e nella scoperta di siti archeologici. A partire dagli anni Novanta del XIX secolo, lo scienziato iniziò a condurre sistematicamente scavi archeologici. 

Bohdan Khanenko

   La ricerca di V. Khvojka riguarda vari periodi importanti della preistoria, protostoria e storia di una vasta parte dell'Europa orientale, a partire dai cacciatori di mammut dell'età della pietra, fino agli insediamenti dei primi agricoltori della cultura Trypillia del periodo eneolitico (VI - III millennio a. C.). Ad esempio, tumuli dell'età del bronzo delle steppe del Mar Nero settentrionale, problemi della storia della Scizia (insediamento di Pastyrske), Sarmati, l'origine degli Slavi (culture di Zarubynetsk e Chernjakhiv), la storia del paganesimo nell'antica Rus' (kapysche), la capitale della Rus'-Ucraina, Kyiv (scavi su Starokyivska Gora), palazzi principeschi e difensori di Kyiv dall'attacco tataro-mongolo, la capitale cosacca dell'Ucraina a Chyhyryn di Bohdan Chmel'nyc'kyj. A lui si deve non solo la scoperta di numerosi monumenti archeologici, ma anche la creazione di una loro armoniosa periodizzazione, l'interpretazione etnogenetica scientifica, l'organizzazione basata sui reperti della base fondamentale dei fondi e delle esposizioni del Museo Nazionale di storia dell'Ucraina, la partecipazione allo sviluppo della scuola scientifica archeologica ucraina tra la fine del XIX e l'inizio del XX secolo, che divenne una delle più potenti non solo nell'Impero russo, ma anche in Europa. È degno di nota il fatto che non solo ogni studio approfondito, ma anche singoli articoli sull'archeologia primitiva dell'Europa orientale o sulla storia medievale della Rus'-Ucraina, sui problemi dell'etnogenesi degli slavi nel corso del XX secolo, non possano fare a meno di un riferimento alle ricerche di V. Khvojka. 

        Vikentij Khvojka era interessato principalmente alla storia antica di Kyiv. Dopo aver letto il libro, si rese conto che, in realtà, non era ancora stata scoperta dagli archeologi. Erano stati condotti scavi precedenti a Kyiv, ma di portata insignificante. Molti degli oggetti di cui scrivevano gli antichi cronisti erano sconosciuti. Inoltre, lo scienziato era anche interessato alla storia più profonda del territorio di Kyiv. Fu stimolato dalle segnalazioni della scoperta di antichi siti di popolazioni dell'età della pietra e dalla scoperta di insolite sepolture in tumuli, molti dei quali si trovavano nei dintorni di Kyiv. Tra i primi reperti archeologici vi furono frammenti di antiche stoviglie e selce, scavati da V. Khvojka sulle rive del Dnipro. In seguito, scoprì diversi altri siti paleolitici a Kyiv, nel tratto di Protasiv Yar, nel villaggio di Selishche nella regione di Cherkasy e in altri luoghi. Tra i numerosi ritrovamenti del ricercatore figurano anche necropoli di due culture archeologiche: Zarubyntsi (II secolo a. C. - I secolo d. C.) e Chernyakhiv (III - V secolo d. C.). Sono stati scoperti sulle rive del Dnipro, vicino al villaggio di Zarubyntsi, vicino a Kaniv, e nel villaggio di Chernyakhiv, vicino a Kaharlyk, e hanno dimostrato la significativa influenza delle culture celtica e provinciale-romana nelle profondità dell'Europa sud-orientale. Un altro interessante ritrovamento sono i resti delle fondamenta di un palazzo principesco in mattoni risalente all'epoca principesca della Rus'-Ucraina sulla Starokyivska Gora, vicino alla chiesa di Desyatynna. Qui sono stati rinvenuti un mattone con l'immagine di un tridente e i resti di laboratori di gioielleria di quell'epoca. E ancora più tardi, una grande fossa comune contenente le vittime dell'invasione mongolo-tatara del 1240. 

   Effettuò gli scavi a Kyiv e nella regione del Dnipro, finanziati dai mecenati Borys Khanenko e Mykhailo Tereshchenko. La sua carriera in campo archeologico iniziò con lo scavo del sito del tardo Paleolitico dei cacciatori di mammut, il primo monumento esplorato dell'età della pietra nell'Europa orientale: Kyrylivska a rione Podil a Kyiv (1893—1900), un accampamento di cacciatori di mammut con grande accumulo di ossa di mammut (67 frammenti). I reperti, così come i resti di focolari di strutture residenziali, risalgono a oltre 15.000 anni fa. 

   Nel 1893, mentre osservava l'estrazione dell'argilla vicino a casa sua, Khvoyka notò uno strano punto sul pendio della cava. Corse lì e rimase sbalordito dalla scoperta: tra le mani aveva un osso di un animale fossile (come si scoprì presto, una zanna di mammut), con un disegno inciso sopra. Fu così che, per puro caso, venne scoperto il famoso sito di Kyrylivka. 

   Nell'agosto del 1893, V. Khvojka in una sezione della montagna sopra via Kyrylivska effettuò scavi senza precedenti in uno sito paleolitico tra i più famosi oggi: il sito di Kyrylivka. V. Khvojka, ispezionando il luogo dei lavori di sterro, si imbatté in frammenti di una zanna di mammut. Questo monumento è stato aperto a Kyiv in via Kyrylivska, non lontano dalla casa in cui viveva l'instancabile cercatore di antichità. Volodymyr Antonovych, professore dell'Università di Kyiv di San Volodymyr, ha consigliato di prestare attenzione se gli strumenti di selce ci fossero stati vicino alle ossa. 

Volodymyr Antonovych

    Dopo aver ricevuto il permesso dal proprietario della tenuta, V. Khvoyka iniziò lo studio del sito, che durò fino al 1902. Descrisse le sue impressioni sugli scavi in una lettera a suo padre: "Ho scavato per diverse settimane, gli uomini istruiti erano vicino a me, il pubblico si affollava intorno..."  

  Il ritrovamento archeologico, un frammento di zanna di mammut con un'immagine scolpita di grande valore artistico, ora conservato nella collezione del Museo Nazionale di storia dell'Ucraina, conferì a questo sito un'importanza mondiale. L'autenticità del ritrovamento fu confermata dal professor Volodymyr Antonovych dell'Università di Kyiv. Ulteriori scavi rivelarono un insediamento di popolazioni primitive, menzionato in tutti i libri di storia con il nome di Kyrylivska. In città si sparse la voce che le ossa di mammut si stessero rimarginando, e un giorno una folla irruppe nel sito degli scavi. Khvoyka assunse persino una guardia e i reperti dovettero essere rapidamente portati via, quindi non si ebbero quasi più informazioni sull'insediamento.

Modello dell'accampamento di Kyrylivka, fine del XIX secolo. Museo Nazionale di Storia dell'Ucraina, Kyiv. Il modello fu commissionato da Vikenty Khvoyka per l'XI Congresso Archeologico Panrusso, che si tenne a Kiev nel 1899. In basso sono mostrati gli scavi dell'accampamento dei cacciatori di mammut, in alto la fossa di esplorazione in cui Vikenty Khvoyka esplorò per la prima volta i monumenti della cultura Trypillia.

    Il famoso storico ucraino e professore dell'Università di San Volodymyr V. B. Antonovych si è congratulato con V. Khvojka per la sua sensazionale scoperta in via Kyrylivska e ha incoraggiato l'archeologo a continuare gli scavi: "Il prof. Antonovych [...] con il suo arrivo per ispezionare la mia scoperta ha espresso la sua gentile simpatia e incoraggiamento". Sul frontespizio di questa rara copia vediamo un'iscrizione di dedica, purtroppo parzialmente tagliata durante una cornice successiva: "[A] Leonid Pavlovych Dobrovolsky dall'autore". L. P. Dobrovolsky (1867–1929) - storico, ricercatore della topografia dell'antica Kyiv e dei suoi dintorni, in particolare, fortificazioni; membro a pieno titolo della Sezione Storica dell'Ucraina. V. Khvojko e L. Dobrovolsky era legato da un lavoro congiunto presso la Commissione Archivistica Provinciale di Kyiv e altre istituzioni scientifiche. L. P. Dobrovolsky si occupò della gestione della sua biblioteca, donata in eredità alla sezione storica. Il timbro: "Biblioteca dell'Istituto di Storia della Cultura Materiale" indica che, con l'istituzione dell'Istituto di Storia della Cultura Materiale nel 1933, questa rarità, insieme ad altri libri, fu trasferita dalla Sezione storica dell'Accademia delle science dell'Ucraina.   

     Il nome di V. Khvojka è associato alla scoperta e all'inizio della ricerca sistematica delle antichità della cultura agricola di Trypillia. Il museo è orgoglioso che nella sua collezione siano conservati i materiali dei monumenti della cultura di Trypillia, rinvenuti per la prima volta da V. Khvojka. V. Khvojka studiò anche materiali dell'età del rame e del bronzo nelle regioni di Kyiv e Cherkasy. Anche il suo contributo alla scoperta dei monumenti della prima età del ferro fu significativo. Nel corso degli anni, lo scienziato ha condotto scavi in ​​così tante località che è quasi impossibile menzionarle tutte. È stato il primo a richiamare l'attenzione sugli insediamenti di Pastyrske e Motronynske nella regione di Cherkasy.

