ALA GORSKA, l'artista monumentalista, pittrice ucraina (18 settembre 1929 - 28 novembre 1970)

ALA GORSKA 

(Алла Госька) 

l'artista monumentalista, pittrice ucraina  

(18 settembre 1929 -  28 novembre 1970)

a cura di Yaryna Moroz Sarno

    Ala Gorska (Алла Горська) nacque il 18 settembre del 1929 a Yalta nella famiglia del famoso regista Oleksandr Gorskyj, uno degli organizzatori del cinema sovietico, che collaborava con Oleksandr Dovzhenko, uno dei fondatori  della produzione cinematografica sovietica e nazionale, apparteneva alla nomenclatura sovietica. O. Gorskyj era direttore di tutti i principali studi cinematografici dell'URSS: prima in Yalta, poi a Mosca ("Vostokfilm"), a Leningrado, dopo in Alma-Ata, dieci anni dello studio cinematografico intitolato a nome di Oleksandr Dovzhenko a Kyiv ed otto anni  in Odessa. Sua madre, Olena, che prima lavorava come maestra d'asilo, da quando la coppia si trasferì a Leningrado, iniziò a lavorare come costumista e continuò a svolgere questa professione.

    Dopo la revoca del blocco, la famiglia si riunì ad Alma-Ata e nel 1943 i Gorsky si trasferirono a Kyiv, dove padre divenne direttore degli studi cinematografici di Kyiv. In linea con il suo incarico, gli fu assegnato un appartamento di tre stanze vicino al Parco Shevchenko, in via Tereshchenkovska 25 (allora via di Repin).

  Nel 1932 visse a Mosca con la famiglia dove il padre era il capo dello studio cinematografico "Vostok" e poi si trasferì a Leningrado, dove Ala Gorska insieme alla sua madre restarono due inverni bloccati nel 1941-1943 durante la guerra. Nel 1943 la famiglia si trasferì a Kyiv. Avendo scoperto il talento di Ala per il disegno in tenera età, i suoi genitori la mandarono alla Scuola dell'Arte di Kyiv intitolata a tara Shevchenko, dove studiò dal 1946 al 1948 che finì con la medaglia d'oro. Cresciuta nella famiglia russificata, consapevolmente iniziò a parlare in lingua ucraina. 

   Si è laureata in pittura all'Istituto d'arte di Kyiv nel 1954. Nell'estate del 1952 si sposò con lo studente dell'Accademia dell'Arte (Istituto) Viktor Zarecky. Alla loro casa spesso venivano i critici letterari Yevhen Sverstyuk, Ivan Dzyuba, Ivan Svitlychny, i poeti Vasyl Stus, Mykola Vingranovsky, Ivan Drach, gli artisti Opanas Zalyvakha, Lyudmila Semikina, Veniamin Kushnir e molti altri. In effetti, molti visitatori di questo appartamento in seguito affrontarono arresti e anni di prigionia e privazioni. Ma, a quanto pare, i "costruttori di caserme" (come li definì Yevhen Sverstyuk) odiavano Gorska in modo particolare, perché osava sfidare non solo il loro sistema cannibalesco, ma anche l'ambiente da cui proveniva. Per questo motivo, divenne una delle prime, tra gli anni Sessanta, nella triste lista delle vittime della lotta per la volontà e la dignità umana.

     

    Ala iniziò a disegnare presto. Le sue ricerche creative si sviluppano agli inizi degli anni 60'. Lei creò una serie di ritratti (di Taras Shevchenko, Olexandr Dovzhenko, Borys Antonenko-Davydovych, Vasyl Symonenko, di Ivan Drach, Ivan Svitlycnyj, Eugen Sverstiuk). Nel 1964, in collaborazione con Opanas Zalyvakha, Liuda Semykina, Galia Sevruk e Galia Zubchenko, Gorska ha creato una vetrata dedicata a Shevchenko "Madre", dove il  Kobzar abbracciava con una mano una donna offesa, che rappresentava l'Ucraina, con l'altra mano sollevava un libro in alto con l'iscrizione che proclamava: "Esalterò/ questi piccoli schiavi muti,/ in guardia intorno a loro / metterò la Parola". Questa vetrata è stata progettata in concomitanza con il 150° anniversario di Taras Shevchenko.

  Alla brutale distruzione della grande vetrata nell'atrio del Palazzo Rosso dell'Università di Kyiv dalla parte dell'amministrazione universitaria, seguiva la  sua espulsione dall'Unione degli Artisti. Una commissione convocata in seguito la ha descritta come ideologicamente ostile. 

