Natalia Polonska-Vasylenko (12 (13) febbraio 1884, Kharkiv - l'8 giugno 1973), eminente studiosa, famosa storica, la prima donna docente privata dell'Università di San Volodymyr a Kyiv

Natalia Polonska-Vasylenko

(Наталія Полонська-Василенко)

  

 Natalia Polonska-Vasylenko (Наталія Полонська-Василенко) è stata una delle storiche più importanti del XX secolo, la prima donna docente privata dell'Università di San Volodymyr a Kyiv. Il suo nome da nubile era Natalia Dmitrivna Menshova. 

Genitori di Natalia Polonskaya-Vasylenko: generale Dmytriy Petrovich Menshov e Maria Fedorivna (nata Mukhortova). Archivio di Olexander Ogloblyn

    La futura scienziata nacque il  31 gennaio (12 o 13 febbraio) del 1884 a Kharkiv, dove trascorse i primi 5 anni di vita. Natalia, o Tatochka come tutti la chiamavano, proveniva dalla nobile famiglia di Dmytriy Menshov, che univa il suo servizio civile alla passione della storia. Ricevette l'istruzione primaria a casa sotto la guida di insegnanti familiari. Suo padre ebbe un'influenza significativa sulla formazione intellettuale della futura scienziata. Studiò storia militare e fin dall'infanzia instillò nella figlia l'amore per la storia e l'archeologia. 

    Nel 1889 la famiglia Menshov si trasferì a Kyiv, in concomitanza al trasferimento del padre al Dipartimento di artiglieria del distretto militare di Kyiv. Oltre al lavoro, Dmytro Menshov si cimentò anche nella scrittura di libri; in particolare, compilò un "Elenco sistematico di ordini e regolamenti sull'artiglieria dall'inizio del XVIII secolo". Natalia ha ricordato come lei e sua madre, Maria Fedorivna, aiutarono al padre a riscrivere quest'opera, a leggerne le bozze e persino a ricevere il suo primo "ricompenso" per questo. Nelle sue "Memorie", la storica ricordava che da bambina suo padre le raccontava spesso di vari eventi militari e storici. Ricordava anche suo marito come un uomo estremamente gentile e umano, che non sopportava i terribili fenomeni della guerra. Un grande interesse per le scienze storiche spinse la ragazza a proseguire gli studi. Non sorprende che la passione del padre abbia poi influenzato la scelta professionale della ragazza.

   

    All'inizio la piccola Natalia studiò a casa e all'età di 13 anni entrò nel ginnasio femminile di Fundukley Mariinsky, dove si diplomò con una medaglia d'argento nel 1900.  

   Secondo i ricordi della scienziata, le sue materie preferite erano la storia, la letteratura e le lingue straniere. Sempre durante gli studi, la giovane studentessa delle superiori si innamorò per la prima volta di un giovane insegnante di storia e geografia, Mykola Vasylenko, dotato di talento didattico e modi raffinati. I suoi compagni di classe disegnarono persino una vignetta di Natalia che offriva il suo cuore all'insegnante, firmando il disegno: "Ecco a cosa porta l'amore per la storia". Tuttavia, la sua sete di conoscenza era più grande della sua infatuazione romantica per l'insegnante, così la ragazza decise di proseguire gli studi iscrivendosi al dipartimento di storia e filologia dei corsi superiori femminili dell'Università di Kyiv. 

  Natalia fu coinvolta nel lavoro scientifico dal famoso professore Vasyl Y. Danylevych, che le suggerì di curare e registrare le sue lezioni di archeologia e le diede i suoi appunti. Questo lavoro fu registrato nel registro di V. Y. Danylevych, che tuttavia ringraziò Natalia per la pubblicazione. Mentre lavorava alle lezioni, Natalia giunse alla conclusione che il professor Danylevych non le teneva come avrebbe dovuto. Nel giro di 8 anni, lei stessa iniziò a tenere lezioni di archeologia presso la Facoltà di Storia e Filologia dell'Università di San Volodymyr. Molti studenti vi parteciparono, definendo il suo corso come interessante.

Fotografia di Natalia Menshova, scattata nello studio di Kyiv di Kozlovsky e Haas nel 1902

    All'inizio del XX secolo, il livello di istruzione ricevuto dalla futura scienziata era considerato estremamente elevato per una donna dell'epoca. 

   Nell'estate del 1908, la giovane scienziata si unì agli scavi a Kyiv condotti dall'illustre archeologo Vikentij Khvojka. Gli scavi affascinavano Natalia, che vi visitava quasi ogni giorno. Come notò Natalia, Vikentij Khvojka, durante gli scavi, non li fotografò, non tenne diari, non fece progetti, ma descrisse tutto a memoria. Nel 1910, gli scavi ebbero luogo a Bilgorodka, nella regione di Kyiv. Vikentij Khvojka chiese a Natalia di scrivere una relazione sugli scavi di Bilgorodka, su richiesta della contessa Uvarova. Natalia lo fece con entusiasmo. La relazione fu un grande successo. Natalia fu invitata a Mosca, dalla contessa Uvarova, che accolse la studentessa con cordialità, le chiese a lungo informazioni sugli scavi ed esaminò i reperti. La sera, Natalia parlò con famosi archeologi, rispondendo con competenza alle domande. Ma il professor Bilyaev osservò che il lavoro era errato e che presumibilmente a Bilgorodka ci fosse una fortezza dell'epoca del Granduca. Tuttavia, tutto era corretto, perché la relazione riguardava Bilgorodka Kyivska, non Bilgorod Kurska. Tutti capirono, ma nessuno disse nulla. Natalia stessa rimase in silenzio. Quando tornò a Kyiv e raccontò l'accaduto al professor Mitrofan Dovnar-Zapolsky, lui disse: "Pensavo che un ricercatore sarebbe andato a Mosca, ma è arrivata una bambina che aveva paura del primo ignorante". 
    In questo periodo, anche la vita personale di Natalia subì dei cambiamenti: nel 1906 sposò il tenente Sergij Polonskyj. Si vociferava che si fosse addirittura sparato in un duello con un rivale a causa della sua futura moglie. Tuttavia, il matrimonio fallì, poiché il marito non sostenne la giovane moglie nella sua ricerca della conoscenza. Così, otto anni dopo, la coppia divorziò. "Sposandomi, non diventerò una moglie ideale e senza volto, di cui un uomo si ricorda solo quando ha bisogno dei suoi servizi e la cui intera vita è dedicata a compiacere il suo uomo. No, donando la mia vita, voglio ricevere lo stesso. Posso pensare e prendermi cura del mio uomo solo con la certezza che lui faccia lo stesso per me, che i nostri servizi siano reciproci, che soffra le mie sofferenze e gioisca delle mie gioie. Non posso essere una schiava eterna", scrisse la donna in una delle sue lettere al suo marito Sergij Polonskyj.