   In seguito scoprì antichità delle culture Zarubenetska e Chernyakhivska, la città di Volodymyr a Kyiv. Condusse anche scavi sulla collina del castello a Chygyryn, Zaporizhzhia. Nel 1895, V. Khvojka scoprì la periferia più settentrionale delle antiche civiltà dell'Antico Oriente: la civiltà agricola di Trypillia, che esisteva nella regione del Dnipro tra il IV e il III secolo a. C. La chiamò Trypillia "dal nome del più grande sito di ritrovamenti" (nelle vicinanze del villaggio di Trypillia, nella regione di Kyiv). Tuttavia, bisogna ammettere che la scoperta di quello strato storico del ramo occidentale della civiltà, che in seguito ricevette il nome di cultura di Cucuteni-Trypillia, spetta al folclorista rumeno Teodor Burada, che nel 1884 scavò frammenti di ceramiche dipinte e statuette di argilla nel villaggio di Cucuteni, sulle rive del Prut.

     Così Vikentij Khvojka descrisse nel suo diario di campo le sue prime impressioni sulle ceramiche decorate, che presto avrebbe chiamato Trypillia: "Nella primavera del 1895, continuai gli scavi iniziati nel 1893 nella tenuta del signor Zival in via Kyryllivska. Mentre rimuovevano lo strato superiore della montagna situata nella tenuta, gli operai si imbatterono in spessi frammenti di argilla. Dopo aver raccolto uno di questi frammenti, rimasi stupito dalla composizione dell'argilla con cui era fatto, e ancora di più dall'originalità della decorazione su di esso." In questo sito, scavò diverse fornaci per la ceramica e circa 50 resti di abitazioni scavate nella roccia. Questi contenevano vasi di ceramica interi e rotti con intricati disegni, statuette di argilla di persone e animali, utensili e armi in pietra e corno. Tali reperti furono i primi ad essere scoperti dagli archeologi.

Gli abitanti di Trypillya costruiscono una trincea sul fiume Tatarka. 

Ricostruzione e disegno di Vikentij Khvojka basata sui materiali di scavo del 1893-1894. 

Pagina dal diario del campo di Khvojka.

Frammento di un vaso Tripillia, città di Rzhyshch, 1901.

   Il 4 febbraio 1896, nella regione del Medio Dnipro, Vikentij Khvojka, che era già gravemente malato di tubercolosi, scoprì il sito di Trypillia, l'antica fonte primaria della cultura ucraina. A 35 km a sud di Kyiv, nell'area dei villaggi di Trypillia (distretto di Obukhiv, regione di Kyiv), Zhukovka, Stayky, Shcherbanivka, Halepia, Veremya e quelli limitrofi, l'archeologo ha scoperto i resti di antichi insediamenti con numerosi campioni di piatti dipinti in modo fantastico. Come al solito, per più di un decennio, i contadini locali si sono imbattuti in teschi. In questi luoghi, più di una generazione di contadini che utilizzavano gli aratri ha tirato fuori cocci dipinti e pezzi di argilla cotta con impronte di paglia e mucchi di legno. Sono state scavate diverse fornaci per la ceramica, così come i resti di 50 piroghe nei villaggi intorno a Trypillia, così come sulle rive del Dnipro a Kyiv. Furono lasciate dalle tribù agricole e pastorali che vissero nella prima metà del IV millennio a. C. 

 Vikentij Khvojka, foto del 1899 scattata a Kyiv

   Rendendosi conto di essersi imbattuti in una vena archeologica importante, per i tradizionali 40-50 coperchi scoperti in un giorno, Vikentij Khvojka assunse rapidamente una squadra di scavatori e segnò le future trincee. I primi giorni di scavi hanno rivelato siti di adobe di diversi metri con piatti interi e schiacciati: da enormi - alti più di un metro - a piccoli, come se fossero giocattoli. C'erano figurine di argilla di persone e animali, punte di freccia in pietra, lance, asce, numerose ossa di animali domestici e selvatici.

    Vikentij Khvojka lavorò alla sensazionale scoperta per i successivi cinque anni: determinò il luogo di questa cultura, classificò i monumenti e stabilì il tempo della sua esistenza (5500-2750 a. C.). Sono stati scavati 13 mila m² di superficie, sono stati trovati 39 resti di abitazioni in adobe. In realtà, il nome stesso "cultura di Trypillia" è apparso nell'opera dell'autore di Vikentij Khvojka sugli scavi di insediamenti nel 1901 nel villaggio di Mezhyrychi vicino a Kaniv e a Rzhyshchiv nella regione di Kyiv.

    Vikentij Khvojka considerava la popolazione agricola locale, come i creatori della cultura Trypillia - i lontani antenati degli slavi. La tradizione di bruciare i corpi dei morti era presumibilmente diffusa nella regione del Dnipro dall'epoca di Trypillia fino al battesimo della Rus'-Ucraina. Questo avrebbe dovuto indicare la continua esistenza delle stesse persone qui. 

   Nel 1898-1899, Vikentij Khvojka scoprì i cimiteri (i cosiddetti campi di sepoltura) delle culture archeologiche di Zarubyntsi (II secolo a. C. - I secolo d. C.) con cremazioni sul monte Baturova, vicino al villaggio di Zarubyntsy, nel distretto di Kanevsky, nella regione di Cherkasy. Oltre al cimitero di Zarubyntsy, Khvojka scoprì diversi cimiteri simili nella regione del Dnipro: a Rzhyshchiv, così come nei villaggi di Vita, Pishchalniki, Pukhovka, Pogreby, Bortnichi e Vishenki. Khvojka riteneva che la cultura di Zarubintsy fosse protoslava, ma non tutti i ricercatori sono d'accordo. Questa cultura è anche associata ai Bastarni. 

    Khvojka scoprì cultura di Chernjakhiv (III-V secolo d. C.). nel 1900 nel villaggio di Chernjakhiv, nella provincia di Kyiv. Il ricercatore vi scoprì dei "campi di urne", ovvero tumuli funerari senza tumulo (kurgan), che contenevano principalmente resti di cremazioni, solitamente con le ceneri inumate in vasi di argilla. La cultura di Chernjakhiv è associata ai Goti. Khvojka fu il primo a introdurre nell'archeologia concetti quali "campi di urne funerarie" e "campi di sepoltura". 

    I reperti rinvenuti sulle rive del Dnipro, vicino al villaggio di Zarubyntsi a nord di Kaniv e vicino al villaggio di Chernjakhiv, vicino a Kagarlyk, dimostrarono per la prima volta l'influenza delle culture celtica e provinciale-romana nell'Europa sud-orientale. Negli scavi del villaggio di Romashky, nella regione di Kyiv, fu scoperta una brocca con calendario sacro IV secolo, un manufatto della cultura Chernyakhivska (II-V secolo).

Il calendario sacro sulla brocca, villaggio di Romashky, regione di Kyiv,  IV secolo,  manufatto unico della cultura di Chernjakhiv (II-V secolo).

    La brocca con calendario fu scoperta da Vikentii Khvojka durante gli scavi del 1899 e trasferita al Museo Nazionale di storia dell'Ucraina dalla famiglia Tereshchenko nel 1905. Il collo e il fondo del vaso poggiano su un vassoio circolare. La superficie è decorata con un motivo a due livelli, applicato utilizzando quattro tipi di timbri su argilla cruda. L'accademico Boris Rybakov studiò l'ornamento della brocca e ipotizzò che svolgesse la funzione di un calendario, riflettendo le festività agrarie e i riti del ciclo estivo. In particolare, sulla brocca sono stati identificati simboli associati alle festività di Perun (20 luglio) e Ivan Kupala (24 giugno), nonché ai periodi del raccolto. Questo calendario in giara testimonia l'elevato livello di sviluppo della cultura e delle conoscenze agricole degli slavi orientali nel IV secolo, molto prima della formazione dello stato di Kyiv. Indica anche l'esistenza di un sistema cronologico e, probabilmente, di una scrittura in quel periodo. Oggi questo manufatto fa parte della mostra del Museo Nazionale di Storia dell'Ucraina, che presenta numerosi reperti della cultura di Chernyakhiv, che riflettono la ricchezza e la diversità del patrimonio storico dell'Ucraina.

    Il 17 agosto 1907, Vikentij Khvojka scavò le fondamenta di un palazzo principesco in mattoni risalente all'epoca della Rus'-Ucraina a Starokyivska Gora, nella tenuta del dottore Petrovsky, vicino alla chiesa delle Decime. Fu lì che fu scoperta la prima immagine di un tridente; furono inoltre rinvenuti i resti di antichi laboratori di gioielleria. Qui fu scavata una grande fossa comune contenente le vittime dell'invasione tartaro-mongola di Kyiv del 1240. Gli scheletri presentavano segni di colpi di sciabola e altre armi bianche. Nella tenuta Petrovsky sono stati inoltre rinvenuti i resti di antiche officine russe dove venivano prodotti gioielli in metallo e smalto e piastrelle in ceramica. Sono stati inoltre indagati i resti delle fortificazioni in terra nel cuore dell'antica Kyiv. 

   Negli anni 1909-1914 V. Khvojka scoprì l'antica città-fortezza principesca di Bilgorod nel villaggio di Bilogorodka, vicino a Kyiv; vi scoprì possenti strutture difensive e i resti di un tempio in pietra del XII secolo, un enorme pozzo, ecc.

   I contemporanei rimasero stupiti dalla "felicità" archeologica di Vikentij Khvojka, e alcuni alti funzionari, apertamente gelosi, ne impedirono gli scavi. Tuttavia, l'avvocato Anatolij Savenko espresse l'opinione di molti intellettuali kieviti dell'epoca: "[…] la sua felicità non fu il risultato di una serie di fortunate coincidenze, ma la somma di un enorme talento, di un lavoro disinteressato, di un amore per la materia e di una volontà ferrea".