  Ala Gorska e Liudmyla Semykina che furono espulsi dall'Associazione degli artisti,  un anno dopo furono reintegrati, ma A. Gorska presto iniziò a fornire supporto morale ai partecipanti repressi del movimento di resistenza. Firmò lettere di protesta, andò in tribunale, sostenendo gli accusati – e fu espulsa per la seconda volta.

   Dal 1965 al 1970 è stata coautrice di numerosi mosaici monumentali nelle città di Kyiv, Donetsk, Mariupol' e Krasnodon. Le opere sono segnate dalle influenze di Anna Sobachko-Shostak, dal barocco ucraino e dal monumentalismo messicano.

   Ala Gorska è stata tra gli organizzatori del Club della Gioventù Creativa a Kyiv "Contemporaneo" (1959-1964), (i suoi membri erano Ivan Drach, Ivan Svitlycnyj, Yevhen Sverstiuk, Iryna Zhylenko, Mykhailyna Kociubynska, Mykola Vingranovsky, Les Tanyuk, Ivan Dziuba e molti altri), dove avevano tenuto incontri creativi, serate d'arte, mostre, si sono impegnati nell'autopubblicazione, si sono sostenuti a vicenda.

Fu partecipante molto attiva nel movimento culturale nazionale dell'intellighenzia ucraina degli anni 60'. Infatti, negli anni '60 questa donna energica era conosciuta da tutte le persone dell'intellighenzia e tutti la ammiravano, era tra i promotori del dissenso ucraino. 

   Come membro dello studio teatrale sperimentale fondato da Les Tanyuk presso Club della Gioventù Creativa, progetta scene e schizzi dei costumi per gli spettacoli "Madre Coraggio e i suoi figli" tratto dall'opera di Bertolt Brecht, "Un coltello al sole" tratto dalla poesia di Ivan Drach e "Sonata patetica" tratto dall'opera di Mykola Kulish. Lavora anche alla scenografia degli spettacoli "Verità e bugie" tratto dal romanzo di Mykhailo Stelmakh e "Così è morta un'oca" tratto dall'opera di Mykola Kulish, che erano in preparazione per produzioni nei teatri statali. Entrambi gli spettacoli furono vietati e quest'ultimo fu rimosso dallo spettacolo alla vigilia della prima.

   Insieme a Vasyl' Symonenko e Les' Taniuk scoprono luoghi di sepoltura dei fucilati dal NKVD nei cimiteri Lukyanivsky e Vasylkivsky, a Bykivna (1962 - 1963), che hanno dichiarato al Consiglio comunale di Kyiv ("Memorandum G2").

Lettera di Ala Gorska a Opanas Zalyvakha, 1964.

   

   Nel 1965, il KGB prese sotto la supervisione dei membri del Club della Gioventù Creative. L'appartamento di Gorska è stato preso sotto controllo. Tuttavia, Ala non aveva paura. 

  Iniziarono gli arresti. Quando molti amici di Gorska sono stati arrestati, lei iniziò a partecipare attivamente al Movimento Dissidente. Infatti, dal 1965 l'artista si è impegnata nella tutela dei diritti umani dei suoi amici e colleghi, corrispondeva con i prigionieri politici, sosteneva moralmente e finanziariamente i prigionieri e le loro famiglie, fornendo assistenza. 

     Il 16 dicembre 1965, Gorska ha inviato una dichiarazione al procuratore contro gli arresti di M. e B. Goryn', V. Moroz, O. Zalyvakha, S. Karavanskyj, M. Zvarychevska. Per aver partecipato ad azioni di protesta (1965-1968) contro i massacri dei difensori dei diritti umani ucraini è stata nuovamente espulsa dall'associazione degli Artisti  ed è stata perseguitata dalle agenzie di sicurezza sovietiche. Nel 1968, Gorska firmò la "Lettera dei 139", in cui i rappresentanti dell'intellighenzia ucraina si opponevano alle autorità contro la repressione e chiudevano i processi dei dissidenti. Il risultato fu la persecuzione dei firmatari e... voci secondo cui a Kyiv è apparsa un'organizzazione terroristica nazionalista, che include Ala Gorska.