   A quel tempo, la giovane frequentò studi storici sotto la guida del professor Mytrofan Dovnar-Zapolsky, allievo del famoso storico Volodymyr Antonovych, all'Università di Kyiv. Esperto e imponente, era considerato una vera celebrità a Kyiv, quindi non sorprende che anche Natalia Polonskaya lo ammirasse.  

   La ricercatrice iniziò la sua attività scientifica nel 1909  sotto la guida M. Dovnar-Zapolsky. Nello stesso periodo, furono pubblicati i suoi primi lavori scientifici, scritti sulla base di un ampio materiale informativo raccolto durante una spedizione archeologica guidata dal celebre scienziato ucraino V. Khvojka.

Natalia Polonska-Vasylenko 1911. Foto dai fondi dell'Archivio Centrale di Stato della Letteratura e delle Arti dell'Ucraina

    Si laureò presso i Corsi Superiori Femminili di Kyiv, e in seguito presso la Facoltà di Storia e Filologia dell'Università. L'intenso lavoro scientifico non impedì a N. Polonska di impegnarsi nelle attività pedagogiche:  insegnava storia, etnografia, geografia storica, culture primitive e archeologia in istituti di istruzione secondaria e superiore, e ha lavorato come professore associato privato presso l'Università di San Volodymyr di Kyiv.  

 

   Dal 1912 è stata la professoressa associata di storia presso i corsi Superiori Femminili, per poi diventare professoressa associata privata presso l'Università di Kyiv. Dal 1912, fu membro della società storica di Nestore il Cronista, fondata a Kyiv. Dal 1916, fu professoressa e direttrice del museo archeologico della sua alma mater. Insegnò anche presso gli istituti di geografia, archeologia e arte di Kyiv e fu un membro stimato dell'Accademia ucraina delle scienze. 

Natalia Polonska. Foto dall'archivio di Oleksandr Ohloblyn, 1916.

    Nel maggio del 1916, Natalia Polonska partecipò agli scavi a Bilgorodka, vicino a Kyiv, insieme ai famosi archeologi Vikenty Khvoyka e Vasyl Lyaskorynsky. Mentre studiava gli archivi di Katerynoslav, Natalia incontrò Dmitry Yavornytsky. Scrisse nelle sue memorie di voler porre all'eminente storico la domanda: "Perché la Novorossija, sorta sul sito di Zaporizhzhia, non è considerata Ucraina?"

   Durante questo periodo, la scienziata studiò attivamente la storia del Sich zaporozhiana. Grazie ai suoi lavori sulle cronache cosacche e sulla liquidazione del Sich, acquisì una notevole autorevolezza tra i suoi colleghi come ricercatrice.

    Lo storico Vasyl Ulyanovsky sostiene che si è verificato un cambiamento fondamentale nella ricerca scientifica di Natalia Polonska: si è concentrata nuovamente sulla storia dell'Ucraina: "Il destino scientifico di questo scienziato ha preso una brusca svolta sulla grande strada della scienza ucraina, all'orizzonte della quale splendeva la gloria."

     La rivoluzione del 1917 la trovò a Mosca, dove Polonska era andata a lavorare negli archivi. La ricercatrice era ansiosa di tornare a Kyiv, non sapendo ancora con certezza cosa stesse succedendo, ma la ferrovia fu la prima a soffrire durante la rivoluzione, ed era impossibile procurarsi un biglietto. Ricorda nelle sue memorie di aver ingenuamente mostrato il tesserino universitario, appellandosi al fatto che doveva tornare urgentemente a tenere lezioni, e di aver ricevuto la risposta: "Chi ha bisogno delle tue lezioni e dell'università adesso?"

   Dall'autunno del 1917 fino alla fine della lotta di liberazione nazionale, N. Polonska insegnò presso i Corsi Superiori Femminili di A. Zhekulina, presso l'Università Popolare di Kyiv e presso gli Istituti Geografico e Archeologico di Kyiv. Dopo la fine della Guerra Civile e l'instaurazione del potere sovietico, l'attiva attività scientifica e pedagogica di N. Polonska fu interrotta, poiché i bolscevichi erano orientati verso la vecchia intellighenzia. Con la perdita di molti documenti dagli archivi dell'Ucraina durante la rivoluzione e le guerre, i materiali pubblicati da N. Polonska acquisirono uno straordinario valore scientifico.

  

         

    Negli anni Venti, quando persino i neoclassici di Kyiv abbandonarono il loro bastione e cercarono rifugio a Bolotyana Lukroza – Baryshivka, Polonska-Vasylenko non lasciò Kyiv. Non se ne andò da Kyiv negli anni '20, quando iniziarono gli arresti, che in realtà, non cessarono con l'arrivo dei bolscevichi a Kyiv. 

   All'inizio degli anni '20, Natalia Polonska incontrò di nuovo Mykola Vasylenko, il suo insegnante, che aveva ammirato tanto in gioventù. All'inizio degli anni '20, Natalia Polonska incontrò di nuovo Mykola Vasylenko, il suo insegnante, che aveva ammirato tanto in gioventù. Senza aspettare tempi migliori, nell'aprile del 1923 sposò il presidente dell'Accademia ucraina delle scienze, suo insegnante di liceo, di cui era innamorata fin dai tempi della scuola, un noto scienziato, statista e personaggio pubblico ucraino (ex Ministro della Pubblica Istruzione nel governo di P. Skoropadsky), l'accademico Mykola Vasylenko. Il loro matrimonio fu considerato una "bella, tenera elegia". Tuttavia, la felicità familiare della coppia durò poco. A settembre, M. Vasylenko fu arrestato e accusato di aver guidato un'organizzazione segreta "controrivoluzionaria". 

   Successivamente, su richiesta della moglie e dei vertici dell'Accademia delle Scienze, Mykola Vasylenko ottenne l'amnistia. A settembre, Mykola Prokopovych fu arrestato con l'accusa infondata di aver partecipato all'organizzazione controrivoluzionaria "Centro d'azione regionale di Kyiv". Dal 1929, lo scienziato fu privato della possibilità di ricoprire incarichi dirigenziali all'interno dell'Accademia delle Scienze. Nonostante gli anni di difficoltà, la scienziata scrisse nelle sue memorie: "Questo matrimonio ha dato a entrambi molta felicità".

Mykola Vasylenko negli anni '1920

      

    Quando nell'aprile del 1924 suo marito fu condannato a 10 anni di carcere Natalia Dmytrivna fu destituita da tutti gli incarichi. Ma a costo di grandi sforzi e superando molti ostacoli governativi, N. Polonska-Vasylenko ottenne l'amnistia per il marito. Ma il calvario della famiglia non finì lì. Vivevano in una stanza del loro appartamento di quattro stanze (le altre erano occupate da persone trasferite forzatamente dalle autorità bolsceviche). Natalia Dmytrivna non riusciva ancora a trovare lavoro. Solo con l'aiuto di A. Krymskyj riuscì a ottenere un impiego, prima come impiegata temporanea del VUAN, poi come registratrice dell'Archivio Centrale degli Atti Antichi (CADA). Contemporaneamente, riprese le sue attività, concentrandosi sullo studio dei materiali d'archivio sulla storia dei cosacchi ucraini. 