       

 

  

     Le opere di Khvojka hanno avviato la creazione di una base di fonti per gli studi archeologici della storia antica della regione del Medio Dnipro. Basando il suo concetto sul principio dell'autoctonismo, Khvojka dimostrò che in questa regione fin dalla preistoria viveva una popolazione, di cui uno dei suoi successori in futuro fu il "ramo sud-orientale" degli slavi. Le caratteristiche delle antichità del Medio Dnipro dall'età della pietra all'epoca principesca sono contenute nella monografia "Gli antichi abitanti del Medio Dnipro e la loro cultura in epoca preistorica" ​​(1913). Khvojka osservava che le vedute del Medio Dnipro indicano l'irregolarità dello sviluppo culturale della popolazione, è possibile constatare gli arresti dello sviluppo e perfino il declino della cultura a causa di molti fattori. 

   Nell'agosto del 1899, Vikentij Khvoyka mostrò i risultati dei suoi scavi ai partecipanti all'XI Congresso Archeologico, che si tenne a Kyiv. In particolare, vennero rinvenuti piatti dipinti nei pressi del villaggio di Trypillia. Uno dei vasi era pieno fino all'orlo di chicchi di grano. Mostrò anche molti vasi decorati, la cui forma ricordava quella di un binocolo. Quale fosse la loro funzione presso i Trypillyani, gli scienziati non hanno ancora scoperto. La relazione di V. V. Khvoyka all'XI° Museo Archeologico Congresso del 1899 sulla scoperta della cultura Trypillia suscitò una grande risonanza negli ambienti accademici. 

     Nel 1899 organizzò il Museo delle Antichità e dell'Arte della città di Kyiv. 

     

L'insediamento di Kyrylivska, Kyiv. Foto della fine del XIX secolo. 

Zanne di mammut con ornamenti. 

Zanna di mammut con immagini zoomorfe

Un tirocinio delle ragazze dalla scuola per nobili fanciulle di Kyiv, 

mandate a Vikenty Khvojka

  L'archeologo dedicò molti anni allo studio della cultura trypiliana, scavò più di 500 siti di Trypillia, considerando questa cultura come proto-slava, lasciata dai primi agricoltori del Medio Dnipro. V. Khvojka fu il primo a confrontare reperti simili trovati in altre regioni, li identificò in una cultura separata e determinò il suo posto nella storia antica della regione. Sviluppò anche la prima periodizzazione scientifica della cultura di Trypillia. Nell'opera "Alla questione degli slavi" (1902), affermò che nel Medio Dnipro "da tempo immemorabile, per secoli, visse un popolo agricolo stabile di origine ariana, in cui vedo solo i nostri antenati - gli slavi, e, inoltre, considero il loro territorio la patria ancestrale europea".

Vaso con pittura. Metà del IV millennio a. C. 

Periferia del villaggio di Trypillia, regione di Kyiv. Gli scavi di V. Khvojka. 

Statuetta femminile della cultura trypilliana, metà del IV millennio a. C. 

villaggio di Rzhyshchiv, regione di Kyiv. Scavi di V. Khvojka.

Il recipiente di culto binoculare della cultura di Trypillia, 

fine del V - l'inizio del IV millennio a. C. Gli scavi di V. Khvojka.   

Piazza negli scavi di Trypillia. Disegno di V. Khvojka 

Ceramica dagli scavi vicino al villagio Veremia, acquarello di V. Khvojka 

L'ascia di rame della civiltà di Trypillia, l'insediamento di Berezivska. 

Museo Archeologico di Odessa

    L'archeologo studiò anche i monumenti dell'età del bronzo nelle regioni di Kyiv e Cherkasy. Sulla base delle sue ricerche, è giunto alla conclusione sulle antiche tradizioni agricole delle popolazioni dell'Europa orientale.

    Vikentij Khvojka diede un contributo significativo allo studio dei monumenti della prima età del ferro. Studiò le antichità scite (VII secolo – IV secolo a. C.), in particolare i tumuli funerari nel Medio Dnipro, e fu il primo a prestare attenzione agli insediamenti scitiche: Sharpivske, Motronynske e Novo-Budkivske, raccogliendo una collezione unica degli oggetti della cultura scita, che contava più di 3000 unità. Infatti, le opere di Khvojka (28 opere stampate) hanno gettato le basi per la creazione di una base per lo studio archeologico della storia antica del Medio Dnipro.

Scavi di V. Khvojka nella tenuta di Petrovsky a Kyiv, inizio del XX secolo.

Foto e disegno dall'Archivio Scientifico dell'Istituto.

Disegno di V. Khvojka 

Disegno di V. Khvojka 

   Negli anni 1898-1899 scoprì i luoghi di sepoltura di due culture archeologiche: Zarubyntsi (II secolo a. C. - I secolo d. C.) e Chernyakhiv (III - V secolo d. C.) sulle rive del Dnipro vicino al villaggio di Zarubyntsi a nord di Kaniv, così come vicino al villaggio di Chernyakhiv vicino a Kagarlyk. Nel 1900 nel villaggio di Chernyakhiv, nella provincia di Kyiv, Vikentij Khvojka condusse gli scavi di "campi di sepoltura", il secondo dei quali ha dato il nome alla tipologia dei monumenti. Esplorò la fortezza di Pastyrske (dove furono scoperti anche materiali antico-slavi del VII - VIII secolo. 

Utensili trovati a Zarubinets, che hanno dato il nome alla cultura Zarubinetska

    Continuando le ricerche attive, nel 1898 l'archeologo trovò monumenti sciti dei secoli VII - VI a. C. e la fortezza altomedievale (ultimo quarto del VII - metà dell'VIII secolo) nell'insediamento di Pastyrske sul fieme Sukhyj Tashlyk (distretto di Smila, regione di Cherkasy), così come nel cimitero slavo degli annali dei settentrionali (VIII - IX) vicino al villaggio di Brovarky, nella regione di Poltava. Vikentii Khvoyka era molto interessato allo studio degli antichi monumenti di Rus'-Ucraina: scavò Kyiv, Bilgorod, Vytachiv, Sharky e Bezradichi. Lo scienziato ha prestato grande attenzione anche alla conservazione e alla divulgazione dei materiali ottenuti.

Piatti dal cimitero della cultura Chernyakhiv vicino al villaggio di Chernyakhiv, 

regione di Kyiv, IV secolo a. C. Gli scavi di V. Khvojka nel 1900-1901

Piatti trovati a Chernyakhiv, che ha dato il nome alla cultura Chernyakhivska

   Parallelamente allo studio della cultura trypilliana, l'archeologo è stato affascinato dallo studio del periodo principesco della Rus'-Ucraina, in particolare di Kyiv. Gli scavi furono effettuati sul monte Kiselyivtsi (1894), sul monte Starokyivska (1907-1908). Vikentij Vyacheslavovych organizzò gli scavi delle antiche città - fortezze collinari con strutture difensive e rovine delle chiese di Bilghorod sull'Irpen, Vytachevo sul Dnipro, Sharky nella regione di Kyiv, i tumuli vicino a Korosten, Ovruch e a Kytayev (un tratto alla periferia meridionale di Kyiv).

Zoccolo con l'immagine del tridente, trovato da Vikentii Khvojka durante gli scavi a Starokyivska Gora

     Nel 1903 studiò i monumenti del Medioevo ucraino, condusse scavi sulla collina del castello di Chyhyryn, dove furono trovati i resti di edifici del XV-XVI secolo.

     Durante gli scavi nel 1909-1914 dell'antica città fortezza principesca nel villaggio di Biloпorodka vicino a Kyiv trovò potenti strutture difensive, i resti di una chiesa in pietra del XII secolo, un enorme pozzo, ecc. Esplorò una fortezza e un cimitero a Vytachev, cimitero nel villaggio Brovarky (ora villaggio del distretto di Gadyatsky, regione di Poltava), i resti di edifici in mattoni a Chygyryn, nonché numerosi tumuli di epoche diverse. 

     Le scoperte e le conquiste scientifiche di Vikentij Khvojka hanno reso possibile la creazione del primo concetto scientifico dello sviluppo storico del Medio Dnipro dall'età della pietra al Medioevo. Così, nell'agosto del 1893, lo scienziato scoprì il sito del tardo Paleolitico di Kyiv - Kyrylivska (24-23 mila anni fa), e nel 1895-1896, sulle colline di Kyiv sopra Podil (via Kyrylivska, n. 59-61), studiò l'insediamento di una cultura agricola fino ad allora sconosciuta di "ceramiche dipinte", che in seguito ricevette il nome di Trypillia (fine VI – inizio III millennio a. C.). Anche il contributo di Vikentij Khvojka allo studio della prima età del ferro fu significativo. Studiò i monumenti sciti (VII - III secolo a. C.), in particolare i tumuli funerari vicino ai villaggi di Ositnyazhka nella regione di Kirovohrad, Aksyutyntsi, Velyki Budky nella regione di Sumy, Raigorod, Prusy nella regione di Cherkasy ed altri. 

   I suoi risultati nello sviluppo dell'archeologia slava erano molto importanti. Conducendo scavi negli anni 1898-1899 sulle rive del Dnipro vicino ai villaggi di Romashky, Zarubyntsi a nord di Kaniv (1899), Chernyakhiv vicino a Kagarlyk (1900-1901) nella regione di Kyiv, scoprì per la prima volta i monumenti dei luoghi di sepoltura in Ucraina: le due culture archeologiche Zarubintsi (II secolo a. C. - II secolo) e Chernyakhiv (III - V secolo d. C.). V. Khojka li considerava come monumenti degli antichi slavi. 

