Ivan Izhakevych (1864-1962)
quasi un secolo dedicato all'arte ucraina
di Yaryna Moroz Sarno
Il maestro della pittura ucraina nacque il 6 (18) gennaio 1864 nel villaggio di Vyshnopil, distretto d'Uman in una grande famiglia con dodici figli. Ivan era il maggiore. Il padre del futuro pittore, Sydir Ilarionovych Izhakevych,
proveniva da una famiglia cosacca impoverita. Uno
degli antenati, Kupriyan Izhak, originario di Podillia, si stabilì
nella distretto di Zvenygorod. La madre, Maria, era la figlia del sacerdote Oksentiy Marakhivsky del villaggio di Dovhenke, a trenta miglia da Vyshnopil. La famiglia Marakhivsky era imparentata con Dmytro Berezovsky, un discendente del geniale compositore ucraino, creatore della musica sacra Maksym Berezovsky (1745-1777). I genitori erano poveri, quindi non avevano l'opportunità di dare alcuna istruzione ai loro figli. Ivan imparò da solo a leggere e scrivere, mostrando un talento per l'apprendimento fin dall'infanzia, così i suoi genitori nutrivano grandi speranze per il loro figlio maggiore. La sua madre sognava che Ivan diventasse prete. Pertanto, non appena aveva 12 anni, il ragazzo si recò per 330 chilometri dalla casa paterna a Kyiv, dove suo zio era salmista. I genitori di Ivan credevano che sarebbe scoppiato tra la gente, perché "ha una voce angelica, un cuore puro e, soprattutto, la capacità di vedere la bellezza".
Vivendo da suo zio, il ragazzo osservava spesso gli studenti della Scuola di Disegno di Lavra, e anche obbediente al vescovo della Cattedrale dell'Epifania nel Monastero della Fraternità di Podil. Nel tempo libero, Ivan prendeva carta e matita dallo zio, andava a disegnare paesaggi e chiese di Kyiv.
In seguito, lo zio, colpito dal talento del ragazzo, facilitò la sua iscrizione alla scuola iconografica presso il monastero delle Grotte (della Lavra Kyeivo-Pecherska). Questa scuola, dove studiò dal 1876 al 1882, è stata la sua prima istituzione artistica, ma non ha fornito un'educazione artistica a tutti gli effetti. Durante gli studi imparò tutto ciò che i pittori iconografi della scuola monastica di Lavra conoscevano. Essendo nella cerchia dell'alto clero, aveva accesso ai tesori del monastero: le stampe antiche con incisioni uniche, le icone antiche, antichi affreschi e mosaici. I suoi insegnanti erano monaci, che nella stragrande maggioranza erano solo artigiani della pittura di icone, trasmettendo solo piccole abilità pratiche agli studenti, e talvolta semplicemente costringendo gli studenti a copiare icone famose.
Nel 1882–1884 continuò alla scuola dell'arte di Mykola Murashko e lavorò come suo assistente. Nel 1883-1884 sulla proposta di Mychailo Vrubel e O. Prakhov come miglior studente della scuola di Murashko partecipò senza abbandonare gli studi al restauro degli affreschi antichi del XII secolo del monastero di San Cirillo d'Alessandria a Kyiv (svolto sotto la direzione di O. Prakhov e Mychailo Vrubel).
L'affresco di Ivan Izhakevych nella chiesa di San Cirillo di Alessandria, Kyiv, 1884
All'età di 20 anni, incoraggiato da Mykola Pymonenko e Mychailo Vrubel, Izhakevych andò a San Pietroburgo. Dal 1884 studiò all'Accademia delle Arti di San Pietroburgo, dove gli fu conferita la medaglia d'argento. I suoi professore furono A. Kuindzhi ed Ilia Repin. Egli studiò con successo: fu stato elogiato per i suoi compiti e poi gli è stata assegnata una piccola medaglia d'argento. Ma nessuno presse in considerazione i risultati creativi dello studente ucraino.
Nel 1888, a causa della mancanza dei mezzi e per la necessità di mantenere la sua famiglia con piccolo figlio, fu costretto a lasciare l'Accademia. Ivan Izhakevych scriveva ripetutamente appelli agli amministratori dell'Accademia affinché lo trasferissero all'istruzione gratuita. In una richiesta scrisse, dicendo che le sottopongo per la considerazione "35 copie di incisioni e disegni di parti di figure umane realizzate in gesso, secondo un paragrafo dello Statuto Accademico, per il quale ho l'onore di inchinarmi per chiedere al Consiglio dell'Arte dell'Accademia Imperiale delle Arti di conferirmi il titolo di insegnante di disegno con il diritto di insegnare disegno negli istituti di istruzione secondaria"... Quando la sua richiesta fu rifiutata, dovette lasciare l'accademia.