   A metà degli anni '20, N. Polonska-Vasylenko si formò definitivamente come studiosa-ucrainista. Nel 1927, riprese a insegnare come professoressa presso l'Istituto d'Arte di Kyiv, dove tenne un corso di archeologia fino al 1932. Nel maggio del 1929, iniziò a lavorare in una commissione che studiava la storia socio-economica dell'Ucraina nei secoli XVIII-XIX. Un anno dopo, N. Polonska-Vasylenko fu eletta membro a pieno titolo della commissione archeologica dell'Accademia pan-ucraina delle scienza, presieduta da M. Grushevsky.

Natalia Polonska-Vasylenko con Mykola Vasylenko nel sanatorio "Preobrazhenia" vicino a Kyiv nell'estate del 1933. Foto: Archivio centrale di Stato-Museo di letteratura e arte (Archivio centrale di Stato-Museo di letteratura e arte dell'Ucraina, f.542, op.1, fascicolo 49, foglio 5).

   Il 3 ottobre 1935, dopo una grave malattia, Mykola Vasylenko morì a Kyiv ed è stato sepolto nel cimitero di Lukyanivka.
    Due anni dopo la morte del marito, la storica ritrovò la gioia nel matrimonio. Il suo ultimo amore fu Olexander Morgun, un economista. All'inizio degli anni '30, Polonska-Vasylenko divenne membro a pieno titolo della Commissione Archeologica dell'Accademia delle Scienze, presieduta da Mykhailo Grushevsky. Aveva molti progetti ambiziosi, ma durante il periodo sovietico non poterono essere realizzati a causa della persecuzione da parte dei servizi segreti.

     Negli anni '30, la scienziata fu oggetto di vessazioni e persecuzioni da parte delle nuove autorità. Fu inizialmente trasferita all'umiliante posizione di assistente di laboratorio e nel 1934 fu licenziata. Nell'ottobre del 1935, nella sua vita si verificò un disastro irreparabile: la morte del marito. Nello stesso anno, il cimitero presso la tomba di Askold fu chiuso e le tombe dei suoi genitori furono distrutte.

   Dopo diversi anni di disoccupazione, malattia e solitudine, nel 1937 N. Polonska-Vasylenko ottenne un impiego prima come bibliografa senior presso l'Istituto di Economia dell'Accademia delle Scienze della RSS Ucraina, e poi come ricercatrice senior presso il Dipartimento di Feudalesimo dell'Istituto di Storia dell'Accademia delle Scienze della RSS Ucraina. In quel periodo, Natalia Dmytrivna si sposò con il famoso economista e storico del movimento cooperativo O. Morhun.

    Negli anni 1938–1941 era ricercatrice senior nel settore di storia dell'Ucraina dell'era feudale, presso Istituto di Storia dell'Ucraina, Accademia delle Scienze della RSS Ucraina. Nell'ottobre del 1940, presso l'Istituto di Storia dell'URSS di Mosca, sulla base di lavori manoscritti e a stampa, difese la sua tesi di dottorato "Saggi sulla storia dell'insediamento dell'Ucraina meridionale a metà del XVIII secolo (1734-1775)". Lo storico Oleksandr Ogloblyn ricordò che Natalia "rivendicò l'Ucraina meridionale a Mosca, che se ne appropriò, chiamandola Novorossija". Contemporaneamente, riprese a insegnare presso la facoltà di storia dell'Università di Kyiv, dove fu eletta professoressa. Nel biennio 1940-1941, insegnò un corso speciale di storia dell'Ucraina presso la Facoltà di Storia dell'Università Statale di Kyiv, dove fu eletta professoressa. Contemporaneamente, lavorò come ricercatrice senior presso l'Istituto di Storia dell'Accademia delle Scienze della RSS Ucraina.

  

Il presidium della seduta dei dipendenti del settore della storia dell'Ucraina nell'era del feudalesimo e del settore della storia dell'Ucraina nell'era del capitalismo e dell'imperialismo dell'Istituto di Storia dell'Ucraina dell'Accademia delle Scienze della RSS Ucraina.

Al centro il capo del settore O. P. Ogloblyn, a sinistra N. D. Polonska-Vasylenko,  Kyiv, 1940,

  All'epoca, lavorava come professoressa all'Università di Kyiv. All'inizio della guerra, N. Polonska-Vasylenko rimase a Kyiv. Il 20 ottobre 1941 fu nominata direttrice dell'Istituto di Archeologia della restaurata Accademia Ucraina delle Scienze. Nel dicembre 1941, N. Polonska-Vasylenko diresse l'Archivio Centrale di Archeologia, dove si occupò dell'organizzazione dei documenti d'archivio. Dopo che l'Archivio Centrale fu annesso (nel maggio 1942) all'Archivio Storico Principale intitolato a V. B. Antonovych come Dipartimento degli Atti Antichi, N. Polonska-Vasylenko diresse questo dipartimento, dove lavorò fino al settembre 1943. Nel 1941-1943, N. Polonska-Vasylenko riuscì a restituire un insieme unico di registri di atti, che costituivano un'unica fonte sulla storia dell'Ucraina della riva destra del XVI-XVIII secolo, oltre ad altri documenti storici.  

 Durante l'occupazione tedesca di Kyiv, diresse l'Istituto di Archeologia dell'Accademia Ucraina delle Scienze, l'Archivio Centrale degli Atti Antichi. In seguito, ricordò quegli anni difficili: nella città distrutta non c'erano né riscaldamento né elettricità, e c'erano anche problemi di cibo e acqua. 

   Nel 1942, la storica fu convocata per essere interrogata con l'accusa di collaborazionismo con organizzazioni comuniste clandestine. Dopo aver esaminato il suo lavoro scientifico, Natalia Polonska-Vasylenko fu rilasciata.
     Nel 1943, quando iniziarono i bombardamenti sovietici su Kyiv, il 19 settembre 1943, la scienziata insieme al marito e a un gruppo di scienziati, partì per Leopoli. Salirono sul treno con una piccola valigia. A Kyiv rimase una grande biblioteca di settemila volumi e quasi 100 cartelle di opere inedite. In seguito, la coppia si trasferì a Praga.

     All'inizio del 1944, mentre le truppe sovietiche avanzavano sempre più a ovest, N. Polonska-Vasylenko ricevette un invito a insegnare storia ucraina presso la Libera Università Ucraina di Praga, dove la storica diresse il dipartimento. Tuttavia, ben presto furono nuovamente costretti a fuggire dalla guerra. Insieme alle famiglie di Oleksandr Ohloblyn, Sviatozar Dragomanov, Olga Kosach-Kryvyniuk e altre personalità ucraine, raggiunsero Wittenberg, in Germania: "Arrivarono... si fermarono. La nostra carrozza fu sganciata dal treno. Iniziammo ad andare dalle autorità della stazione, chiedendo l'elemosina, portando sigarette. E mentre chiedevamo, gli aerei americani distrussero la ferrovia e il treno... Dovemmo cercare alloggio in città. Lì assistemmo alla capitolazione del Terzo Reich e all'arrivo dell'esercito americano."