  Ha scritto proteste contro l'arresto e l'ingiusto processo di Vyacheslav Chornovil nel 1967 a Leopoli. Insieme a Lina Kostenko ed altri dissidenti, ha firmato le lettere aperte al quotidiano "L'Ucraina letteraria", protestando contro gli articoli diffamatori contro gli scrittori. 

   Tutto questo tempo Ala Gorska è stata costantemente convocata dal KGB per gli avvertimenti ed anche minacciata. Nel 1970 la sua vita termina tragicamente come la conseguenza della sua posizione politica. Il suo nome è diventato un simbolo della lotta contro la repressione politica e la sua morte è un mistero non ancora risolto.

  Durante funerale Vasyl Stus portava ritratto di Ala Gorska, ascoltava a malapena chi parlava, e quando ci fu l'opportunità di dire una parola a se stesso, iniziò: 

Oggi – tu. E domani – io, 

e il Signore ci farà entrare nel tormento, 

dove noi al dolore eterno – è fuggita, 

la terra spaventata dalla morte. 

E solo una manciata di noi.

Un po' per preghiere e speranze, 

per tutti noi la morte è stata destinata presto, 

perché la meta è stata predestinata tardiva. 

Nel silenzio che regnava sulla tomba, Vasyl si sentì soffocare e parlò di come questo fosse un omicidio, un omicidio deliberato, in cui i migliori venivano vilmente eliminati dai nostri ranghi...

    Vasyl Stus dedicò a lei una sua poesia:   

    Fiori, anima. Fiori, e non piangi. 

    Nel ghiaccio bianco il sole dell'Ucraina. 

    Ma tu cerchi – l'ombra rossa del viburno 

    sulle acque nere – cerca la sua ombra, 

    dove una manciata di noi. Un piccolo sussurro 

    solo per le preghiere e le speranze.

    La morte prematura è stata destinata a tutti noi, 

    perché il sangue del viburno è altrettanto fresco, 

    è altrettanto aspro come nelle nostre vene, 

    nel grigio turbine di grida 

    questi grappoli di dolore che cadono nelle profondità, 

    sono diventati un'afflizione immortale. 

La foto del 1945

La foto con il marito pittore ucraino Victor Zaretsky

Ala Gorska con il figlio Oles, 1958

L'autoritratto con il figlio, 1960

Cosacco Mamay, 1960

"Il girasole" (ritratto di Ivan Drach) 

La composizione, Profilo, 1964

La mappa dell'Ucraina 

"La danza", 1963

"Cosmo", monotipo, 1963

Schizzo di scena per opera di Mykhailo Stelmakh "Verità e Trasgressione", 1963, 

carta, guazzo, inchiostro, matita

Schizzo per mosaico

Mosaici di A. Gorska distrutti dall'esercito russo, Mariupol' 2022

Mosaico distrutto dagli occupanti russi nel 2022

Il mosaico "L'Albero della vita", Mariupol'

Frammento del mosaico 

I mosaici a Mariupol' 

Bozzetto per mosaico

Schizzo per il mosaico "L'Ucraina fiorisce", carta ed acquarello

Mosaico a Mariupol'

Ala Gorska, Viktor Zareckyj, Il pannello a mosaico "Uccello" sulla facciata del ristorante, 1970  

A Gorska-V. Zareckyj - H. Synytsia, Il mosaico "Donna-uccello", Donetsk 1966

Il lago dei cigni, gli anni 1960-i 

Il progetto per il mosaico, 1960

Ala Goska con altri artisti monumentalismi nel 1965 a Donetsk

Taras Shevchenko, 1963

Il progetto della vetrata per l'Università di Kyiv "Shevchenko. La madre" (1964)

Il ritratto del padre (1961)

"Il girasole" (Il ritratto di Yevgen Sverstiuk), 1963 

Il ritratto di Ivan Svitlychnyi, 1963

Il ritratto di Ivan Svitlycnyi, carta, guazzo,1965 

Il ritratto di Ivan Svitlycnyj, carta e guazzo, 1965

Il ritratto di Vasyl Symonenko, lineografia, 1964 

Il ritratto di Vasyl Symonenko, 1963 

Taras Shevshenko, I pensieri, Linoreografia, 1962

Taras Shevchenko, 1960

L'Astrazione, 1960

L'edificio dove abitava Ala Gorska con la sua famiglia (Kyiv, via Tereshkivska 25) 

Il monumento funebre a Kyiv

Авер’янова Н. Мистецька еліта України. Алла Горська в когорті шістдесятників // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Українознавство. 2014. Вип. 1. С. 57–59.