Resti di un santuario pagano sulla collina Starokyivska. Disegno di Vikentiy Khvoyka

    A lui si deve anche lo studio dell'antica città fortezza principesca nel villaggio di Biloghorodka vicino a Kyiv, sulla Vecchia Collina di Kyiv, dove scoprì un "tempio pagano", le fondamenta del palazzo principesco in mattoni dei secoli X - XI sulla collina Starokyivska vicino alla chiesa delle Decime (Desiatynna), sepolture di Kyiv del 1240 (il 17 agosto 1907 fu scavata qui una grande fossa comune delle vittime dell'invasione tartaro-mongola di Kyiv nel 1240). Negli anni 1909-1914 scavò e vi trovò potenti strutture difensive, i resti di una chiesa in pietra del XII secolo, un enorme pozzo,  i resti delle fortificazioni di terra del centro dell'antica Kyiv, i resti di antiche botteghe, laboratori di artigianato su Zamkova Gora a Kyiv, dove venivano prodotti gioielli in metallo e smalto, nonché piastrelle di ceramica, raccolse molti oggetti di valore. 

Fondamenta del palazzo principesco. Disegno di Vikentij Khvojka

   Quando V. Khvojka iniziò a lavorare nel campo dell'archeologia, in città non esisteva alcuna istituzione museale pubblica. La questione della necessità di un museo cittadino aveva una lunga storia e iniziò a essere seriamente discussa a Kyiv già nel 1888, quando, con la conoscenza e il consenso del governatore generale O. R. Drenteln, si tennero riunioni per istituire un museo pubblico. Tuttavia, dopo la sua morte, le autorità dell'epoca giunsero alla conclusione che "secondo le prove raccolte nella provincia, non vi è alcuna necessità di tale istituzione". La questione dell'organizzazione di un museo tornò ad essere affrontata nel 1894, quando fu creato un comitato speciale per raccogliere donazioni per il museo e redigere i piani per la sua costruzione. Successivamente, il comitato trasferì la costruzione del museo alla Società di Antichità e Arti. In realtà, la costruzione e il funzionamento del museo furono lo scopo principale della creazione di questa famosa Società.

    La collezione del futuro museo iniziò ancor prima dell'inizio della costruzione della sede. Il comitato sopra menzionato organizzò e supervisionò questa attività. Le antichità già disponibili dovevano essere elaborate, presentate in forma di mostra e conservate.

   La cerchia degli esperti di antichità a Kyiv alla fine del XIX secolo era piuttosto ristretta. V.V. Khvojka non solo ne faceva parte, ma era anche un noto specialista nel mondo scientifico dell'epoca. Tra i suoi successi figurano diversi anni di ricerca sul campo, anche sulle alture di Kyrylivsky, e la sua collezione di antichità. Nel 1897, fu V.V. Khvojka a essere invitato a lavorare presso la neonata Società di Antichità e Arti di Kyiv come direttore del museo della Società. La prima cosa che il ricercatore faceva quando lavorava sulle collezioni era quella di iniziare a redigere i libri d'inventario. Sono ancora preziosi oggi e talvolta l'unica fonte di cui archeologi e personale museale si avvalgono. Grazie a questi documenti, i ricercatori possono risalire all'origine di reperti archeologici unici. La base della futura esposizione archeologica del museo furono le collezioni dello stesso V.V. Khvojka. Ciò è testimoniato dalle registrazioni nei libri d'inventario relative alle prime entrate di reperti archeologici. Pertanto, ai numeri 280-3341 sono registrati oggetti ricevuti dalla Commissione Archeologica Imperiale dalla collezione ricevuta da V.V. Khvojka, mentre ai numeri 3342-5354 sono registrati oggetti ricevuti in donazione dal consigliere privato e membro onorario della Società di Antichità e Arti di Kyiv N. A. Tereshchenko dalla collezione acquistata da V. V. Khvojka (inclusi reperti provenienti dagli scavi in ​​via Kyrylivska).

    Vikentij Khvojka è stato l'autore di oltre 36 opere pubblicate, membro valido e onorario di numerose società scientifiche, partecipante attivo a congressi archeologici. Il merito significativo del ricercatore è stato lo sviluppo della periodizzazione e della sequenza storica delle prime culture slave, nonché l'idea dell'autoctonia della popolazione ucraina, che sono attuali ancora oggi. Vikentij Khvojka era un membro a pieno titolo di 11 società scientifiche.

      Nella sua opera “Sulla questione degli Slavi” (1902), sostenne che in questa regione: "Fin dai tempi antichi, per secoli, visse un popolo agricolo stanziale di origine ariana , nel quale non vedo solo i nostri diretti antenati slavi, perché questo è il vero territorio della patria ancestrale europea".

     Il martedì 20 ottobre (2 novembre) 1914  all'età di 64 anni, Vikentij Khvojka morì di tisi a Kyiv. Nonostante il fatto che il defunto non avesse parenti in Ucraina, la sepoltura è stata curata dalla signora Butkevych, una lontana parente della famiglia ceca di Defhoren, con la quale è venuto a Kyiv nel 1876. L'eccezionale archeologo trovò l'eterno riposo nella sezione del cimitero Baikove nella cripta di fronte alla "Porta Gotica".

   Le collezioni ricevute da Khvojka, così come i materiali manoscritti, sono conservati ed esposti nel Museo Nazionale di Storia dell'Ucraina a Kyiv e nel Museo Storico Statale di Mosca. L'eredità dell'archeologo è ancora allo studio degli specialisti. La maggior parte della sua collezione è conservata ed esposta nel Museo Nazionale di Storia dell'Ucraina. Ha registrato tutte le sue acquisizioni nel libro degli inventari, anch'esso conservato nel museo. L'ultimo record è elencato al numero 17008, quindi l'eredità è enorme. L'archivio dell'Istituto di Archeologia dell'Accademia Nazionale delle Scienze dell'Ucraina conserva la corrispondenza di Khvoyka con contemporanei e scienziati. Più di 1230 lettere. Nell'opera "Alla questione degli slavi" (1902), affermò che nella regione del Medio Dnepr "da tempo immemorabile, per secoli, ha vissuto un popolo agricolo stabile di origine ariana, in cui vedo solo i nostri antenati - gli slavi, e, inoltre, considero il loro territorio la patria ancestrale europea". 

      

***

Le opere di V. Khvojka: 

Василенко Ник. В. В. Хвойко «Древние обитатели Среднего Приднепоровья и их культура в доисторические времена»// Известия Археологической комиссии. - Спб., 1913. - Прибавление к вып. 50. 

Хвойка В. В. Городища Среднего Поднепровья, их значение, древность // Труды XII Археологического съезда в Харькове 1902 года. — М., 1905. — Т. 1. — С. 93–104.

Хвойка В. В. До питання про слов’ян // Космос Древньої України. К.: 1992. – С. 57

Хвойка В. В. Древние обитатели Среднего Поднепровья и их культура в доисторические времена (по раскопкам). С приложением описания раскопок в ус. М. М. Петровского в г. Киеве и с. Белгородке Киевского уезда. — К., 1913.

Хвойка В. В. Древние обитатели Среднего Приднепровья и их культура в доисторические времена. - К., 1913. - С. 7-8. 

Хвойка В. В. Древние обитатели Среднего Приднепровья и их культура в доисторические времена. — К., 1913. — 103 с. (перевидання — К.: 2008)

Хвойка В. В. Из области трипольской (древнеарийской) культуры (по поводу рецензии Н. Беляшевского) // Археологическая летопись Южной России 1904 г. — К., 1905. — № 4 —5.

Хвойка В. В. Знахідки у могилах між Верем'єм, Стретівкою і біля Трипілля // Матеріали до українсько -руської етнології. — Львів, 1900. — 1.

Хвойка В. В. Из области трипольской (древнеарийской) культуры (по поводу рецензии Н. Беляшевского) // Археологическая летопись Южной России 1904 г. — К., 1905. — № 4 —5. 

Хвойка В. В. К вопросу о славянах // Київська старовина. — 1902. — Т. 77. — Червень. — С. 495–505. 

Хвойка В.В. Каменный век Среднего Приднепровья // Труды XI Всероссийского Археологического съездаАС в Киеве в 1899 г. - Москва, 1901. - Т.І. С. 768-812.

Хвойка В. В. Киево-Кирилловская палеолитическая стоянка и культура эпохи мадленской: по поводу статьи г. Волкова // Археологическая летопись Южной России. — К., 1903. — № 1. — К., 1904. — С. 27–36. 

Хвойка В. В. Краткий указатель предметов. Отдел археологический. Киевский художественно-промышленный музей. — К., 1902. 

Хвойка В. В. Начало земледелия и бронзовый век в Среднем Поднепровье // Труды ХIII Археологического съезда в Екатеринославе 1905 г. - М.: 1907  (отд. отт. из Трудов XIII АС. — 8 с.). 

Хвойка В. В. Начало земледелия и бронзовый век в Южной России // Известия XIII Археологического съезда в Екатеринославе 15–27 августа 1905 г. — Харьков, 1906. — № 6. — С. 37–39. 

Хвойка В.В. Нотатки про скіфське городище. Науковий архів Інституту археологи НАН України (далі НА ІА). Ф2, № 59. 