     Alla fine del 1945, Natalia e suo marito si trasferirono a Monaco di Baviera, dove, insieme ad altri scienziati-patrioti ucraini, parteciparono attivamente alla ristrutturazione della Libera Università Ucraina. Fu lì che iniziò il periodo più produttivo della carriera della storica. Scrisse numerose opere scientifiche, la più famosa delle quali fu "Storia dell'Ucraina" in due volumi. Il primo volume fu pubblicato nel 1972, il secondo, dopo la morte dell'autore, nel 1976. Il periodo di Monaco segnò l'apogeo dell'attività scientifica di Natalia Polonska-Vasylenko. Durante l'emigrazione, pubblicò numerosi studi sulla storia dell'Ucraina dal X al XIV secolo. Insegnò un corso di storia dell'Ucraina e fu preside della facoltà di filosofia dell'UVU. Nel 1946, la scienziata lavorò presso il Dipartimento di Storia della Chiesa Ucraina dell'Accademia Teologica e Pedagogica Ortodossa Ucraina. Per quasi 30 anni, Natalia Polonska-Vasylenko dirige la Facoltà di Filosofia della Libera Università Ucraina e per quasi 20 anni è stata membro effettivo dell'Accademia Internazionale delle Scienze di Parigi.  

      Privata dell'accesso agli archivi della sua amata patria, l'Ucraina, Polonska-Vasylenko recuperò e ristampò gran parte del suo vecchio lavoro su Zaporizhia (1965-67) e scrisse diversi saggi sulla vita degli intellettuali nell'Ucraina occupata dai sovietici, tra cui quello dell'Accademia delle Scienze (2 volumi, tra il 1955 e il 1958), pubblicò un libro sulla repressione staliniana degli storici ucraini (1962) e, verso la fine della sua vita, due volumi sulla storia generale dell'Ucraina (1973-1976). Solo dopo il 1991, con l'indipendenza dell'Ucraina, la sua opera venne ristampata nel suo paese natale e si conobbe la sua vita che, nella sua ultima opera, pose fine al regime sovietico.

    Nel 1964, divenne una delle co-fondatrici della Società Storica Ucraina, che riuniva scienziati emigrati. Nel 1947, fu eletta membro a pieno titolo della Società Scientifica Shevchenko, nel 1948 della Libera Accademia delle Scienze Ucraina, e nel 1953 dell'Accademia Internazionale delle Scienze di Parigi. 

    Dopo la fine della Seconda Guerra Mondiale, la coppia si stabilì nel villaggio bavarese di Trasfelden. Lì, Natalia Polonskaya-Vasylenko iniziò a scrivere le sue memorie, seduta su una piccola valigia, battendole a macchina su una macchina da scrivere ancora intatta. Dal 1951 la coppia visse in Germania in una casa per anziani, situata nella città di Dornstadt vicino a Ulm (Baden-Württemberg). Nel 1961, N. Polonska-Vasylenko dovette soffrire a causa della morte del suo marito. 

   Natalia morì l'8 giugno 1973, otto mesi prima del suo 90° compleanno, a Darmstadt (Germania). Fu sepolta accanto al marito nel cimitero della città di Nuova Ulm.

   Natalia Polonska-Vasylenko ha scritto più di 200 articoli scientifici su archeologia, storia dell'Ucraina, Chiesa ucraina, memorie. È autrice del manuale "Atlante storico e culturale della storia russa con un testo esplicativo". Considerava il principale lavoro scientifico una "Storia dell'Ucraina" in due volumi. Il primo volume fu pubblicato nel 1972 e il secondo - dopo la morte della ricercatrice - nel 1976.

 

  

I professori e studenti della facoltà della legge e scienze socio-economiche al Libera Università Ucraina di Monaco, 1948

"Due concezioni della storia dell'Ucraina e della Russia"

Natalia Polonska-Vasylenko con il marito Oleksandr Morhun, gli anni '1950.

N.Polonska-Vasylenko sulla tomba del suo marito O.Morghun, lestate 1961.

Natalia Polonska-Vasylenko-Morghun, gli anni '1960.

Le opere di N. Polonska -Vasylenko:

Видатні жінки України / Наталія Полонська-Василенко. – Вінніпег, Мюнхен : Trident Press Ltd, 1969. – 160 с.

Володимир Святий, Великий Князь України-Руси [Текст] / Н. Полонська-Василенко. – Лос Анджелес, Каліфорнія : [б. в.], 1978. – 11 с. : іл. – (Відб. з : Вісн. Св. Володимирської Української Автокефальної Православної Церкви, трав. – лип., № 20. Лос Анджелес, Каліфорнія, 1978).

Дві концепції історії України і Росії / Н. Полонська-Василенко. – Мюнхен : [б. в.], 1964. – 52 с. – (Український Вільний Університет).

Запоріжжя XVIII століття та його спадщина / Наталія Полонська-Василенко ; Українська Вільна Академія Наук у Німеччині. – Мюнхен : Вид. «Дніпрової хвилі», 1965. – Т. 1. – 397, [1] c.

Запоріжжя XVIII століття та його спадщина / Наталія Полонська-Василенко ; Українська Вільна Академія Наук у Німеччині. – Мюнхен : Вид. «Дніпрової хвилі», 1967. – Т. 2. – 248 c.

Заселення Південної України в половині XVIII ст. (1734 – 1775) / Наталія Полонська-Василенко. – Мюнхен : Український Вільний Університет, 1960. – Ч. І (Заселення Нової Сербії та Словяносербії). – 223 с.

Заселення Південної України в половині XVIII ст. (1734 – 1775) / Наталія Полонська-Василенко. – Мюнхен : Український Вільний Університет, 1960. – Ч. ІІ (Заселення Новоросійської губернії). – 187 с.

*Історія України : у 2-х томах / Наталія Полонська-Василенко. – 3-тє вид. – Київ : Либідь, 1995. – Т. 1 : До середини XVII cтоліття. – 588 с. : портр.

*Історія України : у 2-х томах / Наталія Полонська-Василенко. – 3-тє вид. – Київ : Либідь, 1995. – Т. 2 : Від середини XVII cтоліття до 1923 року. – 606 с. : портр.

Історія України : у 2 т. Т. 1. (До половини XVII cторіччя) / Наталія Полонська-Василенко ; літературно-мовна редакція В’ячеслав Давиденко, загал. ред. Степан Ленкаський. – Мюнхен : Українське видавництво, 1972. – 592 с. : фограф., карти.

