PETRO KHOLODNYJ (18 dicembre 1876 - 7 giugno 1930), famoso artista ucraino, pittore e grafico di grande talento, una figura pubblica, ministro dell'Istruzione pubblica, di Yaryna Moroz Sarno

Petro Kholodnyj, 

 famoso artista ucraino, pittore e grafico di grande talento, una figura pubblica, ministro dell'Istruzione pubblica 

(18. XII. 1876 - 7. VI. 1930)

di Yaryna Moroz Sarno

  Petro Kholodnyj (ucr. Петро Холодний, 1876-1930) era un famoso artista ucraino di un contributo inestimabile allo sviluppo dell'arte ucraina, pittore di grande talento, l'artista dell'arte monumentale con influssi dello stile neobizantino, grafico, disegnatore di arti applicate, l'insegnante, fu anche personaggio pubblico, politico, membro della Rada Centrale nella Repubblica Ucraina e suo ministro dell'istruzione pubblica e scienziato-chimico. Figura pubblica e politica di spicco, scienziato ed insegnante Petro Kholodnyj (senior) fece un contributo inestimabile allo sviluppo dell'arte ucraina.

   Petro Kholodnyj nacque a Pereyaslav, provincia di Poltava, il 18 dicembre 1876 in una famiglia benestante. Il suo padre fu il sindaco della città. I parenti da parte materna Zabiaky dipingevano le icone, lavorando principalmente nella regione di Poltava. 

   Petro si è diplomato al quarto gymnasium di Kyiv nel 1894. Già negli ultimi due anni di liceo ha frequentato corsi serali presso la scuola di disegno di Mykola Murashko. Dopo essersi laureato presso la Facoltà di Scienze Naturali dell'Università di San Volodymyr a Kyiv nel 1897, ed anche laureandosi in matematica e mineralogia, insegnò alla Scuola Tecnica di Kyiv dal 1898. Lavorò come assistente, insegnante, in seguito, divenne professore di chimica presso l'Istituto Politecnico di Kyiv (1899-1917; adesso Università Tecnica Nazionale "Istituto Politecnico di Kyiv").  

    Nel 1906 è stato nominato Direttore della Scuola commerciale di Kyiv (1906-1917). Coniugava il suo lavoro pedagogico con il lavoro creativo, disegnando per la passione propria. Era uno degli organizzatori e membri attivi della Società "Prosvita" a Kyiv. Nel 1906 fu nominato direttore di una scuola commerciale a Kyiv e nel marzo 1917 divenne direttore del primo ginnasio ucraino di Kyiv. Fu membro della Società dei progressisti ucraini. 

   Kholodny non abbandonò la scienza, impegnandosi a fondo per sviluppare la chimica fisica, allora ancora molto giovane. Durante la Prima Guerra Mondiale, studiò il problema della protezione dai gas velenosi. Le sue maschere antigas erano così perfette da proteggere una persona anche dai gas più letali. Kholodny mantenne il segreto della sua maschera antigas, sognando di trasmetterlo un giorno ai soldati dell'Ucraina libera. 

   

    La ragazza e il pavone, 1915 

       La Resurrezione

 (L'Angelo vicino il Santo Sepolcro), gli anni 1920'

       La preghiera nel Getsemani, gli anni 1920  

    Petro Kholodny nel marzo del 1917 divenne il direttore del primo ginnasio ucraino a Kyiv, da cui gli studenti sono andati sotto Kruty. Fu uno degli organizzatori della Società per l'Istruzione Scolastica e dell'Unione degli Insegnanti di tutta l'Ucraina. Apparteneva al Partito dei federalisti socialisti ucraini, membro della sua fazione nella Rada Centrale Ucraina, dove rappresentava le organizzazioni educative di Kyiv. 

    Dal giugno 1917, divenne vicesegretario generale per l'istruzione, lavorò presso il Segretariato per l'Istruzione Nazionale, avendo l'incarico del viceministro dell'Istruzione (con il compito di sviluppare le basi dell'organizzazione della scuola ucraina, inclusa l'arte), nell'autunno 1917 fu invitato al governo, divenne ministro della Rada Centrale Ucraina, membro della "Rada Centrale" dell'Ucraina. Successivamente, ricoprì la carica di ministro dell'istruzione pubblica nei governi dell'etman P. Skoropadsky e del Direttorio della Repubblica Popolare Ucraina dal 26 dicembre 1918 al 2 febbraio 1919 e dal 26 maggio alla fine del 1920.

   Fu uno degli organizzatori dell'apertura dell'Università Statale Ucraina Kamianets-Podilskyj l'ottobre 1918. Collaborò con l'Accademia delle Scienze Ucraina fu membro della sezione di scienze naturali della Commissione di Ortografia e Terminologia nel 1919.