Хвойка В. В. О замечательных находках в Киеве в усадьбе д-ра Петровского близ Десятинной церкви // Древности: ТМАО. — М., 1909. — Т. 22. — Вып. 1. — Протоколы. — С. 153. 

Хвойка В. В. Обряд погребения с сожжением и его древность // Збірник статей 1906 року на пошану професора Антонови ча. Фототипне видання. — К., 1993. — С. 85–94. 

Хвойка В. В. По вопросу о раскопках // Труды XIV Археологического съезда. -М., 1911. — Т. 3. — С. 104–110.

Хвойка В. В. Поля погребений в Среднем Приднепровье (раскопки В. В. Хвойки в 1899–1900 годах) // Записки Императорскаго русского археологического общества: новая серия. – Т. ХІІ, вып. 1–2. – СПб., 1901. – С. 172– 190; 

Хвойка В. В. Поля погребений в Среднем Поднепровье (раскопки В.В. Хвойка в 1899—1900 годах). «Записки Русского археологического общества: Новая серия» (СПб.), 1901, т. 12, вып. 1—2

Хвойка В. В. Поля погребений в Среднем Поднепровье // «Записки Русского археологического общества: Новая серия» (СПб.), 1901, т. 12, вып. 1—2

Хвойка В. В. Раскопки близ м. Триполье в 1903 г. // Древности: Труды Московского археологического общества. — М., 1906. - Т. 21. — Вып. 1. — Протоколы. — С. 53.

Хвойка В. В. Раскопки близ самого Киева в 1903 г. // Древности: ТМАО. — М., 1906. — Т. 21. — Вып. 1. — Протоколы. — С. 53. 

Хвойка В. В. Раскопки в Киевской и Черниговской губерниях в 1906 г. // Древности: ТМАО. — М., 1909. — Т. 22. — Вып. 1. — Протоколы. — С. 153. 

Хвойка В. В. Раскопки курганов в окрестностях м. Райгород и с. Прусы Ч еркасского уезда и с. Яровой Чигиринского уезда // Археологическая летопись Южной России. - М., 1904

Хвойка В. В. Раскопки курганов при с. Оситняжке Чигиринского уезда Киевской губернии // Археологическая летопись Южной России 1904 г. — К., 1905. — № 1–2. — С. 7–12. 

Хвойка В. В. Раскопки могильника при с. Броварки Гадячского уезда Полтавской губернии // Древности: Труды Московского археологического общества. — М., 1904. — Т. 20. — Вып. 2.

Хвойка В. В. Раскопки площадок в с. Крутобородинцах Летичевского уезда Подольской губернии и вблизи с. Веремье Киевского у. и губ. // Древности: ТМАО. — М., 1909. — Т. 21. — Вып. 2. — С. 281–309. 

Хвойка В. В. Раскопки 1901 г. в области Трипольской культуры // Записки Российского археологического общества. — СПб., 1904. — Т. V. — С. 12–20.

Хвойко, Викентий Вячеславович. Раскопки 1901 г. в области трипольской культуры / В. В. Хвойко. – С.-Петербург: Тип. И. Н. Скороходова, 1904. – 27 с. 

Хвойка В.В. Раскопка городка при Пастырском Чигиринского уезда Киевской губернии. НА ІА, Ф2, № 60. 

Хвойка B. Раскопка городка с находящейся при нем группой курганов при с. Пастырском Чигиринского уезда Киевской губернии. НА ІА, Ф2, №61. 

Хвойка В.В. Раскопка городка при с. Пастырском Чигиринского уезда Киевской губернии. НА ІА, Ф2, № 63.

Хвойка В.В. Случайные находки.//Н А ІА НАНУ. - Фонд 2. - № 110. -С, 10.

Хвойка В.В. Дополнительный список предметов из раскопок В.В. Хвойки в Киевской и Полтавской губерниях//НА ІА НАНУ. - Фонд 2. - N° 106.

Хвойка В.В. Случайные находки.//Н А ІА НАНУ. - Фонд 2. - № 110. -С, 10. 3 Хвойка В.В. Дополнительный список предметов из раскопок В.В. Хвойки в Киевской и Полтавской губерниях//НА ІА НАНУ. - Фонд 2. - N° 106.

Хвойка В. В. Древние обитатели Среднего Приднепровья и их культура в доисторические времена (по раскопкам). К., 1913 (перевидання — К., 2008)

Хвойкa В. В. Древние обитатели среднего Поднепровья и их культура в доисторические времена. – К., 2008.

Khvoika V. V. Decouvertes paleolithigue racement faites // L’antropologie. — 1901. — Т. 12. — С. 158–159. 

Лист В. Ч. Хвойки до Ф. К. Вовка / упоряд. Л.В. Кулаковська // Археологія і давня історія України : зб. наук. пр. — Вип. 3 (24). – Київ : ІА НАН України, 2017. – С. 172-176).

Khvojka, V. V. Scavi del 1901 nell'area della cultura tripilliana, СПб., 1904. – 25 p.

 

Letteratura: 

Абашина Н. С. В. В. Хвойка — дослідник старожитностей Подніпров’я // Археологія. — 2003. — № 3. — С. 150–154.

Абашина Н. С. В. В. Хвойка — першовідкривач полів поховань в Україні // Вікентій В’ячеславович Хвойка та його внесок у вітчизняну археологію (до 150-річчя від дня народження). — К., 2000. — С. 32–39.

Абашина Н. С. Концепція В.В. Хвойки й сучасні погляди на етногенез слов’ян // Вікентій В’ячеславович Хвойка та його внесок у дослідження давньої історії України C.111-119.

Абашина Н. С. Раскопки В.В. Хвойки в Ромашках. — 100 лет Черняховской культуре. — К., 1999. — С. 7.

Абашина, Н. С. Хвойка Вікентій В’ячеславович // Енциклопедія історії України : [у 10 т.] / редкол.: В. А. Смолій (голова) [та ін.] ; Нац. акад. наук України, Ін-т історії України. - Київ : Наук. думка, 2003 - 2013. Т. 10 : Т - Я . – Київ. – 2013. – С.365-366. 

Антонович В. Б. О раскопках В. В. Хвойки в окрестностях м. Триполья // Чтения в историческом обществе Нестора-летописца. - 1899. - Кн. 13. 

Антонович В. Б. О раскопках Ч. В. Хвойки по Кирилловской улице // Чтения в Историческом обществе Нестора Летописца. — К., 1896. — Кн. 11. — С. 8–10. 

Антонович В. Б. Об археологических выставках, устроенных ко времени открытия съезда // Известия XI Археологического съезда в Киеве 1–20 августа 1899 г. — К., 1899. — № 1–14. — С. 212. 

Антонович В. Б. Памятники каменного века, найденные в Киеве в течении трех последних лет // Труды X Археологического съезда. — М., 1900. — Т. 3. — Протоколы. — С. 83–85.

Армашевский П. Я. О стоянке человека палеолитической эпохи по Кирилловской улице в Киеве // Труды XI Археологического съезда. — М., 1902. — Т. 2. — С. 143. 

Армашевский П. Я., Антонович В. Б. О находке костей мамонта в Киеве совместно с кремневыми орудиями // Записки Киевского общества естествоиспытателей. — К., 1895. — Вып. 1. — Т. XIV. 

Баран В. Д. Черняхівська культура і слов'яни // Проблеми вивчення та охорона пам'яток археології Київщини... Тези доповідей першої науково-практичної обласної конференції, присвяченої 149-річчю з дня народжения В.В. Хвойки, с. Білогородка. 1991 р. — К., 1991.

Бахмат К. П. Вікентій В’ячеславович Хвойка (до 50-річчя з дня смерті) // Археологія. — 1964. — Т. XVII. — С. 188–198. 

Бахмат К. П. Листи В. В. Хвойки // Архіви України. — 1967. — № 2. — С. 55–59.

Бачинський А. Д. Вячеслав Викентьевич Хвойка (1850–1914). Материалы к биографии // Записки Одесского археологического общества. — Одеса, 1960. — Т. 1 (34). — С. 361–364. 

Бачинский А. Д. Викентий Вячеславович Хвойка (1850—1914) // «Записки Одесского археологического общества», 1960, т. 

Бедрик – Білан Х., Безносик А., Гнатюк М. та ін. 100 найвідоміших українців / Заг. ред. д. філос. наук, канд. іст. наук , Павленка. – К.: Орфей, 2005. – С. 303- 309.

Беленко М. М., Радієвська Т. М. Палеолітичні дослідження В. В. Хвойки // Вікентій В’ячеславович Хвойка та його внесок у дослідження давньої історії України. – К., 2010. – С. 30–43;

Беляшевский Н. Ф. В. Хвойка. «Раскопки 1901 г. в области трипольской культуры» (рецензия) // АЛЮР. — 1904. — № 3. — С. 116–120.

Беляшевский Н. Ф. Рец. на «Поля погребений в Среднем Приднепровье» (раскопки В. В. Хвойка в 1899–1900 годах) // Киевская старина. — 1902. — Т. LXXVII. — Апрель. — С. 54–58

Беляшевский Н. Собрание древностей Ч. В. Хвойки в Киеве // Киевская старина. — 1885. — Т. XLIX. — Май. — С. 58–61.

Білокінь С. І. «Музей України. Збірка П. П. Потоцького»: доба, середовище, загибель. К., 2002;

Брайчевський, М. Ю. В. В. Хвойка та Імператорська археологічна комісія //Археологія. – 1989. – № 3. – С. 126-137.

Брайчевський М. Ю. Видатний український археолог: до 40-річчя з дня смерті В. В. Хвойки  // Вісник АН УРСР. — К., 1954. — № 11. — С. 56–61. 