*Історія України : у 2 т. Т. 2: (Від половини XVII cтоліття до 1923 року) / Наталія Полонська-Василенко. – Мюнхен : Українське видавництво, 1976. – 600 с. : іл., карти.

*Історико-культурний атлас з російської історії з пояснювальним текстом / уклад. Н. Д. Полонська; за ред. М. В. Довнар-Запольського. – Київ : Вид. В. С. Кульженко, 1913. – Вип. 1. – VIII, 54, [4] с., [42] арк. мал. – Бібліогр. : с. [1–4]. – Текст рос.

*Історико-культурний атлас з російської історії з пояснювальним текстом / уклад. Н. Д. Полонська; за ред. М. В. Довнар-Запольського. – Київ : Вид. В. С. Кульженко, 1913. – Вип. 2. –, [4], 59, [5] с., [40] арк. мал. – Бібліогр. : с. 61–64. – Текст рос.

*Історико-культурний атлас з російської історії з пояснювальним текстом / уклад. Н. Д. Полонська; за ред. М. В. Довнар-Запольського. – Київ : Вид. В. С. Кульженко, 1914. – Вип. 3. –, [4], 54, IV с., [39] арк. мал. – Текст рос.

Київ часів Володимира та Ярослава / Наталія Полонська-Василенко. – Прага : Вид-во Юрія Тищенка, 1944. – 65 с. – (Серія «Наукова бібліотека “ЮТ”», Ч. 27.).

Палій та Мазепа / Наталія Полонська-Василенко. – Авґсбурґ : Накладом Т-ва прихильників УВАН, 1949. – 10 с. – (Українська Вільна академія Наук ; Серія Українська історія. Мазепа та його доба ; Збірник І, ч. 3.).

Процес «Центра Дій» 1924 р. / Наталія Полонська-Василенко. – Мюнхен : Druk Buchdruckerei “LOGOS”, 1956. – 24 с. – (Українська Вільна Академія Наук ; Національний депозит УВАН 1 ; Серія «Політичні процеси», Ч. 1.).

*Спогади / Наталія Полонська-Василенко ; упоряд., вступ. ст., іменний покажчик Валерія Шевчука. – Київ : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2011. – 591 с.

Теорія ІІІ Риму в росії протягом XVIII – XIX сторіч. / Наталія Полонська-Василенко. – Мюнхен : Церковно-археографічна комісія Апостольського візитатора для українців у Західній Європі, 1951. – 49 с.

Українська Академія Наук (нарис історії) : в 2 ч. / Наталія Полонська-Василенко ; Інститут для вивчення історії та культури СССР.- Мюнхен : Logos, 1955 – 1958.

Ч. І (1918 – 1930). – 1955. – 148, [3] с. – (Досліди і матеріали : серія 1, ч. 21).

Ч ІІ (1931 – 1941). – 1958. – 211, [4] с. – (Досліди і матеріали : серія 1, ч. 43).

Українська історіографія / Наталія Полонська-Василенко ; Український Вільний Університет. – Мюнхен : [б.в.], 1971. – Х, 104 с. – (Серія Скрипти ; ч.38).

Статті та нарисиАкадемік Агатангел Юхимович Кримський 1871 – 1941 (Століття з дня народження та тридцятиліття з дня смерти) / Наталія Полонська-Василенкова // Український історик. – Нью Йорк ; Мюнхен, 1971. – Вип. 3–4(31–32). – С. 92 – 98.

Відродження Української Православної Автокефалії / Наталія Полонська-Василенко // Ювілейна книга : 50-річчя відродження Української православної Церкви 1921 – 1971. – Вид. УПЦ в США Бавн Брук, Н. Дж., 1971. – С. 33–43.

Історики Запорожжя XVIII в. / Н. Д. Василенкова-Полонська // Юбілейний зб. на пошану Дмитра Йвановича Багалія з нагоди сімидесятої річниці життя та п’ятдесятих роковин наукової діяльности. – Київ : З друкарні Української академії наук, 1927. – С. 811–824. – (Серія «Українська Академія Наук», № 51). – Текст доступний також в інтернеті: https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=8631.

Історична наука в Україні за совєтської доби та доля істориків. Історична наука в Україні до кінця 1920-их років / Наталія Полонська-Василенкова // Зап. наук. т-ва ім. Шевченка. – Прага – Чикаго, 1962. – Т. CLXXIII: зб. на пошану українських учених, знищених большевицькою москвою : праці історико-філософічної секції. – С. 7–111.

Майно запорізької старшини як джерело для соціяльно-економічного дослідження історії Запоріжжя / Наталя Полонська-Василенкова // Нариси з соціяльно-економічної історії України : праці комісії соціяльно-економічної історії України. Т. 1 / за редагуванням акад. Д. І. Багалія. – Київ : НКО ; Всеукр. Академія Наук УСРР, 1932. – С. 43–206.

Маніфест 3 серпня року 1775 в світлі тогочасних подій / Н. Василенкова-Полонська // Зап. іст.-філол. відділу Української Академії Наук. – Київ : З друк. УАН, 1927. – Кн. 12. – С. 165–203.

Матеріяли до історії гірничої промисловости Донбасу / Наталія Полонська-Василенкова // Нариси з соціяльно-економічної історії України : праці комісії соціяльно-економічної історії України. Т. 1 / за ред. акад. Д. І. Багалія. – Київ : НКО ; Всеукраїнська Академія Наук УСРР, 1932. – С. 207–229. – Текст доступний також в інтернеті: https://shron1.chtyvo.org.ua/Polonska-Vasylenko_Nataliia/Materialy_do_istorii_hirnychoi_promyslovosti_Donbasu.pdf.

Микола Прокопович Василенко – його життя та наукова діяльність / Наталія Полонська-Василенкова // Український історик. – Нью Йорк ; Мюнхен, 1966. – Вип. 3–4(11–12). – С. 41–51.

Моя наукова праця (Війна, 1913–1916) (Уривок із спогадів) / Наталія Полонська-Василенкова // Український історик. – Нью-Йорк ; Торонто ; Мюнхен, 1983. – Вип. 2–4 (78–80). – С. 38–50.

Олександер Петрович Оглоблін в очах сучасниці / Наталія Полонська-Василенкова // Український історик. – Нью Йорк ; Мюнхен, 1970. – Вип. 1–3(25–27). – С. 33–37.

Ольга, велика княгиня України – Руси / Наталія Полонська-Василенко // Ucrainica Mediaevalia / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського ; Інститут філософії імені Г. С. Сковороди ; підгот. до друку Д. Гордієнко. – 2018. – № 1. – С. 143–159.

Петро Петрович Курінний (з нагоди 70-ліття) / Наталія Полонська-Василенко // Наук. зап. 1965–66. – Мюнхен : УВУ, 1965–1966. – С. 5–18. – Текст доступний також в інтернеті: https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/8637/file.pdf.

Професор Павло Іванович Зайцев (1886 – 1965) / Наталія Полонська-Василенко // Наук. зап. 1965– 66. – Мюнхен : УВУ, 1965–1966. – С. 225–228. – Текст доступний також в інтернеті: https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/8637/file.pdf.