 

      Il periodo più difficile nella biografia di Petro Kholodny iniziò quando emigrò a Tarnow (Polonia) con il governo e l'esercito della Repubblica Popolare dell'Ucraina. In quanto membro del governo, dell'esercito della Repubblica popolare dell'Ucraina e di una parte significativa dell'intellighenzia, secondo un accordo con la parte polacca, attraversò il confine oltre il fiume Zbruch e il 16 novembre partecipò a una riunione dell'RNM, che si tenne presso la stazione di Gusyatyn. Il giorno seguente ricevette il certificato n. 205 (emesso nella città di Gusyatyn con la firma di S. O. Siropolko, comandante delle istituzioni statali centrali dell'UNR) relativo al suo incarico presso l'ufficio del comandante dell'istituzione statale centrale dell'UNR. Il giorno successivo, la sua presenza fu registrata a una riunione nella città di Fridrikhivka, dove si discusse della situazione politico-militare in Ucraina.

    Il 22 dicembre, dopo aver ascoltato la relazione di P. Kholodny sull'attività culturale ed educativa nell'esercito, il governo adottò una decisione del seguente contenuto: "La decisione definitiva su questa questione deve essere rinviata fino a quando non si riceveranno informazioni in merito dal Presidente del Consiglio dei Ministri del Popolo. Chiedere al Ministro della Guerra di chiarire il parere del Capo Etmano su questo argomento. Sottoporre la questione alla prossima riunione del Consiglio dei Ministri del Popolo." A questo proposito, il Consiglio dei Ministri del Popolo deve risolvere la questione del possibile trasferimento all'estero dell'esercito e del governo della Repubblica Popolare Ungherese, tra le altre cose, deve chiarire la posizione del governo della Confederazione Polacca in merito al trasferimento dell'esercito e del governo nel territorio polacco. Il Ministro delle Confessioni, Rettore dell'Università Statale Ucraina Kamianets-Podilskyi, Prof. I. Ogienko, ha osservato che il prossimo compito del RNM è quello di preservare il capo della Direzione, il Capo Atamano S.V. Petliura, "nella cui persona si identifica l'idea di statualità della Repubblica Popolare Ungherese".

   Nel 1921 Petro Kholodny continuava svolgere le sue funzioni di capo del dipartimento educativo della Repubblica Popolare Ucraina in esilio, dimostrando le sue capacità organizzative nel ruolo del ministro dell'istruzione, fondatore di organizzazioni artistiche ucraine in Galizia, scienziato di talento, artista eccezionale, difensore della cultura nazionale e cittadino devoto all'ideale di uno Stato ucraino. Nel 1921, P. I. Kholodnyj organizzò un laboratorio artistico a Tarnow. Il 24 novembre del 1921 partecipò all'organizzazione di una mostra di disegni dei membri della "Società delle Opere Artistiche" di Tarnów, che si è tenuta presso l'Hotel Bristol.

   Le prime opere di Kolodny furono esposte a Kyiv a partire nel 1910. All'insaputa dell'artista, furono esposte le sue opere alla mostra d'arte ucraina a Kyiv del 1910 e questo fu l'inizio della sua carriera artistica. Successivamente, partecipò alle prime mostre ucraine organizzate dal governo della Repubblica Popolare Ucraina. 

    Il 9 marzo 1921, il direttore del Museo Nazionale di Leopoli, Ilarion Sventsitsky, inviò a Petro Kholodny una lettera dell'invito a partecipare a una mostra d'arte a Leopoli. Alla fine dell'estate del 1921 P. I. Kholodny presentò le sue dimissioni dalla carica di ministro per motivi politici e si dedicò interamente alla pittura. Frequentava spesso il Museo Nazionale di Leopoli e dal 1914 si era seriamente impegnato nello studio delle icone galiziane.  Il Metropolita della Chiesa greco-cattolica ucraina, Andrej Sheptytskyj, gli affidò il restauro dell'immagine miracolosa della Madre di Dio di Zarvanytsia e Kholodnyj iniziò a lavorare a Zarvanytsia dall'8 dicembre 1921 al 28 gennaio 1922). Allo stesso tempo, P. Kholodnyj realizzò due copie dell'icona: una di esse rimase nella chiesa di Zarvanytsia ed è ora conservata nella cappella laterale della cattedrale della Madre di Dio di Zarvanytsia, e l'altra si trova nella collezione del monastero studita di Leopoli.

    All'inizio del 1922, Petro Kholodny definitivamente lasciò Tarnów: con l'assistenza di Andrey Sheptytsky l'artista si trasferì prima a Mykolayiv e poi a Leopoli. Nel dicembre del 1921 Petro Ivanovych Kholodnyj partecipò attivamente alla fondazione del "Gruppo di artisti plastici ucraini" a Leopoli, che comprendeva emigrati dalla regione del Dnipro: Oleksa Novakivskyj, Robert Lisovskyj, Mykola Butovych, Pavlo Kovzhun, Yuriy Magalevskyi, Maria Morska, ecc. Nella fase iniziale si limitarono all'organizzazione delle lezioni  e serate d'arte, ponendo le basi per il successivo consolidamento delle forze creative. Sull'iniziativa di artisti immigrati dall'Ucraina orientale, tra cui Pavlo Kovzhun, V. Diadyniuk, S. Lytvynenko ed altri, organizzò e diresse il "Circolo degli artisti ucraini", partecipò attivamente alle attività creative e alle mostre del 1922-1927. Il circolo unì artisti, scrittori e architetti e fu guidato da Petro Kholodnyj. 