Брайчевський М. Ю. Історіософія Вікентія Хвойки // Проблеми вивчення та охорони пам’яток археології Київщини. Тези доповідей першої науково-практичної обласної конференції, присвяченої 140-річчю з дня народження В. В. Хвойки, с. Білгородка. — К., 1991. — C. 20–21. 

Брайчевський М. Ю. В. В. Хвойка та «культура полів поховань» // Проблеми вивчення та охорони пам’яток археології Київщини. Тези доповідей першої науково-практичної обласної конференції, присвяченої 140-річчю з дня народження В. В. Хвойки, с. Білгородка. — К., 1991. — С. 21—22. 

Брайчевский М. Ю. К истории чешcко-украинских связей // Zbornik narodniho muzea v Praze. Acta muzei national Pragae. — Zv. XX (1966). — Cislo 1/2. — S. 207–210. Брайчевський М. Ю. В. В. Хвойка та Імператорська археологічна комісія // Археологія. — 1989. — № 3. — С. 126–137. 

Брайчевський М. Чех, який оприявнив наш палеоліт у Трипільську культуру : [про В. Хвойку] // Урок української. – 2001. – № 10. – С. 53–55.  

Булкин В. А., Малеев Ю. Н. В. В. Хвойка — исследователь укреплений древнего Белгорода // Проблеми вивчення та охорони пам’яток археології Київщини. Тези доповідей пер шої науково-практичної обласної конференції, присвяченої 140-річчю з дня народження В. В. Хвойки, с. Білгородка. — К., 1991. — С. 23–24.

Вакуленко Л. В. Знахідки сільськогосподарських знарядь в похованнях культури карпатських курганів // Вікентій В’ячеславович Хвойка та його внесок у вітчизняну археологію (до 150-річчя від дня народження). — К., 2000. — С. 159—165.

Василенко Н. В. В. Хвойко «Древние обитатели Среднего Приднепоровья и их культура в доисторические времена» // Известия Археологической комиссии. - Спб., 1913. - Прибавление к вып. 50

Відейко, М. Ю. Відкриття Трипільськоъ культури // Відейко М. Трипільська цивілізація. – Київ : Наш час, 2008. – 158 с. 

Відейко М. Ю. Вікентій Хвойка (1850–1914). // Золоті імена України, в 2 т. — К., 2003. — Т. 2. — С. 700–701

Відейко М. Ю. Місця археологічних розкопок В. В. Хвойки на трипільських поселеннях //Дослідження трипільської цивілізації у науковій спадщині археолога Вікентія Хвойки. – К., 2006. – Ч. II. – С. 28–38.

Відейко М. Трипільці-«автохтони» В.В. Хвойки та сучасний погляд на Трипілля-Кукутень // В. В. Хвойка та його внесок у дослідження давньої історії України (до 160-річчя від дня народження): темат. зб. наук. пр. / голов. ред. Н. Г. Ковтанюк. Київ: [Такі справи], 2010. С. 89– 93. 

Відейко М. Ю. Хвойка (Хвойко) Вікентій (Честослав) В’ячеславович // ЕТЦ. — К.: Укрполіграфмедіа, 2004. — Т. 2. — С. 571–573. 

Вікентій В’ячеславович Хвойка та його внесок у вітчизняну археологію (до 150-річчя від дня народження). — К., 2000. — 193 с.

Вікентій В'ячеславович Хвойка та його внесок у дослідження давньої історії України (до 160-річчя від дня народження) : темат. зб. наук. пр. / редкол.: Н. Г. Ковтанюк (голов. ред.) та ін.; М-во культури і туризму України, Нац. музей історії України. – Київ: [Такі справи], 2010. – 159 c. : іл.

Власенко О., Колодюк К. Чехи на Волині: історія та сучасність: збірник наукових праць / за ред. О.С. Березюк, О. М. Власенко. – Житомир: Вид–во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. –178 с. С.131-136.  

Вовк Ф. К. Вироби передмікенського типу в неолітичних становищах на Україні: Відчит на міжнар. археологічному конгресі 1900 р. у Парижі // Матер. до українсько-руської етнології. — Львів, 1905. — Т. 6. — С. 1–27.

Вовк Ф. К. Передісторичні знахідки на Кирилівській улиці у Києві // Матеріали до українсько-руської етнології. — Львів, 1899. — Т. 1. — С. 1–32.

Вовк Хв. Палеолітичні знахідки на Кирилівський улиці в Київі (додаток до попередньої статті) // Там само. – С. 211–219;

Дідух Л. М. Колекція хрестів-тільників з археологічної розвідки В. В. Хвойки в с. Келеберда Полтавської губернії у зібранні НМІУ // Вікентій В’ячеславович Хвойка та його внесок у дослідження давньої історії України (до 160-річгчя від дня народження).  Тематичний збірник наукових праць, К.: Такі справи,  2010. C. 104-110

Дослідження трипільської цивілізації у науковій спадщині археолога Вікентія Хвойки / М-во освіти і науки України, Держ. фонд фундамент. дослідж., НАН України, Ін-т археол. - Київ : Ін-т археології НАНУ, 2006.

Дослідження трипільської цивілізації у науковій спадщині археолога Вікентія Хвойки. Ч. 1 . Переклади наукових праць та коментарі / Міністерство освіти і науки України, Національна академія наук України ; ред. Н. В. Блажевич. – Київ : Академперіодика, 2006. – 206 с.

Дубровский А. М., Михальченко С. И. Школы отечественных историков в Киевском университете во второй половине XIX — начале XX в.// Проблеми вивчення та охорона пам'яток археології Київщини. Тези доповідей перш ої науково-практичної обласної конференції, присвяченої 149-річчю з дня народження В.В. Хвойки, с. Білогородка. 1991 р. - К., 1991.

Енциклопедія трипільської цивілізації. К.,2004. 

Ернст Ф. Київ: провідник. К., 1930. (С. 533-534). 

Жуковський А. Хвойка Вікентій // Енциклопедія українознавства. Словникова частина. — Paris—New York, 1980. — Т. 9. 

Зборовський, А. Першовідкривач трипільської культури // Пантелеймон цілитель. - 2013. - бер. (№12). - С. 10.

Зборовський, А. Першовідкривач трипільської культури // Українська культура – 2006. – № 7. – С. 30-31.

Ільченко, О. NOMINA. Україна. Сторінки родинного альбому  = NOMINA. Ukraine. Pages from a Family Album : [Популярне видання] / Ільченко, Олесь ; Упор. В Кирилова; Худож. В. Кучер; Пер. англійською О. Микитки, М. Качмар, Н. Сисюк та ін. - К. : ArtHuss, 2017. - 192 с.

Известия ХІ Археологического съезда, 1899. 

Калитинский А. Памяти В. В. Хвойки // Русский антропологический журнал. — 1916. — № 1–2. — С. 6–9. 

Клочко Л. С. Строкова А. В. Текстиль з давньоруського могильника поблизу с. Шарки з розкопок В. В. Хвойки // Вікентій Вячеславович Хвойка та його внесок у вітчизняну археологію (до 150-річчя від дня народження). — К., 2000

Козловська В. Є. Пам'яті В. В. Хвойки // Україна. — К., 1914, — Кн. 4.  

Козловская В. Е. Светлой памяти В. В. Хвойки // Записки Одесского общества истории и древностей. — Одесса, 1917. — Т. ХХХШ. 

Колеснікова, В. А. Вікентій В’ячеславович Хвойка. Створення біографії // Наукові записки з української історії. – 2005. – Вип. 17. – С. 25-31. 

Колесникова В. Вікентій (Чеслав) Хвойка: сторінки наукової біографії. - Київ: «КОРВІН ПРЕСС». – 2007. – 191 с. 

Колеснікова В. А. В. В. Хвойка (1850-1914) // Дослідження трипільської цивілізації у науковій спадщині археолога Вікентія Хвойки. — Ч. І. — К., 2006. - С. 10. 

Колеснікова В.А. Вікентій Хвойка. Сторінки наукової біографії. – К., 2007. – с.125-128.
Колесникова, В. А. Листування В. В. Хвойки з Е. Міннзом як джерело для створення наукової біографії В. В. Хвойки / АрхеологІя. – 2006. – № 1. – С. 48-59.

Колеснікова, В. А. Наукова та культурно-просвітницька діяльність В.В.Хвойки : Автореф. дис… канд. іст. наук : 07.00.04 / НАН України. Ін-т археології. – Київ, 2006. – 16 с.

Колєсникова В. А. Сторінки життя Вікентія Хвойки. – К., 2008. 

Кононенко Ж. А. Новые архивные данные о В. В. Хвойке // Проблеми вивчення та охорона пам'яток археології Київщини, Тези доповідей першої науково-практичної обласної конференції, присвяченої 149-річчю з дня народження В. В. Хвойки, с. Білогородка. 1991 р. — К,, 1991. — С. 51–53.

Кононенко Ж. А., Франко О. Е. Исследования на Полтавщине ( по материалам личных фондов В. В. Хвойки и Ф. К. Вовка) // Охрана и исследование археологических памятни ков Полтавщины. — Полтава, 1989. — С. 118–120.

Корвін-Піотровський О. Г., Бурдо Н. Б. Україна в часи палеоліту. Трипільська культура в Україні // Україна: хронологія розвитку. Том І. З давніх часів до пізньої античності. – Київ, 2007. –С. 112-114.

Корзухина Г. Ф. Новые данные о раскопках В. В. Хвойко на усадьбе Петровского в Киеве // СА. — 1956. — XXV. — С. 318–336.