Революція 1917 : спогади [початок] / Наталія Полонська-Василенко // Український історик. – Нью Йорк ; Торонто ; Мюнхен. – 1988. – Вип. 1–4 (97–100). – С. 119–128.

Революція 1917 : спогади [кінець] / Наталія Полонська-Василенко // Український історик. – Нью Йорк ; Торонто ; Мюнхен. – 1989. – Вип. 1–3 (101–103). – С. 106–113.

«Сорочинська трагедія» та українська «Дума» Короленка / Наталія Полонська-Василенко // Зап. наук. т-ва ім. Шевченка. – Париж – Нью Йорк – Мюнхен– Торонто – Сідней, 1962. – Т. CLXIX: зб. на пошану Зенона Кузелі : праці філологічної та історико-філософської секцій / за ред. Володимира Янева. – С. 449–456.

Сторінки спогадів. Український Вільний Університет / Наталія Полонська-Василенко // Український історик. – Нью Йорк; Мюнхен, 1965. – Вип. 3–4 (7–8). – С. 39–47.

Свято української науки (З приводу ювілею Олександра Петровича Оглобліна) / Наталія Полонська-Василенко // Наук. зап. 1965–66. – Мюнхен : УВУ, 1965–1966. – С. 55–60. – Текст доступний також в інтернеті: https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/8637/file.pdf.

Хроніка. Перший Всеукраїнський з’їзд архівних робітників відбувся в Харкові з 8 по 12 травня ц. р. / Наталія Полонська-Василенко // Бібліологічні вісті. – Київ, 1926. – Ч. 1 (10). – С. 84–87.

Українська Православна Церква після Переяславської угоди / Наталія Полонська-Василенко // Зап. наук. т-ва ім. Шевченка. – Мюнхен – Рим – Париж : НТШ, УБНТ, УВАН, УВУ, 1966. – Т. 181 : Релігія в житті українського народу : зб. матеріалів наук. конф. у Рокка ді Папа (18–20. Х. 1963.). – С. 149–156.

Український Вільний Університет (1921 – 1971) / Наталія Полонська-Василенко // Український історик. – Нью Йорк; Мюнхен, 1971. – Вип. 1–2( 29–30). – С. 18–27.

Електронні ресурси

Полонська-Василенко Наталія Дмитрівна. Історія України, 1900-1923 рр./ Н. Полонська-Василенко- К. : ОФОРТ, 1992. - 136 с. - (Бібліотека журналу "Пам'ятки України")

Происхождение и состав Русской правды. В кн.: Русская история в очерках и статьях, т. 1. К., 1910

Историко-культурный атлас по русской истории с объяснительным текстом, вып. 1–3. К., 1913–1914

Перший Всеукраїнський з'їзд архівних робітників в Харкові. "Бібліографічні вісті" (К.), 1926, № 1

Історики Запоріжжя. В кн.: Ювілейний збірник на пошану акад. Дмитра Івановича Багалія. К., 1927

Майно запорізької старшини як джерело для соціально-економічного дослідження Запоріжжя. В кн.: Нариси з соціяльно-економічної історії України: Праці комісії соціяльно-економічної історії України, т. 1. К., 1932

До історіографії Запоріжжя ХVIII століття (Леклерк і Болтін). "Записки Історичного і Філологічного відділення Львівського державного університету" (Львів), 1940 т. 1

Про-фесор д-р О.Оглоблин. "Вісник Ор-ганізації оборони чотирьох свобод України", 1955

Українська академія наук, ч. 1–2. Мюнхен, 1955–58

Історична наука в Україні за совєтської доби та доля істориків. "ЗНТШ" (Париж–Чикаго), 1962, т. 173

Запоріжжя ХVIII століття та його спадщина, т. 1–2. Мюнхен, 1965–67

Історія України, т. 1–2. Мюнхен, 1972–76.

Letteratura: 

Березівська Л. Полонська-Василенко Наталя Дмитрівна // Педагоги України (друга половина ХІХ – початок ХХІ ст.) : енциклопедичний біографічний словник / НАПН України, ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського ; [авт.: Березівська Л. Д., Сухомлинська О. В., Коляда Н. М., Кочубей Т. Д., Міхно О. П., Антонець Н. Б., Середа Х. В. ; наук. ред. Березівська Л. Д.]. – Електрон. вид. – Вінниця : ТВОРИ, 2025. – С. 292–293. 

Білокінь С. Полонська-Василенко Наталія Дмитрівна / Сергій Білокінь // Українські історики ХХ століття : біобібліогр. довід. / НАН України ; Інститут історії України ; головред. В. А. Смолій та ін. – Київ ; Львів : [б.в.], 2003. – Вип. 2. – Ч. 1. – С. 264. – (Серія «Українські історики»).

Верба І. Археографічна діяльність Н. Д. Полонської-Василенко : історія української археографії персоналії : Вип. 4 / Ігор Верба ; НАН України ; Ін-т української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. – Київ : [б.в.], 1996. – 38 с.

Василюк О. Д. Взаємини А. Ю. Кримського та Н. Д. Полонської-Василенко (за епістолярними джерелами) // Сходознавство. – 2013. – № 62–63. – С. 4–12.

Верба І. В. Н. Д. Полонська-Василенко – історик та археограф (1884 – 1973) : автореф. дис. … канд. істор. наук : [спец.] 07.00.09 «Істріографія, джерелознавство, спеціальні історичні дисципліни» / Верба Ігор Володимирович ; [наук. керівник Рубльов О. С.] ; НАН України, Ін-т Української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. – Київ, 1994. – 16 с.

Верба І. В. Н. Д. Полонська-Василенко: сторінки життєвого та творчого шляху // Український історичний журнал. – 1993. – № 7–8. – С. 70–84.

Верба І. В. Археографічна діяльність Н. Д. Полонської-Василенко // Матеріали ювілейної конф., присвяченої 150-річчю Київської Археографічної Комісії. – Київ, 1997. – С. 382–407.

Верба І. Південна Україна і Запоріжжя в археографічній діяльності Наталії Полонської-Василенко // Емінак : наук. щокв. – 2015. – № 1–2(10). – С. 67–87.

Верба І. В. Документи архівосховищ України про життєвий і творчий шлях Н. Д. Полонської-Василенко / І. В. Верба, С. Г. Водотика // Архіви України. – 1993. – № 4–6. – С. 45–51.

Верба І. В. Полонська-Василенко Наталія Дмитрівна // Енциклопедія історії України : в 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) [та ін.] ; Нац. акад. наук України, Ін-т історії України. – Київ : Наук. думка, 2011. – Т. 8 : Па–Прик. – С. 356–357.

Винар Л. Професор Н. Полонська-Василенко і Українське історичне товариство // Український історик. – Нью Йорк ; Мюнхен,1969. – № 1–3(21–23). – С. 102–105.