  P. Kholodnyi partecipò attivamente alla vita pubblica e politica dell'Ucraina occidentale e dell'emigrazione, si dedicò con successo all'attività scientifica, collaborò con società scientifiche e organizzazioni pubbliche e mantenne stretti legami con personalità della cultura, dell'istruzione e della scienza ucraine, nonché con leader politici della Repubblica Popolare Ucraina in esilio.

     Tra il 1923 e il 1929, Petro Kholodnyi senior progettò le copertine del calendario-almanacco letterario e politico "Dnipro" (pubblicato dal 1922 al 1939), organo di stampa della "Società ucraina di assistenza agli emigranti della Grande Ucraina a Leopoli", che dal 1922 divenne un'organizzazione indipendente, sebbene prima fosse una sezione della "Società ucraina di assistenza ai rifugiati ucraini e alle loro famiglie in Polonia" con sede a Varsavia, istituita dal governo dell'UNR per l'emigrazione nel 1921. P. Kholodnyj senior apparteneva a questa Società e, come Ivan Ohienko, Gryhoriy Derkach, Leonid Biletskyj, Volodymyr Doroshenko e Yuriy Magalevskyj (che la diresse più a lungo), ne fu il presidente. Tra i membri onorari della Società figurava anche il metropolita Andrey Sheptytskyj.

 

   Gli anni '20 vissute a Leopoli sono stati un periodo molto creativo ed attivo per l'artista, in fatti il più fecondo nella sua biografia artistica: lavorò in vari generi e tipologie pittoriche, dai paesaggi lirici alle composizioni a tema storico. Espone le sue opere che rappresentano la pittura monumentale e su cavalletto, l'arte decorativa alle mostre di Leopoli del 1922, 1923, 1924, 1926 e nel 1929 partecipa alla mostra di produzione di libri ucraini da parte della casa editrice Ucraina occidentale. La creazione della grafica applicata negli anni '20 di P. Kholodny Sr. è associata anche a Leopoli, dove si diffuse il movimento editoriale e, di conseguenza, l'interesse per l'illustrazione di giornali e riviste, che raggiunse un elevato livello artistico.

   Tra le sue opere più famose sono: "La ragazza e il pavone", "Estate", "Vento", "Giornata nuvolosa", "Il monaco", "Oh, segale nel campo", "Caterina", "La campagna del principe Igor contro i Polovzi", ecc. In particolare, creò un'intera galleria di ritratti magistralmente eseguiti di suoi contemporanei: eminenti personalità pubbliche e politiche, militari, religiose ucraine, scrittori, artisti, ecc. Tra questi spiccano numerose immagini pittoresche di anziani ucraini fino a poco tempo fa poco conosciuti. Tra le sue opere si annoverano quelle di M. Yunakov, M. Bezruchko, V. Salsky, M. Omelyanovych-Pavlenko, Yu. Tyutyunnyk, D. Vitovsky ed altri. Kholodnyj fu anche autore di numerose icone, vetrate e affreschi in chiese, cattedrali e seminario teologico. 

     L'artista lavorava nel campo dell'arte sacra, creando le icone e vetrate, iconostasi e gli affreschi nella Cappella dello Spirito Santo del Seminario teologico di Leopoli (distrutta durante la Seconda guerra mondiale), le icone nelle chiese dei villaggi di Radelichi, Kholoj, Borovychi, Zubec. In queste opere la tradizione artistica ucraina e l'arte bizantina iconografica si uniscono. Kholodny eseguì diverse opere monumentale che sono diventate iconiche, tra questi sono più importante due grandi complessi di vetrate: nella chiesa dell'Assunzione della Beata Vergine Maria a Leopoli e nella chiesa dell'Assunzione del villaggio di Mraznytsia, vicino a Boryslav. 

  Una profonda conoscenza delle caratteristiche tecniche e tecnologiche della creazione dei dipinti antichi, il grande desiderio di studiare le opere di arte sacra, gli ha permesso di eseguire brillantemente i complessi lavori di restauro della chiesa di Sant'Onofrio a Leopoli ca 1924. Ha dipinto gli affreschi della facciata della chiesa di San Nicola  nel 1924. Per la chiesa dell'Assunzione della Beata Vergine Maria, l'artista ha eseguito due monumentali icone dell'altare "Il cuore di Gesù" e "San Volodymyr e Giosafat" e ha progettato capolavori d'arte monumentale - le vetrate.