Курінний П. Монументальні пам'ятки трипільської культури // Трипільська культура на Україні. - К., 1926. — Вип. 1.

Латуха Т. И. Археологические исследования В. В. Хвойки летописного Белгорода //Проблеми вивчення та охорони пам’яток археології Київщини. Тези доповідей першої науково-практичної обласної конференції, присвяченої 140-річчю з дня народження В. В. Хвойки, с. Білгородка. — К., 1991. — С. 25–26. 

Левицький І. Ф. Про вік стоянки, відкритої В. В. Хвойкою в Іскорості // Археологія. — 1950. — IV. — С. 156–162. 

Линниченко И. А. О новейших раскопках г. Хвойка // Записки Одеского общества истории и древностей.  Одесса, 1901. — Т. XXIII. — С. 68–76. 

Линниченко И. А. О раскопках В. В. Хвойко в Киеве у Десятинной церкви // Труды XIV Археологического съезда в Чернигове 1909. — М., 1911. — Т. III. — Протоколы. — С. 68–69.

Линниченко И. А., Хвойка В. В. Находки орнаментированных костей мамонта (с одной таблицей) // Записки Одесского общества и стории и древностей. - Одесса, 1901. — Т. 23. 

Линниченко И. А., Хвойка В. В. Сосуды со знаками из находок на площадках трипольской культуры // ЗООИД. — Одесса, 1901. — Т. 23. — С. 199–202.

Максимов Е. В. Могильники рубежа нашей эры в окрестностях с. Зарубинцы // Проблеми вивчення та охорона пам'яток археології Київщини. Тези доповідей першої науково-практичної обласної конференції, присвяченої 149-річчю з дня народження В. В. Хвойки, с. Білогородка. 1991 р. - К., 1991.

Мезенцева, І. Комплекс озброння скіфського часу з роскопок В. В. Хвойки Пастирського городища (на матеріалах експозиції НМІУ) // Археологія & фортифікація України : зб. матеріалів. – Кам’янець-Подільський, 2015. – С. 11-14.

Мовша Т. Г. Трипільський феномен за дослідженнями Вікентія Хвойки: зв’язки та духовна культура // Вікентій Вячеславович Хвойка та його внесок у вітчизняну археологію (до 150-річчя від дня народження). Тем. збірник науков. праць. - К., 2000. - С. 40-51 

Мовша Т., Корвін-Піотровський О., Бузян Г. Розвідки трипільських пам’яток Правобережної Київщини (слідами Вікентія Хвойки) // Трипільська цивілізація у спадщині України. Матеріали наук. H.-практ. конф. — К., 2004. — С. 299–306.

Музей Украины (Собрание П.П. Потоцкого). Вып. 1. указатель архивных материалов и библиографии / Сост. Е. Климова. - К.: 1995. 

О раскопках г. В. В. Хвойка в окрестностях м. Триполья // Чтения в историческом обществе Нестора Летописца. — К., 1899. — Кн. 13. — С. 106–107.

Онацький, Є. Українська мала енциклопедія : [у 8 т., 16 кн.]. - БуеносАйрес : Накладом Адміністратури УАПЦ в Арґентині, 1957 - 1967. Кн. 16 : Літери Уш-Я. – 1967. – С. 571.

Орлов Р. С. Конструктивные особенности Киевского капища 1908 г. // Проблеми вивчення та охорони пам'яток археології Київщини. Тези доповідей першої науково-практичної конференції, присвяченої 149-річчю з дня народження В. В. Хвойки, с. Білогородка. 1991. — К., 1991. 

Орлов Р. С. Про функціональне призначення Київського капища 1908 р . // Історія Русі-України (історико-археологічний збірник). - К„ 1998.

Отчет Киевского художественно-промышленного и научного музея за 1914 год. — К., 1914. 

Павлова В., Пекарська Л. 150 Вікентій Хвойка (3. ІІ. 1850, с. Семин, Чехія - 20. Х. 1914, Київ) // Ант. — 2000. № 4- 6.

Павлова В., Пекарська Л. Вікентій Хвойка // АНТ. — 2000. — № 4–6. — С. 95–96. 

Памяти В. В. Хвойки // Известия ИАК. — Петроград, 1915. — Прибавл. к вып. 58. — С. 50–51. 

Пашкевич Г. О. Палеоботанічні дослідження зарубинецької та черняхівської культур // Вікетій Вячеславович Хвойка та його внесок у вітчизняну археологію (До 150-річчя з дня народження). — К., 2000. — С. 74—90.

Петров В. П. Зарубинецкий могильник (По материалам раскопок В. В. Хвойки в 1899 г.) // Памятники зарубинецкой культуры / АН СССР, Ин-т археологии СССР – Москва-Ленинград, 1959. – (Материалы и исследования по археологии СССР, №70). – С. 32-60.

Петров В. П. Черняховский могильник (по материалам раскопок В.В. Хвойки в 1900—1901 гг.) // Материалы и иследования по археологии СССР. - 1964. - № 116.

Пидопличко, И. Г. Межиричские жилища из костей мамонта; АН УССР, Ин-т зоологии. – Киев : Наук. думка, 1976. – 239 с.

Покровский А. М. Хвойка В. В. О раскопках в Киевском уезде // Известия XI археологического съезда в Киеве 1 — 2 августа 1899 г. — К., 1899. — № 12. 

Поліщук Л. До історії формування колекції пам'яток трипільської «культури в Одеському археологічному музеї // Трипільська цивілізація у спадщині України. — К.: Видавничий центр «Просвіта», 2003.

Полонская Н. Д. Археологические раскопки В. В. Хвойко 1909–1910 годов в мест. Белгородке // Труды Московского предварительного комитета по устройству XV Археологического съезда. — М., 1911. — С. 47–66.

Поля погребений в Среднем Поднепровье (Раскопки В. В. Хвойки в 1899 — 1900 годах)// Записки Русского археологического общества. — 1901. - Т. XII. - Вып. 1 - 2

Приходнюк О.М. Пастирське городище. Чернівці, 2005.

15 роковини з дня смерті В. В. Хвойки // Хроніка археології та мистецтва. — К., 1930. — Ч. 1.

Радієвеcька Т. М. Внесок В. В. Хвойки у становлення вітчизняного палеолітознавства // Вікентій Вячеславович Хвойка та його внесок у вітчизняну археологію (до 150-річчя від дня дня народження). — К., 2000. 

Радієвська Т. Палеолітичні дослідження В. В. Хвойки та їх значення для становлення вітчизняного палеолітознавства // Ржищевський археодром — 2. Дослідження конференції та експерементальні студії 2002 - 2003 років. - К., 2004.

Радієвська Т. М. Палеолітичні дослідження В.  В.  Хвойки та їх значення для становлення вітчизняного палеолітознавства // Ржищівський археодром: дослідження, конференції та експериментальні студії 2002–2004 років. – № 2. – К., 2004. – С. 48

Радієвська Т., Біленко М. Перший археологічний досвід В. В. Хвойки // Науково-дослідницька та просвітницька діяльність Вікентія Хвойки. До 160-річчя з дня народження. Мат-ли наук.-практич. конф. Київ. обл. археол. музею. – Трипілля, 2010. – С. 97–122

Рудяченко, О. Вікентій Хвойка. Провідник у підземному царстві //ukrinform.ua

Симанович Э. А. Забытая коллекция В. В. Хвойки // Советская археология. — 1969. — №2.

Сыманович Э. А. Забытая коллекция В. В. Хвойки // Советская археология. — 1969. — №2.

Смірнов С. В. Історична направленість і комплексність  археологічних досліджень В. В. Хвойки // Археологія. — 1989. — № 3. — С. 122–125.

Трипільська культура на Україні = La culture de Tripolie en Ukraine. В. 1 / УАН, Всеукр. Археол. Комітет, Трипільська комісія ; за ред. В. Козловської та П. Курінного. – У Київі : З друк. УАН, 1926. – 209, 1 с. – [Упродовж багатьох років В. Є. Козловська була науковим секретарем Трипільської комісїі при ВУАК. У 1926 р. В. Козловська зредагувала два томи матеріалів досліджень трипільської культури, підготовлених Комісією].

Филиппов А Ж. О бивне из Кирилловской позднепалеолитической стоянки / / КСИА. - вып. 173. - М., 1983. - С. 42.

Хвойко // Императорское Московское археологическое общество в первое пятидесятилетие его существования (1864—1914). — М., 1915.

Цвек В. В. Формирование восточнотрипольскои культуры // Проблеми вивчення та охорона пам'яток археології Київщини. Тези доповідей щої науково-практичної обласної конференції, присвяченої 149 - річчю з дня народження В. В. Хвойки, с. Білогородка. 1991 р .- К., 1991.

Черняков І. Т. Вікентій Хвойка (1850—1914). - Київ: «Архетип». – 2006. – 199 c. 

Черняков І. Т. Концепції автохтонного, міграційного походження племен трипільської культури та їх взаємозв'язок з теорією постійності землеробського населення в Україні // Трипільська цивілізація у спадщині України. — К.: Видавничий центр «Просвіта», 2003

Черняков I. Т. Місце трипільської культури в стародавній історії Європи // Археологія. — Київ, 1993. — № 3. 

Черняков I. Т. Поселення-гіганти трипільської культури (До створення республіканської Програми вивчення, охорони та музеєфікації пам'яток трипільської культури V —Ш тис. до н. е. на Україні) // Раннеземледельческие поселения-гиганты трипольськой культуры на Украине. 1 полевой семинар. Тезисы докл. — Тальянки — Веселый Кут — Майданецкое, 1990. 