Винар Л. Матеріяли до біографії проф. Наталії Полонської-Василенко // Український історик. – Нью-Йорк ; Торонто ; Мюнхен, 1983. – № 2–4 (78–80). – С. 55–73.

Винар Л. Наталія Полонська-Василенко: архівні матеріяли // Український історик : ювілейне видання : тридцятиліття українського історичного товариства 1965–1995. – Київ ; Мюнхен, 1995. – Вип. 1–4(124–127). – С. 316–319.

Гарбар Л. В. Полонська-Василенко Наталія Дмитрівна (1884 – 1973) : нові документи з доробку вченої / Л. В. Гарбар // Бібліотека. Наука. Комунікація. Розвиток бібліотечно-інформаційного потенціалу в умовах цифровізації : матеріали міжнар. наук. конф. (6–8 жовт. 2020 р.) / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Асоц. б-к України, Рада дир. наук. б-к та інформ. центрів акад. наук – членів МААН ; відп. за вип. М. В. Іванова. – Київ, 2020. – С. 584–587.

Гедьо А. В. Гендерний аспект у дослідженні повсякденності українських істориків 1920-1930-х рр.: аналіз епістолярної спадщини А. Кримського, К. Харламповича таН. Полонської-Василенко / А. В. Гедьо, Ю. В Іорданова // Історичні і політологічні дослідження / Донец. нац. ун-т ім. Василя Стуса, Історичний факультет. – Вінниця, 2013. – № 4. – С. 23–31.

Гирич І. Горькова А. Київський археологічний інститут (1917 – 1924 рр.) як багатопрофільна платформа співпраці гуманітаріїв-науковців Києва / І. Гирич, А. Горькова // Український історичний журнал. – 2019. – № 6 (549). – С. 82–98. 

Іванко А. Б. «Запорізька матка» (Н. Д. Полонська-Василенко) / А. Б. Іванко // Нащадки Нестора. Частина 2. / А. Б. Іванко. – Харків : Основа, 2010. – С. 96–116. – (Біб-ка журн. «Історія і правознавство», Вип. 11(83)).

Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка: минуле й сьогодення. – К., 2004.

Кобченко К. Наталія Полонська-Василенко: становлення вченої на початках наукової освіти жіноцтва / Катерина Кобченко //Ucraina magna : зб. наук. праць / Нац. акад. наук України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. – Київ, 2017. – Вип. 2. – С. 461–474.

Кобченко К. Наталія Полонська-Василенко : шлях науковця у вирі мінливих часів (до 45 річниці від дня смерті) / Катерина Кобченко // Наук. зб. Українського вільного ун-ту. Wissenschaftliches Sammelwerk der Ukrainischen Freien Universität. – Мюнхен, 2017/2018. – Т. 22. – С. 137–157.

Корнієнко В. Софія Київська у листуванні Володимира Грабаря та Наталії Полонської-Василенко // Софія Київська: Візантія. Русь. Україна : зб. наук. праць / Нац. акад. наук України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства. ім. М. С. Грушевського. – Київ, 2013. – Вип. 3. – С. 308–326.

Лупейко В. Реабілітована історією //  Лупейко В. У світі українських інтелектуалів.  – Донецьк : ІПШІ МОНУ і НАНУ «Наука і освіта», 2004. – С. 246–265.

Лупейко В. Реабілітована історією // Лупейко В.  Витязі української духовності. – Київ : Вид-во ім. Олени Теліги, 2009. – С. 336–352.

Ляшко С. М. Літописці Української академії наук: Наталія Дмитрівна Полонська-Василенко // Укр. біографістика = Biographistica Ukrainica : зб. наук. пр. Ін-ту біогр. дослідж. / Нац. акад. наук України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т біогр. дослідж. – Київ, 2019. – Вип. 17. – С. 56–77.

Макаренко Т. Документи Наталії Полонської-Василенко у фондах Центрального державного архіву зарубіжної україніки // Ucraina magna : зб. наук. пр. / Нац. акад. наук України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. – Київ, 2017. – Вип. 2. – С. 453–457.

Миронець Н. Матеріали до просопографічного портрета Наталії Полонської-Василенко в публікаціях журналу «Український історик» [Електронний ресурс] / Н. Миронець // Ucraina magna : зб. наук. пр. / Нац. акад. наук України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. – Київ, 2017. – Вип. 2. – С. 417–437. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ucrmag_2017_2_28 (дата звернення 05.02.2024). – Назва з екрана.

Мицик Ю. А. З листування Н. Полонської-Василенко з митрополитом Іларіоном (Огієнком) / Ю. А. Мицик, І. Ю. Тарасенко // Наук. зап. НаУКМА. Історичні науки : зб. наук. пр. / Нац. ун-т «Києво-Могилян. Акад.». – Київ, 2015. – Т. 169. – С. 94–101.

Моргун О. До життєпису Наталії Дмитрівни Полонської-Василенко-Моргун // Український історик. – Нью-Йорк ; Торонто ; Мюнхен, 1983. – № 2–4 (78–80). – С. 51–54.

Моргунова І. Участь Н. Полонської-Василенко в історико-етнографічному гуртку при Університеті Св. Володимира // Вісн. Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Історія / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ, 2010. – Вип. 100. – С. 40–43.

Моргунова І. Наталя Полонська-Василенко : період становлення // Вісник Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Історія / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ, 2009. – Вип. 98. – С. 27–29.

Омельченко В. Наталія Полонська-Василенко (З нагоди 85-ої річниці з дня народження і 60-ої річниці науково-академічної діяльності) // Український історик / голов. ред. Л. Винар ; Укр. іст. т-во. – Нью-Йорк ; Мюнхен, 1969. –  № 1–3 (21–23). – С. 86–94. 

Опацький, І. Ю. Взаємини родини Курінних із Н. Д. Полонською-Василенко : (за матеріалами листування) // Архіви України : наук.-практ. журн. / Держ. архівна служба України. – Київ, 2018. – № 1. – С. 234–243.

Пилипчик Я. І. Наталя Полонська-Василенко : становлення особистості нової генерації / Я. І. Пилипчик, Н. Р. Темірова // Вісн. студент. наук. т-ва Донец. нац. ун-ту ім. Василя Стуса. – Вінниця, 2020. – Т. 2. – Вип. 12. – С. 96–99.

Пивовар С. Наталія Полонська-Василенко – видатна вчена історик / Сергій Пивовар // Українки в історії / за заг. ред. В. Борисенко. – Київ : Либідь, 2004. – С. 67–71.

Полонська-Василенко Наталія Дмитрівна (1884 – 1973) // Київський національний університет ім. Тараса Шевченка : Незабутні постаті / [авт.-упоряд. О. Матвійчук, Н. Струк ; ред. кол.: В. В. Скопенко, О. В. Третяк, Л. В. Губерський та ін.]. – Київ : Світ Успіху, 2005. – С. 207–208.