  

    Su committenza del rettore del Seminario teologico di Leopoli Yosyp Slipyj, Petro Kholodnyi realizzò un grande progetto: un dipinto murale e un'iconostasi della cappella del Seminario teologico a Leopoli. Kholodny espose le sue opere alle mostre di Leopoli, nel 1927 alla "Mostra di grafica ucraina in Belgio" e nel 1929 all'esposizione di libri ucraini della casa editrice "Ucraina occidentale".

    Nel 1928, l'artista si recò a Parigi per raccogliere materiali sull'assassinio di Symon Petlyura e dipingere un quadro a lui dedicato. Kholodnyj fece schizzi della scena del crimine in diversi momenti della giornata, si informò sui risultati delle indagini sul caso e interrogò le persone. Tuttavia, questo progetto non è stato mai realizzato. 

    Negli ultimi anni della sua vita Kholodny soffriva dell'ipertensione. Più di una volta ho dovuto smettere di lavorare perché mi girava la testa. A volte restavo seduto per ore su una sedia, con la testa appoggiata al tavolo. Il 7 gennaio 1930, Petro Kholodny morì a Varsavia, dove andò per le cure. Fu sepolto alla presenza di numerosi rappresentanti dell'intellighenzia ucraina, polacca, ceca e slovacca nel cimitero ortodosso situato in via Volska. I fondi per la bara di zinco (dato che si prevedeva di riseppellire Petro Cholodny in Ucraina non appena possibile) furono forniti da emigranti politici e dal rettore dell'Accademia Teologica di Leopoli, Josyf Slipyj, futuro metropolita della Chiesa greco-cattolica ucraina.

    All'inizio del 1931, a Leopoli iniziarono i preparativi per una mostra delle opere di Petro Kholodny, in occasione del primo anniversario della sua morte. Per organizzare l'evento fu istituito un apposito comitato esecutivo che di fatto presiedeva il rettore dell'Accademia Teologica di Leopoli, con padre Yosyf Slipyj. Nel 1931 fu organizzata la mostra postuma nel Museo Nazionale di Leopoli con più di 350 opere eseguiti durante circa dieci anni del suo lavoro a Leopoli. Il catalogo include una introduzione di Mykhailo Dragan. 

   Durante l'occupazione sovietica molte delle sue opere (più di 30 opere) sono state distrutte nel famigerato anno 1952. 

Le vetrate nella chiesa della Dormizione a Leopoli 1927-30

   Le vetrate di Perto Kholodny nella chiesa del villaggio di Mraznitsa, vicino a Boryslav (1925 ca). 

L'Angelo, il frammento del trittico 

San Giosafat, la vetrata dalla chiesa di San Nicola, villaggio Mrazhnytsia.  

L'iconostasi nella capella del Seminario (distrutta durante la guerra)

 La benedizione dell'iconostasi da metropolita Andrea Sheptycky. 
Perto Kholodny - il secondo dalla parte sinistra, 1929 

Deisis  dall'iconostasi della cappella del Seminario Teologico 

Greco-Cattolico di Leopoli, 1926–1927. 

Le Porte Reali dell'iconostasi 

Il battesimo della Rus' di Kyiv

L'Annunciazione 

La Discesa dello Spirito Santo

Testa di un angelo (frammento di un affresco distrutto)

Veranda invernale, 1916.

Inverno nella foresta (schizzo)

"Primavera", 1911. Collezione della famiglia Ponamarchuk, Kyiv.

I papaveri, 1919 

Ritratto della figlia Marusia, 1916.

Yosyf Slipy, Ilarion Svientsitsky, Yuriy Magalevskij, Volodymyr Ivanyukh, 

Mykhailo Dragan. Leopoli, 1931

Il catalogo della mostra postuma 

La copertina del libro di S. Siropolko, 

"Petro Kholodny come pedagogo e personaggio dell'istruzione", Leopoli 1939. 

La copertina del libro di Robert Lisovsky "Petro Kholodny (1876-1930)"

***

Андрусів О. Мражницькі вітражі Петра Холодного. Сучасність. 1991. Ч. 12 (386). С. 58–65.

Батіг М. «Курант» Петра Холодного-старшого. Літопис Національного музею у Львові. 2006. С. 37–48.

Без рідного грунту: Світлій пам’яті П. І. Холодного // Життя і знання. 1930. № 3. С. 67–68.

Безбах І. В. Подільські етюди П. І. Холодного (за матеріалами Вінницького обласного художнього музею). Петро Іванович Холодний. Життя в ім’я України : зб. наук. статей за мат. всеукр. круглого столу (14–15 грудня 2006). Кам’янець-Подільський : Аксіома, 2007. С. 53–57.

Бенях Н. Львівський період творчості Михайла Бойчука (1910–1914) : дис. ... канд. мистецтвознавства (доктора філософії) : 17.00.05 / Львівська національна академія мистецтв. Львів, 2018. 157 с. 