Черняков І. Роль Вікентія Хвойки у відкритті трипільської цивілізації і проблеми вивчення історії її племен // Українська газета. — 2004. — № 38 (322).

Чесько-українська науково-практична конференція «Шляхи розвитку культури чехів України» (2 ; 27 листопада 2010 р. ; Київ). Життя та діяльність визначного українського археолога чеського походження Вікентія Хвойки = 2. Česko-Ukrajinká vědecko-praktická konference cesty rozvoje kultury Čechů Ukrajiny. Zivot dílo výtnamného ukrajinského archeologa českého původu Vikentije Chvojky : матеріали конференції / Посольство Чеської республіки в Україні, Українсько-чеське культурно-освітнє товариство «Вишеград» ; техн. ред. А. І. Лавринович. – Київ, 2014. – 100 с. : іл., фот.

Шовкопляс Г.М. Вікентій В’ячеславович Хвойка — видатний український археолог (до 150-річчя від дня народження). В кн.: Вікентій В’ячеславович Хвойка та його внесок у вітчизняну археологію (до 150-річчя від дня народження). К., 2000

Шовкопляс Г. М. В. В. Хвойка - видатний дослідник Київщини // Проблеми вивчення та охорона пам'яток археології Київщини. Тези доповідей першої науково-практичної обласної конф ерен ції, присвяченої 149-річчю з дня народження В. В. Хвойки, с. Білогородка. 1991 р. - K., 1991. 

Шовкопляс І. Г. Вдалий початок // Археологічний збірник Полтавського краєзнавчого музею. — Полтава, 1992.

Шовкопляс Г. М. Видатний археолог В. В. Хвойка і його роль в організації Державного історичного музею Української РСР // Архіви України. — 1966. — № 4. — С. 25–33

Шовкопляс Г. М. В. В. Хвойка (До 120-річчя від дня народження) //  Український історичний журнал. — 1970. — № 5. — С. 135–137. 

Шовкопляс Г. М. Вікентій В’ячеславович Хвойка — видатний український археолог (до 150-річчя від дня народження) // Вікентій В’ячеславович Хвойка та його внесок у вітчизняну археологію (до 150-річчя від дня народження). К., 2000

Шовколляс Г. М. В. В. Хвойка: До 120-річчя від дня народження // Український історичний журнал. — 1970 — № 5. 

Шовколляс Г. М. В. В. Хвойка - видатний дослідник Київщини // Проблеми вивчення та охорона пам'яток археології Київщини. Тези доповідей першої науково-практичної обласної конференції, присвяченої 149-річчю з дня народження В. В. Хвойки, с. Білогородка. 1991 р.- K., 1991. 

Шовколляс Г. М. Вікентій Вячеславович Хвойка — видатний український археолог (до 150-річчя від дня народження) // Вікентій Вячеславович Хвойка та його внесок у вітчизняну археологію (до 150-річчя від дня народження). — K., 2000. 

Шовкопляс І. Г. До 75-річчя початку дослідження Кирилівської палеолітичної стоянки в м. Києві // УІЖ. — 1968. — № 10. — С. 137–139. 

Шовколяс Г. Найдавніші пам'ятки Києва // Проблеми вивчення та охорона пам'яток археології Київщини. Тези доповідей першої науково-практичної обласної конференції, присвяченої 149-річчю з дня народження В. В. Хвойки, с. Білогородка. 1991 р. — K., 1991. 

Шульга І. В. Історія створення музею В.В.  Хвойки в с.  Халеп’я  // Археологічна спадщина в музейних колекціях Київщини: вивчення та збереження: мат. Обласної наук. конф. Білоцерківського краєзнавчого музею 19 листопада 2010 р. – БЦ, 2011. – С. 28

Яковлева А. А. К изучению гравировки на бивне из Кирилловского позднепалеолитического поселения // Исследования социально-исторических прлоблем в археологии. — К.: Наукова думка, 

Яковенко Е. В. Нове про розкопки В. В. Хвойки біля с. Пастирського // Археологія. — 1966. — XX. — С. 180–184. 

Яковлева Л. Нові дані про археологічні колекції В. Хвойки з Кирилівської стоянки // АНТ. — 2000. — № 4–6. — С. 96. 

Яковлева Л. Нові дані про археологічні колекції В. Хвойки з Кирилівської стоянки// АНТ. Вісник археології, мистецтва, культури. - 2000. - № 4-6. - С. 96. 

Якубенко О.О. Біноклеподібний посуд з трипільської колекції В.В. Хвойки у зібранні НМІУ // Національному музею історії України - 110. Тематичний збірник наукових праць. - К., 2009. - Ч. І. - С. 54-72. 

Якубенко О.О. Колекція В. В. Хвойки // Енциклопедія трипільської цивілізації. –  Т. 2. – К., 2004.– С. 230– 231.

Якубенко О.О. Колекції із розкопок В. В. Хвойки на трипільських поселеннях у Національному музеї історії України // Дослідження трипільської цивілізації у науковій спадщині археолога Вікентія Хвойки. - Київ, 2006. - Ч. II. - С. 45-70. 

Якубенко О. О. Трипільська колекція В. В. Хвойки з Київщини та її використання в експозиції Національного музею історії України // Переяславська земля та її місце в розвитку української нації, державності й культури: Тез. доп. Всеукр. наук. конф., Переяслав-Хмельницький, 28–30 вер. 1994 р. — Переяслав-Хмельницький, 1994. — С. 35–37.

Якубенко О. О. Трипільська колекція Вікентія Хвойки у зібранні Національного музею історії України. Зберігання, вивчення та використання // Трипільська цивілізація у спадщині України. Конф., присвяч. 110-річчю відкриття трипільської культури. — К.: Просвіта, 2003. — С. 56–70. 

Якубенко О. О. Трипільська розписна кераміка з розкопок В. В. Хвойки в Середньому Подніпров’ї // Музей на рубежі епох: минуле, сьогодення, перспективи: Матеріали ювілейної міжнар. конф. — К., 1999. — С. 78–80 

Якубенко 0.0. Трипільська розписна кераміка з розкопок В.В. Хвойки в Середньому Подніпров’ї // Музей на рубежі епох: минуле, сьогодення, перспективи (матеріали ювілейної міжнар. науково-практичної конференції). - Київ, 1999. - С. 78-80. 

Якубенко О. О. Трипільська розписна пластика з розкопок В. В. Хвойки в Середньому Подніпров’ї // Вікентій В’ячеславович Хвойка та його внесок у вітчизняну археологію: До 150-річчя від дня народження: Темат. зб. наук. пр. — К., 2000. — С. 125–148. іл.; 

Якубенко О. О. Трипiльські статуетки птахів у збірці НМІУ // До 100-річчя Національного музею історії України (матеріали науково-практичної конференції, присвяченої Міжнародному дню музеїв). — К., 1998. — С. 51, 54. — Рис. 22; 

Янишин Б. М. Суспільно-політичний рух на західноукраїнських землях у ІІ пол. ХІХ ст. – на початку ХХ ст. // Україна: хронологія розвитку. Том V. Імперська доба. 1880-1917 рр. – Київ, 2011. – С. 410-411.

Якубенко О. О. Колекції із розкопок В.  В.  Хвойки на трипільських поселеннях у Національному музеї історії України // Дослідження трипільської цивілізації... – С. 45

Якубенко, О. Трипільська колекція Вікентія Хвойки у зібранні Націоналного музею історії України: берігання , вивчення та використання // Трипільська цивілізація у спадщині України : Конф., присвяч. 110-річчю відкр. трипіл. культури : (Матеріали та тези доп. конф., що проходила у Києві 30-31 трав. 2003 р.) / Укр. благод. фонд «Трипілля», Всеукр. т-во «Просвіта» ім. Т. Г.Шевченка ; [Редкол.: І.Черняков (голов. ред.) та ін.]. – Київ : Вид. центр «Просвіта», 2003. – С. 56-70

Vokolek V. V. Vzpominka na V. V. Chvojku // Archeologichni roz hledy XVII. — 1965. — С. 97–98. 

Vokolek V. V. V. Chvojka, prukopnik ukrajinske archeologie // Prace Musea v Hradei Kralove Serie B. — 1965. — IX. — C. 127–150.

La casa dove visse Vikenty Khvoyka nel 1898-1914. Kyiv, via Igorivska, 9/1. 

Targa commemorativa installata sulla casa in cui visse Vikentij Khvojka,

con l'immagine di un vaso trypilliano

Croce sulla tomba di Vikentij Khvojka al cimitero Baikove

Хвойка перший розкопав пам’ятки трипільської культури / Рукотвори

«Хвойка Вікентій. Від київських артефактів до Трипільської культури»

Роль В.В. Хвойки у підготовці виставки до ХІ археологічного з’їзду

«Археологічні світи Вікентія Хвойки» | Газета «День»

Новини України: 168 років тому народився археолог, який відкрив трипільську культуру

Кирилівська археологічна стоянка віком ~25000 років | SPADOK.ORG.UA

День народження Хвойки: розглядаємо його найвідоміші археологічні знахідки — Cуспільне Культура

Вікентій Хвойка (1850-1914) — першовідкривач Трипільської культури | SPADOK.ORG.UA

У Києві діє виставка про наукову спадщину археолога Вікентія Хвойки

До 110 роковин пам’яті видатного українського археолога Вікентія Хвойки – КЗ КОР Ржищівський археолого-краєзнавчий музей