Полонська-Василенко Наталія Дмитрівна : український історик // Провідники духовності в Україні : довідник / за ред. І. Ф. Кураса. – Київ, 2003. – С. 520–521.

Преловська І. «Ще й ще дякую за щирість і дружнє ставлення до мене…» Листування між Н. Д. Полонською-Василенко та митрополитом Іларіоном (Огієнком) як джерело до вивчення дискусійних проблем історії Української Православної Церкви у 1950–1960-х рр. // Ucraina magna : зб. наук. пр. / Нац. акад. наук України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. – Київ, 2017. – Вип. 2. – С. 438–452.

Сидорчук Т. Листи Наталії Полонської-Василенко до Омеляна Пріцака як джерело про видання праць Миколи Василенка в «Гарвардській серії Українських студій» (1970–1971)  // Український археограф. щорічник. – Київ, 2016. – Вип. 19/20. – Т. 22/23. – С. 60–76.

Стариков Г. Нариси Наталі Полонської-Василенко про Миколу Василенка у фондах Центрального Державного архіву-музею літератури і мистецтва України // Український археограф. щорічник. – Київ, 2016. – Вип. 19/20. – Т. 22/23. – С. 77–114.

Тарасенко О. Наталія Полонська-Василенко / Олеся Тарасенко // Благословенне жіноче ім’я – Україна. Жіночі портрети країни / Олеся Тарасенко. – Київ : Поліпринт, 2021. – С. 154–160. – Текст доступний також в інтернеті: https://ukrainianwoman.in.ua/.

Троян В. Використання доробку Наталії Полонської-Василенко в роботі громадської організації «Жінки в науці» / В. Троян, Н. Таран // Ucraina magna. : зб. наук. пр. / Нац. акад. наук України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. – Київ, 2017. – Вип. 2. – С. 458–460.

Ульяновський В. Наталя Дмитрівна Полонська-Василенко-Моргун : сторінками життєпису // Історія України : в 2-х т. / Наталя Полонська-Василенко. – Київ : Либідь, 1995. – Т. 1. – С. V–LXXXVIII.

Ульяновський В. Наталя Дмитрівна Полонська-Василенко : штрихи до портрету / Василь Ульяновський // Історія України : в 2-х т. / Наталя Полонська-Василенко. – Київ : Либідь, 1992. – Т. 1. – С. V–LІV.

Швайба Н. І. Праця Н. Д. Полонської-Василенко «Майно запорізької старшини як джерело для соціально-економічного дослідження історії Запоріжжя» / Н. І. Швайба // Південна Україна XVIII – XIX століття. – Запоріжжя : РА «Тандем-У», 2003. – Вип. 7. – С. 276–284.

Швайба Н. І. Постаті запорожців Нової Січі у дослідженнях Н. Д. Полонської-Василенко та О. О. Рябініна-Скляревського / Н. І. Швайба // Козацька спадщина. – 2005. – Вип. 2. – С. 103–106.

Швайба Н. І. Неопубліковане дослідження Н. Д. Полонської-Василенко з соціальної історії Південної України XVIII століття / Н. І. Швайба // Південна Україна XVIII – XIX століття. – Запоріжжя : РА «Тандем-У», 2003. – Вип. 7. – С. 285–300.

Як додаток до статті передруковано працю Н. Д. Полонської-Василенко «Втікачі в Південній Україні кінця XVIII сторіччя».

Швайба Н. Історіографічний доробок Н. Д. Полонської-Василенко з історії Південної України XVIII століття / Надія Швайба // Наукові записки : зб. пр. молодих вчених та аспірантів / НАН України ; Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. – Київ, 2005. – Вип. 11. – С. 365–375.

Швайба Н. Н. Д. Полонська-Василенко : спадщина історика Південної України та проблеми її дослідження / Надія Швайба // Наук. зап. нац. ун-ту «Острозька академія». Серія: Історичні науки / Нац. ун-т «Острозька академія». – Острог, 2007. – Вип. 9. – С. 190–200.

Швайба Н. І. Н. Д. Полонська-Василенко – дослідник історії Південної України : автореф. дис. … канд. істор. наук : [спец.] 07.00.06 «Істріографія, джерелознавство, спеціальні історичні дисципліни» / Швайба Надія Іванівна ; [наук. керівник Бойко А. В.] ; НАН України, Ін-т Української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. – Київ, 2008. – 20 с.

Електронні ресурси

Андрійчук Т. Видатні науковці української діаспори. Наталія Полонська-Василенко : відкрита лекція [відеозапис] / Тамара Андрійчук // Чернігів. міська ЦБС : офіц. ютуб канал. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=YtFqSSDemhg (дата звернення 05.02.2024). – Назва з екрана.

Кобченко К. «Осягнула всі найвищі наукові становища, які можна було здобути на еміграції» : Наталія Полонська-Василенко у повоєнній Німеччині [Електронний ресурс] / Катерина Кобченко // Україна модерна : міжнародний інтелектуальний часопис : [офіц. сайт]. – Текст. дані. – 2019. – Режим доступу: https://uamoderna.com/md/kobchenko-polonska-vasylenko/ (дата звернення 05.02.2024). – Назва з екрана.

Мормель С. Пані з історії [Електронний ресурс] / Світлана Мормель // Україна молода : [офіц. сайт]. – Текст. дані. – 31.03.2007. – № 059. – Режим доступу: Пані з історії – Останні та актуальні новини України та світу, новини дня онлайн – Україна Молода (umoloda.kiev.ua) (дата звернення 05.02.2024). – Назва з екрана.

Петренко-Цеунова О. Наталія Полонська-Василенко. Та, хто зруйнувала міф про «Новоросію» [Електронний ресурс] / Ольга Петренко-Цеунова // Український тиждень : [офіц. сайт]. – Текст. дані. – 14.09.2022. – Режим доступу: https://tyzhden.ua/nataliia-polonska-vasylenko-ta-khto-zrujnuvala-mif-pro-novorosiiu/ (дата звернення 05.02.2024). – Назва з екрана.

Портнов А. Наталія Полонська-Василенко. Історії істориків / Андрій Портнов // Viadrina Center of Polish and Ukrainian Studies : офіц. ютуб канал. – 04.06.2021. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=nje65EVkRzA (дата звернення 05.02.2024). – Назва з екрана.

Тараніна Б. Жінка, яка спростувала Новоросію [Електронний ресурс] / Богдана Тараніна // Локальна історія : [офіц. сайт]. – Текст. дані. – 2022. – Режим доступу: https://localhistory.org.ua/texts/statti/zhinka-iaka-sprostuvala-novorosiiu/ (дата звернення 05.02.2024). – Назва з екрана.

Український некрополь: Могила Наталії Полонської-Василенко //| Історична правда (istpravda.com.ua) : [офіц. сайт]. – Текст. дані. – 13.01.2017. – Режим доступу: https://www.istpravda.com.ua/digest/2017/01/13/149454/ (дата звернення 05.02.2024). – Назва з екрана.