Білан І. «Дума про Петра Холодного» з архіву Юрія Магалевського // Мистецтвознавчий автограф : зб. наук. праць. Львів : Сполом, 2014. Вип. 6–7. С. 152–162. 

Божий Гріб у каплиці Волоської церкви у Львові // Мета. 1932. № 17 (1 трав.). С. 10–11. 

Ващук Л. В. Петро Іванович Холодний: постать митця (за документами Центрального державного архіву зарубіжної україніки). Архіви України. 2016. № 5–6. С. 252–262. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ay_2016_5-6_20

Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради. К., 1998

Вітражі Успенської церкви у Львові // Українське мистецтво. 1926. № 1. С. 21.

Вітражі в Успенській (Волоській) церкві у Львові [за проектом П. Холодного]. // Діло. 1926. № 180 (15 серп.).

Вітражі проф. П. Холодного [в Мражниці біля Борислава] // Нова зоря. 1929. № 66 (12 верес.). С. 2.

Волошин Л. «Вірую» Петра Холодного. Образотворче мистецтво. 1990. № 4. С. 9–13.

Вороний М. Виставка картин українських художників у Києві. Ілюстрована Україна. 1913. № 19/20. С. 2–4.

[Вороний М.]. З мистецької виставки: (Вражіння і замітки). Літературно-науковий вісник. 1922. Кн. 4. С. 76–92.

Вороний М. Пензлем і пером: Думки естета. Прага; Берлін, 1923. 48 с.

Вороний М. Третя виставка українського плястичного мистецтва (вражіння і замітки). Золотий гомін. 1925. № 2/3. С. 14–15.

Гах І. Диво – вікна Петра Холодного // Людина і світ. 1993. № 10/12. С. 42

Гах І. Культовий вітраж в історії національного мистецтва: Творчість П. Холодного // Українське сакральне мистецтво : матеріали міжнародної наукової конференції. Львів, 1994. С. 86.

Голубець М. Друга українська мистецька виставка. Літературнонауковий вісник. 1923. Т. 80. Кн. 6, черв. С. 166–175. 

Голубець М. Петро Холодний. «Визволення» (Львів), 1921, ч. 5—8

Голубець М. Петро Холодний // Визволення. 1921. № 5/8. С. 161–167. 

Голубець М. Холодний. На пошану Петрові Івановичу Холодному (1876– 1930) : зб. / Національний музей у Львові, Інститут народознавства НАН України ; упоряд. : І. Гах, О. Держко, О. Сидор, Р. Яців. Львів, 1996. Вип. 1. С. 7–16 (передрук з: Українське мистецтво. Львів, 1926. № 3).

Голубець М. Петро Холодний // Діло. 1926. № 84–90 (17–24 квіт.). 

Голубець М. Петро Холодний: (замість некрологу) // Діло. 1930. № 127, 128 (12, 13 черв.).

Голубець М. Третя виставка: (про «Третю виставку Гуртка діячів українського мистецтва» в салях Національного музею у Львові). Діло. 1924. № 249 (7 листоп.). С. 2–3. 

Голубець М. Українське мистецтво. Вступ до історії. Львів; Київ : Шляхи, 1918. С. 30–31. 

Голубець М. Українська мистецька виставка. Громадський вісник. 1922. № 78 (28 травня). С. 6. 

Гординський С. Камені і люди / С. Гординський // Львів : літературномистецький збірник : (В 700-ті роковини заснування княжого города) / за ред. Б. Романенчука. — Філядельфія : Київ, 1954. — С. 132-142. 

Гординський С. Сильветка одного мистецтвознавця : (до 25-річчя з дня смерти Миколи Голубця) / С. Гординський // Листи до приятелів (Нью-Йорк – Торонто). — 1967. — Чис. 10/12. — С. 48-50. 

Голубець М. Холодний / М. Голубець. – Львів : Українське мистецтво, 1926. – 25 с. 

Гординський С. Холодний Петро, старший. Енциклопедія українознавства : Словникова частина. Париж ; Нью-Йорк, 1984. Т. 10. С. 3621–3622. 

Гординський С. Холодний Петро // Енциклопедія українознавства. Перевидання в Україні. - Львів, 2000. - Т.9. - С. 3621.

Грималюк Р. Вітражі Львова кінця ХІХ – початку ХХ століття. Львів, 2004. 236 с.  Грималюк Р. Вітражі Петра Холодного // Дзвін. 1991. № 11. С. 150–154. 

Грималюк Р. Історія Русі-України у вітражах Успенської церкви // Родовід. 1995. № 12. С. 86–89. 

Грималюк Р. Невтрачені шедеври: Вітражний ансамбль церкви у Мражниці // Альманах 94: Мистецький науково-популярний, ілюстров. щорічник. Львів : Львівська Академ. мист., 1995. С. 130–132.

Гурток діячів українського плястичного мистецтва у Львові // Стара Україна. 1925. № 7/10. С. 162.