Авраменко О. Горська Алла // Контркультура. Графіка «неформальних академіків» 1950–80-х. / упоряд. О. Василенко. Київ: HUSS, 2017. С. 64–129.

Авраменко О. Зарецький / Інститут проблем сучасного мистецтва НАМ України. Київ: АДЕФ, 2018. 168 с.

Авраменко О. Та, що йшла проти течії // Finе Art. 2007. № 1. С. 60–65.

Авраменко О. Терези долі Віктора Зарецького. Творчий шлях митця як фокусування процесів трансформації художнього життя в Україні 50–80-х років ХХ століття / Інститут проблем сучасного мистецтва АМУ. Київ: Інтертехнологія, 2006. 256 с.

Алла! Алла! Алилуйя!.. / упор. Л.Огнєва.Донецьк: ДОГО «Центр Діскавері», 2007. 80 с.

Алла Горська : Червона тінь калини : листи, спогади, статті / ред. та упоряд. О. Зарецький, М. Маричевський. – Київ: Спалах ЛТД, 1996. – 240 с.

Алла Горська. Квітка на вулкані / за ред. О. Зарецького ; упоряд. Л. Огнєва. – Донецьк: Норд Комп'ютер, 2011. – 334 c.

Алла Горська: альбом / Аукціонний дім «Дукат». Київ: Вістка, 2017.136 с.

Алла Горська: артмонографія / упоряд. А. Яцковська. Київ: РОДОВІД, Артфундація «Дукат», 2024. 376 с., іл.

Алла Горська. Душа українського шістдесятництва / укл. Л. Огнєва. Київ: Смолоскип, 2015. 712 с.

Алла Горська. Життєпис мовою листів / упоряд. Л. Огнєва. Донецьк, 2013. 518 с.

Алла Горська. Спалах перед світанком / упоряд. О. Лодзинська; Музей шістдесятництва. Київ: ТОВ «Видавництво „Кліо“», 2019. 136 с.

Алла Горська: [текст радіожурналу «Країна Інкогніта» від 25 листопада 2004 року] // Радіо Свобода.

Алла Горська: [текст радіопередачі «30 хвилин у різних вимірах» від 18 вересня 2004 року] // Радіо Свобода.

Алла Горська. Душа українського шістдесятництва. Київ, Смолоскип, 2015.

Алла Горська. Альбом. Київ, Вістка, 2017.

Алла Горська. Спалах перед світанком. Київ, Кліо, 2019.

Бердиховська, Б. Україна: люди і книжки / Б. Бердиховська. – Київ: К.І.С., 2009. – 229 c.

Життєпис мовою листів. Алла Горська. Донецьк, Музей “Смолоскип”, 2013.

Білокінь С. А в серці "шторм і сльози". Спогади про Аллу Горську. "Культура і життя", 1990, 25 листоп.

Білокінь С. Смерть Алли Горської. "Образотворче мистецтво", 1992, № 4

Білокінь С. Алла Горська // На зламах епохи.

Білокінь С. Клуб творчої молоді й монументальне мистецтво // Образотворче мистецтво. 2013. № 4. С. 26–29.

Білокінь С. Смерть Алли Горської // Образотворче мистецтво. 1992. № 4. С. 10–14.

Вишеславський Г. Нонконформізм: андеграунд та «неофіційне мистецтво» // Художня культура. Актуальні проблеми: наук. вісн. / Інститут проблем сучасного мистецтва АМУ. Вип. 3.Київ: Інтертехнологія, 2006. С. 171–198.

Голубець О. Між свободою і тоталітаризмом: Мистецьке середовище Львова другої половини ХХ століття. Львів: Академічний експрес, 2001. 176 с.

Гунько О. Алла Горська перейшла на українську мову у зрілому віці // Gazeta.ua. 2009. 17 вересня.

Деркач О. «А ми тую червону калину та й піднімемо…» // Національний музей літератури України: пошуки, дослідження, перспективи / Міністерство культури і туризму України. Київ, 2006. С. 34–43.

Душа українського шістдесятництва / укл. Л. Огнєва. Донецьк: Норд-Комп’ютер 2009. 40 с.

Дзюба І. Між культурою і політикою. Київ: Сфера, 1998. 374 с.

Зарецька-Григор’єва М. Лист до редакції // Образотворче мистецтво. 1991. № 3. С. 17.