Даниленко В. М. В ім’я України. Петро Іванович Холодний (1876–1930 рр.) / В.М. Даниленко, О.М. Завальнюк, Г.О. Куриленко, Ю.В. Телячий. – Хмельницький : ПП Мельник А.А., 2006.

Даниленко В., Телячий Ю. Петро Холодний — освітній діяч, митець, патріот України. В кн.: Микола Плав’юк: Україна, життя моє, т. 3. К., 2002

Димитрій, патріарх УАПЦ. Іконопис Галичини: Думки з приводу церковного мистецтва кінця ХІХ–ХХ століття // Літопис Національного музею у Львові. Львів, 2001. № 2 (7). С. 59–65.

Директорія, Рада Народних Міністрів Української Народної Республіки. Листопад 1918 – листопад 1920 рр. : док. і матеріали. [у 2-х тт., 3-х ч. / упоряд.: В. Верстюк (керівник) та ін. – К. : Вид-во ім. О. Теліги, 2006. – Т. 2. – С. 216–217, 276. 

До артистів культурного світа: Артист-маляр проф. Петро Холодний в тюрмі // Свобода. — 1922. — 26 листоп. 

Драган М. «Гріб Господній» П. Холодного // Мета. 1931. № 5 (12 квіт.). С. 12–14. 

Драган М. «Мистецький подвиг» // Діло. 1929. № 45 (1 берез.). С. 2–3. 

Драган М. «Мистецький подвиг»// Діло. 1929. № 46 (2 берез.). 

Драган М. Мистецька творчість П. Холодного // На пошану Петрові Івановичу Холодному (1876–1930) : зб. матеріалів / Національний музей у Львові, Інститут народознавства НАН України ; упоряд. : І. Гах, О. Держко, О. Сидор, Р. Яців. Львів, 1996. Вип. 1. С. 43–44 (передрук з: Діло. 1931. 27, 28 березня).

Драган М. П’ята виставка Спілки українських образотворчих мистців. Наші дні. 1945. № 12. С. 8–9. 

Журунова Т. Подільські етюди Петра Холодного. До 125-ї річниці від дня народження митця // Образотворче мистецтво. 2002. № 1. С. 18–19.

Каміненко В. Весняна виставка малярства: Від нашого львівського кореспондента // Українська трибуна. - 1921. - 25 травня. - С.4.
Каталог втрачених експонатів Національного музею у Львові / Автори-упорядники: В.Арофікін, Д.Посацька. - Київ-Львів, 1996. - С. 39.

Кіра Р.В. Культурно-просвітницька діяльність та педагогічні погляди Степана Сірополка : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук. : спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / Р.В. Кіра. – Івано-Франківськ, 2001. – 20 с.

Ковальський М. Уривки з спогадів (Із розмов з П. І. Холодним). На пошану Петрові Івановичу Холодному (1876–1930) : зб. матеріалів / Національний музей у Львові, Інститут народознавства НАН України ; упоряд. : І. Гах, О. Держко, О. Сидор, Р. Яців. Львів, 1996. Вип. 1. С. 53– 58 (передрук з: Тризуб. 1931. № 24 (21 черв.). С. 12–20).

Космолінська Н. Модерний візантизм Петра Холодного  // «Віра», 1997, ч. 2—3 (86, 87). С. 15–16. 

Костенко І. Спогад про П. І. Холодного // Тризуб. 1931. № 25. С. 7–9.

Крвавич Д. Мальовила Петра Холодного в каплиці Духовної семінарії у світлі львівської преси 1929 // Записки НТШ. Львів, 1994. Т. 227. С. 435– 449.

Лікарчук І. Міністри освіти: в 2-х т. - К.: Видавець Ешке О.М., 2002, Т.1 (1917-1943 рр.). - 328 с.

Лісовський Р. Петро Холодний (1876–1930). – Прага : Вид-во укр. молоді, б. р. в. – 14 с. 

На пошану Петрові Івановичу Холодному (1876—1930): Збірник матеріалів, вип. 1. Львів, 1996

Магалевський Ю. Друга українська мистецька виставка. Діло. 1923. № 42 (27 трав.). С. 2. Підп.: Ю. М. 

Магалевський Ю. Перші образи Петра Холодного // Життя і знання. 1931. № 9. С. 265–266.

Магалевський Ю. Петро Холодний з приводу відкриття посмертної виставки 22.ІІІ.м.р. // Мета. 1931. 22 березня. № 2. С. 8. 

Магалевський Ю. Петро Холодний // Життя і знання. 1931. № 4. С. 116-118. 

Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції 1919-1939 (Матеріали, зібрані С.Наріжним до частини другої). - К.: Ви-во ім.О.Теліги, 1999. - 272 с.

Островерха М. Нові вітражі Петра Холодного-батька. Назустріч. 1937. № 1 (1 січ.). С. 1.

Новий образ арт. П. Холодного [«Св. Володимир і св. Муч. Йосафат», придбала церква Успення Богородиці у Львові]. Діло. 1925. № 268 (29 листоп.). № 268.

Петро Іванович Холодний (1876-1930): каталог посмертної виставки праць / авт. вступної ст. й упоряд. М. Драган. – Львів: Видавнича спілка "Діло", 1931. – 32 c. : іл.

Певний Б. Майстри нашого мистецтва. (Роздуми про мистців та мистецтво). Нью-Йорк ; Київ : Видавнича група «Сучасність», 2005. 432 с.

Певний Б. Холодні – батько, син і правнук. Сучасність. 2001. № 10. С. 146–155. 

Пеленська О. Український портрет на тлі Праги. Українське мистецьке середовище в міжвоєнній Чехо-Словаччині. Нью-Йорк ; Прага, 2005. 224 с

Петро Іванович Холодний 1876 – 1930: каталог посмертної виставки праць. Львів, 1931.

Петро Іванович Холодний (1876—1930): Матеріали до біобібліографічного покажчика. Львів, 1996

Петро Іванович Холодний (1876-1930). Життя в ім'я України: збірник наукових статей. Кам'янець-Подільський, 2007.

Про П. І. Холодного. Статті І. Свєнціцького і М. Драгана. – Львів, 1931. – 16 с. 8. 

Проект Єдиної школи на Вкраїні. Книга перша: основна школа. – Кам’янець-Подільський : Дністер, 1919. – 172 с. 

Прокопович В. Пам’яті П. І. Холодного. На пошану Петрові Івановичу Холодному (1876–1930) : зб. матеріалів / Національний музей у Львові, Інститут народознавства НАН України ; упоряд. : І. Гах, О. Держко, О. Сидор, Р. Яців. Львів, 1996. Вип. 1. С. 53–58 (передрук з: Тризуб. 1931. № 24 (21 черв.). С. 12–20). 

Проф. П. Холодний в Парижі. Тризуб. 1928. № 24. С. 14–15

Ротач П. П. Розвіяні по чужині: Полтавці на еміграції : корот. бібліогр. покажч. / П. П. Ротач. – Полтава : Верстка, 1998. – 164 с. 

Русова С. П. І. Холодний // Нова хата (Львів). 1931. Ч. 1. С. 5–6.

Савчук Б. Українські художньо-мистецькі об’єднання в Галичині у 20-30-ті роки ХХст. // Історія України. - 2001. - Вересень. - №36. - С.5.

Свєнціцький І. Петро Холодний (Слово на відкритті виставки праць артиста в Національному Музеї дня 22-го березня). На пошану Петрові Івановичу Холодному (1876-1930) : зб. матеріалів / Національний музей у Львові, Інститут народознавства НАН України ; упоряд. : І. Гах, О. Держко, О. Сидор, Р. Яців. Львів, 1996. С. 39–41 (передрук з: Діло. 1931. 25–26 березня). 

Семчишин-Гузнер О. Портрети керівників урядів УНР, ЗУНР і старшини армії УНР у творчості Петра Холодного та Юрія Магалевського. Літопис Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького. 2014. № 10 (15). С. 112–123.

Сидор О. Петро Холодний – старший: киянин, що став львів’янином. Львів (1256–2006): // Церква і суспільство: статті і матеріали. Львів : Вид-во Львівського музею історії релігії «Логос», 2006. С. 136–142. 

Сидор О. Шедевр Петра Холодного. Галицька брама. 2005. № 1–3. С. 23-26. 

Сірополко С. Друга частина Проекту Єдиної школи в Україні (Середня школа) / С. Сірополко // Сокульський Д., Сірополко С., Домбровський А. Проект Єдиної школи в Україні. Під 20-ліття створення новітньої системи українського виховання і навчання. – Львів, 1938. – С. 23.  

Сірополко С. Історія освіти в Україні / С. Сірополко. – К. : Наукова думка, 2001. – С. 647. 

Сірополко С. Невіджалована втрата (Пам’яти П. Холодного) // Календар-альманах «Дніпро». – Л., 1931. – С. 86–92.

Сірополко С. Петро Холодний як педагог і освітній діяч. – Львів, 1939. – 19 с. 14. 

Сірополко С. Петро Холодний як педагог і освітній діяч // На пошану Петрові Івановичу Холодному (1876–1930) : зб. матер. / упор. : І. Гах, О. Держко, О. Сидор, Р. Яців. – Львів, 1996. – Ч. І. – С. 59–70.

Сірополко С. Петро Холодний як педагог і освітній діяч. - Львів, 1931. - 20 с.

Сірополко Ст. Петро Холодний як педагог і освітній діяч. Львів, 1939

Сірополко С. Історія освіти в Україні. Київ : Наук. думка, 2001. 912 с.