Зарецька Т. Горська Алла Олександрівна // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. Смолій та ін.; Інститут історії України НАН України. Т. 2. Київ: Наукова думка, 2004. С. 175.

Зарецька Т. І. Горська Алла Олександрівна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 175. 

Зарецький О. Алла Горська // Українки в історії. Вид. 2. Київ, 2006. С. 234–239.

Зарецький О. Алла Горська і початки Клубу Творчої Молоді «Сучасник» // Лесь Танюк. Твори. Щоденники без купюр. — Т.ХХХ. Довідковий. — Київ. — Альтерпрес. — 2014. — С. 18 — 37.

Зарецький О. Алла Горська під ковпаком КДБ. Антиукраїнська спрямованість спецоперацій // Українознавство. – 2010. – № 4. – С. 127 – 133. 

Зарецький О.,  Алла Горська. Мисткиня у просторі тоталітаризму, 2023 

Зарецький О., Овсієнко В. Горська Алла Олександрівна // Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина І. — Харків : Харківська правозахисна група; "Права людини", 2006. — Т. 1. — С. 167-170. — 1500 прим. — ISBN 966-8919-09-2.

Зарецький О. Алла Горська і початки клубу творчої молоді «Сучасник» // Лесь Танюк. Твори: в 60 т. Т. 30 (довідковий): Щоденники без купюр. Київ: Альтерпрес, 2014. С. 18–37.

Зарецький О. Офіційний та альтернативний дискурси. 1950–1980-ті роки в УРСР. Київ, 2003. 260 с.

Зарецький О. Родина Алли Горської в Ленінграді: 1930–1940-і роки // Українознавство / Національний науково-дослідний інститут українознавства. № 1 (34). Київ, 2010. С. 163–167.

Зарецький О. Смерть Алли Горської // Дзеркало тижня. 2005. № 14 (542). 15–22 квітня.

Захаров Б. Нарис історії дисидентського руху в Україні (1956 – 1987) / Борис Захаров. – Харків: Фоліо, 2003. – 144 с. 

Жиленко І. Homo Feriens: спогади // Сучасність. 2003. № 11. С. 97–127.

Інша історія.Мистецтво Києва од відлиги до перебудови: каталог виставки / упоряд. Г. Скляренко, М. Кулівник; НХМУ, Аукціонний дім «Дукат». Київ, 2016. 187 с.

Квітка на вулкані / ред. О. Зарецький, упор. Л. Огнєва. Донецьк: Норд Комп’ютер, 2011. 336 с.

Касьянов К. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960 – 80 років / Георгій Касьянов. – К.: Либідь, 1995. – 224 с.

Корогодський Р. Душа українського шістдесятництва // Алла Горська. Червона тінь калини. Листи, спогади, статті / Ред. та упоряд. О. Зарецького та М. Маричевського. – К.: Спалах ЛТД, 1996. – 240 с., іл. – С. 167 – 178. 

Корогодський Р. Драма шестидесятників // Образотворче мистецтво. 1991. № 1. С. 1–4.

Корогодський Р. Душа українського шістдесятництва: Алла Горська // Корогодський Р. Брама світла. Шістдесятники. Львів: Вид. Українського католицького університету, 2009. С. 255–276.

Коцюбинська М. Мої обрії. В 2 т. Т 2. Київ: Дух і літера, 2004. С. 383.

Коцюбинська М. Листи і люди. Роздуми про епістолярну творчість / Михайлина Коцюбинська. – К.: Дух і літера, 2009. – 584 с. 7. 

Кучер Н. Цикл «Колядки та щедрівки» Алли Горської: історія створення // Слово Просвіти, № 3, січень 2020

Левченко О. Про Аллу Горську // Визвольний шлях. 1998. № 9. С. 1109–1118; № 10. С. 1228–1236.

Малаков Г. Згадуючи Аллу Горську: зі щоденника Георгія Малакова // Київ. 2007. № 9. С. 138–144.

Медведєва Л. Віктор Зарецький. Митець, рокований добою. Київ: Оранта, 2006. 432 с.

Медведєва Л. Шістдесятництво: філософія та естетика опору // Мистецтвознавство України: зб. наук. пр. / Академія мистецтв України, Інститут проблем сучасного мистецтва АМУ. Вип. 5. Київ: Музична Україна, 2005. С. 280–298.

Ми обрали життя. Розмова з Євгеном Сверстюком // Бунт покоління. Розмови з українськими інтелектуалами / Богуміла Бердиховська, Оля Гнатюк. – К.: Дух і літера, 2004. – 332 с. – С. 33 – 90. 