Сірополко С. Петро Холодний як педагог і освітній діяч. На пошану Петрові Івановичу Холодному (1876–1930) : зб. матеріалів / Національний музей у Львові, Інститут народознавства НАН України ; упоряд. : І. Гах, О. Держко, О. Сидор, Р. Яців. Львів, 1996. С. 59–70. 

Січинський В. Мистецька чинність Петра Холодного старшого: (до 70- літ з дня народження) // Хорс. 1946. № 1. С. 139–141.

Сліпий Й. Поклін мистцеві: Промова на відкритті посмертної мистецької виставки Петра Холодного у Національному музеї 22 березня 1931 р. // Мета. 1931. № 3 (29 берез.). С. 4.

Собкович О. С. Виставкова діяльність Петра Холодного у мистецькому житті Києва на поч. ХХ ст. // Художня культура. Актуальні проблеми. Київ, 2014. Вип. 10. С. 99–109.  Собкович О. С. Вітражі Петра Холодного // Художня культура. Актуальні проблеми. Київ, 2009. Вип. 6. С. 471–477. 

Собкович О. С. Книжково-журнальна графіка Петра Холодногостаршого. Актуальні проблеми мистецької практики і мистецтвознавчої науки: Мистецькі обрії ‘2015. Київ, 2015. Вип. 7 (18). С. 47–55. 

Собкович О. С. Народна поетика у творчості Петра Холодногостаршого. Вісник Львівської національної академії мистецтв. 2019. № 42. С. 67–79. 

Cобкович О. С. Національна виразність портретів Петра Холодногостаршого. Актуальні питання гуманітарних наук : міжвузівський зб. наук. праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Дрогобич, 2020. № 34.

Собкович О. Нові штрихи до сакрального мистецтва Петра Холодногостаршого: ікона «Благовіщення»// Образотворче мистецтво. 2015. № 1. С. 85

Собкович О. С. Петро Холодний: збереження спадщини в музеях України. Аркадія. Одеса, 2011. № 1 (30). С. 28–33. 

Собкович О. Сакральне мистецтво Петра Холодного (до 140-річчя від дня народження). // Образотворче мистецтво. 2016. № 1. С. 44–45. 

Собкович О. С. Твори Петра Холодного-старшого з приватних колекцій. Нові штрихи до дослідження мистецької спадщини. International Journal of Innovative Technologies in Social Science. 2020. No. 2 (23). S. 3–9. 

Стрельський Г. В. Його картини знищені. В кн.: Український історичний календар’96. K., 1995

Стрельський Г. Діячі України доби національно-визвольних змагань (1917—1920 рр.). «Історія в школі», 1999, № 7

Телячий Ю.В. П.І. Холодний у спогадах сучасників / Ю.В. Телячий // Наукові праці Кам’янець-Подільського держ. ун-ту : зб. за підсумками звітної наук. конф. викладачів і аспірантів : в 3-х тт. – Кам’янець-Подільський : КПДУ, 2006. – Т. 1., вип. 5. – С. 27–31.

Холодний П. І. Автобіографія: З листа пок[ійного] митця до ред. М. Голубця 12.VI.1921 // Світ : (додаток до газети «Неділя»). — 1931. — Чис. 1. — С. 3-6.

Центральний державний архів вищих органів влади і управління України, ф. 1868, оп. 1, спр. 1, арк. 2. 

Центральний державний архів вищих органів влади і управління України, ф. 3696, оп. 2, спр. 60, арк. 29.

ЦДАВО України. - Ф.1868. - Оп.1. - Спр.3. - Арк.1-15 зв.
ЦДАВО України. - Ф.2582. - Оп.2. - Спр.123. - Арк.1.
ЦДАВО України. - Ф.3696. - Оп.2. - Спр.60. - Арк.29.
Щоденник Національного музею у м.Львові (1939 р.). - Запис 482 від 5/10.

Воробкало Д. Наддніпрянець, який став серцем мистецького Львова. Фотографії старого Львова. URL: https://photolviv.in.ua/naddnipryanets-yakyj-stav-sertsem-mystetskoho-lvova/. 

https://lia.lvivcenter.org/uk/persons/kholodnyi-petro/

http://uartlib.org/downloads/PetroHolodniy_Catalogue_uartlib.org.pdf
http://uartlib.org/ukrayinski-hudozhniki/holodniy-petro/
http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages%5CK%5CH%5CKholodnyPetro.htm
http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Kholodnyj_P
http://uartlib.org/vitrazhi-petra-holodnogo/
http://art.lviv-online.com/petro-holodnyj/
https://zbruc.eu/node/60064
https://zbruc.eu/node/60087
http://uahistory.com/topics/famous_people/8423

http://grinchenko-inform.kubg.edu.ua/haryachi-barvy-petra-holodnogo/#.XuPck0UzbIU

https://parafia.org.ua/SUM/piece/%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%81-%D1%82%D0%B0-%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%B8-%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D0%B4%D1%83%D1%85%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE/

Ripubblicato, la prima pubblicazione era del ottobre del 2019