Мушинка М. Мої шістдесяті // Український журнал. – 2010. – № 2. – С. 29. 

Петрова О. Дорога до храму // Нова генерація. 1992. Спец. вип. С. 16–23.

Огнєва, Л. Перлини українського монументального мистецтва на Донеччині. – Івано-Франківськ: Лілея, 2008. – 51 c.

Певний Б. Трагедія Алли Горської: погляд із закордону // Слово і час. 1991. № 11. С. 64–72.

Певний Б. Ціна пробудження. До двадцятиріччя вбивства Алли Горської // "Сучасність", 1990, ч. 12

Петрова О. Дорога до храму // Нова генерація. 1992. Спец. вип. С. 16–23.

Петрова О. Мистецтво другої половини 1950-х — 1980-х років. Живопис // Історія українського мистецтва: у 5 т. / НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ: Інтертехнологія, 2007. Т. 5: Мистецтво ХХ століття. С. 450–509.

Петрова О. «Ноїв ковчег». Живопис другої половини ХХ ст. // Мистецтво України ХХ століття / Асоціація артгалерей України. Київ, 1998. С. 116–121.

Плеяда нескорених: Алла Горська. Опанас Заливаха. Віктор Зарецький. Галина Севрук. 

Пошуки коріння. Художник Віктор Зарецький. Листи, нариси, спогади, статті / Ред., упор. та підгот. тексту О.Зарецького. — Київ, 2009. — 268 с. 

Плеяда нескорених: Алла Горська, Опанас Заливаха, Віктор Зарецький, Галина Севрук, Людмила Семикіна: біобібліогр. нарис /авт. нарису Л. Тарнашинська; бібліограф-упор. М. Лук’яненко; наук. ред. В. Кононенко; Міністерство культури України, Національна парламентська бібліотека України». Київ: Нац. парлам. б-ка України, 2011. 

2011. 200 с. (Шістдесятництво: профілі на тлі покоління; вип. 13.) 

Сверстюк Є. Убитий талант // Образотворче мистецтво. 1991. № 2. С. 21.

Світлична Н. Погром з продовженням // Світличний І., Світлична Н. З живучого племені Дон Кіхотів / упоряд. Н. Коцюбинська, О. Неживий. Київ: Грамота, 2008. С. 443–446.

Смирна Л. Століття нонконформізму в українському візуальному мистецтві / Інститут проблем сучасногомистецтва НАМУ. Київ: Фенікс, 2017. 480 с.

Смирная Л. Горская Алла Александровна // Искусство украинских шестидесятников / сост. О. Балашова, Л. Герман. Киев: Издательство «Основы», 2015. С. 130–141.

Танюк Л. Парастас: Іван Світличний, Алла Горська, Володимир Глухий, Мар’ян Крушельницький. Київ: Сфера, 1998. 146 с.

Три художні генерації в колекції Тетяни та Бориса Гриньових / упоряд. О. Балашова, Г. Глеба. Київ: Видавництво «Основи», 2016. С. 25–26, 229.

У моєму житті було так багато добра… Розмова з Михайлиною Коцюбинською // Бунт покоління. Розмови з українськими інтелектуалами / Богуміла Бердиховська, Оля Гнатюк. – К.: Дух і літера, 2004. – 332 с. – С. 153 – 184. 

Український живопис ХХ — початку ХХІ ст. з колекції Національного художнього музею України: альбом. Хмельницький: Галерея, 2004. 302 с.

Хомяк Р. Американська преса про Аллу Горську і Валентина Мороза // Сучасність. 1971. Ч. 11 (131). С. 125–127.

Художник Віктор Зарецький. Пошуки коріння. Листи, нариси, спогади, статті / ред., упоряд. та підгот. тексту О. Зарецький. Київ: 2009. 268 с.

Через терни — до істини: пам’яті Алли Горської: [спогади] / [Надія Світлична, Людмила Семикіна, Лесь Танюк] // Образотворче мистецтво. 1990. № 5. С. 1–8.

Чорновіл В. Твори в десяти томах / Вячеслав Чорновіл. – Т. 3. – К.: Смолоскип, 2006. – 976 с., 

Шістдесят з 60-х: каталог виставки / упоряд. О. Мітякіна; Комітет мистецтв КМДА, Спілка художників України, ККЦ «Київ». Київ, 1993. 6 с.