Lavorò come l'illustratore della rivista. La collaborazione con i periodici portò all'artista il suo primo riconoscimento. Raffigurava scene della vita ucraina, motivi biblici e storici, ecc. Per 29 anni collaborò con la rivista "Niva" e creò centinai di diverse illustrazioni.
I. Izhakevych, "Ritorno dei cosacchi da campagna marittima"
pubblicato nella rivista "Nyva" n. 41, 1893
Izhakevych divenne un famoso illustratore delle riviste molto note. Dal 1888 al 1917 presentò disegni che raffiguravano la storia, la vita quotidiana e i costumi del popolo ucraino nelle riviste "Niva", "Panoramica visiva", "Illustrazione del mondo".
Solo il 21 dicembre 1895, il Consiglio d'Arte dell'Accademia Imperiale delle Arti di San Pietroburgo rilasciò un certificato di insegnante di disegno negli istituti di istruzione secondaria all'ex ascoltatore libero. Dicono che non c'è il male in modo che non risulti costoso. Durante questi sette anni, vissuti senza un certificato di artista di prima classe, Ivan Izhakevych imparò a sopravvivere.
Egli iniziò a lavorare come insegnante di disegno in una scuola. Per la rivista "Nyva" che l'artista crea le sue prime illustrazioni al "Kobzar" di Taras Shevcenko, delle poesie di Taras Shevchenko "Prychynna", "Haidamaky" e "Kateryna". Da allora, l'artista è tornato all'opera di Kobzar quasi ogni decennio, vedendo una notevole somiglianza di alcuni episodi del percorso di vita di Shevchenko con il suo, quando il piccolo Ivan pascolava il bestiame nel suo villaggio natale, oppure lui, avendo solo talento, veniva dalla lontana Ucraina per conquistare l'Accademia Imperiale delle Arti.
All'inizio del 1900, Ivan Izhakevych, dopo la morte improvvisa della moglie e del figlio Oleksandr, cambiò radicalmente tutta la sua vita successiva.
L'artista tornò a Kyiv. Nel 1907, Izhakevych si stabilì a Kurenivka, impegnandosi nel giardinaggio e nell'apicoltura. Aveva la passione per la musica, era anche un bravo violinista.
Durante questo periodo, creò dipinti unici di molte chiese di Kyiv. Molti dipinti di Izhakevych sono stati conservati a Kyiv: dalle prime opere nella chiesa di San Cirillo a quelle più mature: la chiesa di Tutti i Santi, la Cattedrale dell'Assunzione e la chiesa del Refettorio della Lavra Kyievo-Pecherska, la chiesa dell'Intercessione, il monastero di San Giovanni e altri.
Ben presto Ivan divenne insegnante alla Scuola di Lavra, fu invitato a questa posizione dal Comitato per la protezione dei monumenti antichi (ora i laboratori di pittura di icone di Lavra prendono il nome da Ivan Izhakevych). Nel 1905-06 Izhakevych fu direttore della scuola iconografica presso monastero delle Grotte a Kyiv (Lavra Kyiv-Pechersk). Insieme ai suoi studenti dipinse le chiese del monastero: la Chiesa dell'Intercessione della Madre di Dio nel Monastero delle Grotte, la cupola e il fregio nella chiesa di Antonio e Teodosio Pechersky e le composizioni storico-religiose all'interno del Refettorio (1903), adiacente alla chiesa. Nel 1905-1906, insieme ai suoi studenti del laboratorio di Lavra decorò la chiesa di Tutti i Santi con gli affreschi in stile moderno seguendo la tradizione bizantina. Eseguì personalmente gli schizzi per tutti i dipinti. Izhakevych eseguì otto composizioni complesse sui temi biblici, così come cinquanta singole figure di santi che testimoniano il suo grande talento nella pittura monumentale. Negli affreschi sono rappresentati molti santi monaci del monastero delle Grotte (Lavra di Kyiv): l'iconografo Alimpiy, il guaritore Damiano, Nestore il cronista, San Nicola ed altri santi. Ivan Izakevych dipinse decorazione della chiesa di San Giorgio ("tombe dei cosacchi") sul luogo della battaglia di Berestechko. Chiesa di San Giorgio è l'edificio principale del memoriale, forse l'opera più originale del modernismo architettonico e del barocco in Ucraina. L'idea di costruire un monumento ai cosacchi nacque nel 1908 su iniziativa dell'archimandrita del monastero di Pochaiv Vitaliy Maksymenko, che guidò il lavoro organizzativo e annunciò la raccolta di donazioni. La costruzione della chiesa di San Giorgio durò dal 1910 al 1914, Volodymyr Leontovych era responsabile della costruzione. La decorazione del monumento-museo durò fino alla metà del 1914. Ivan Izhakevych, insieme ai suoi studenti, dipinse sulla facciata dell'edificio la composizione "Calvario", che riempie l'intero piano sopra l'iconostasi. Dipinse quattro ritratti colorati sulle colonne, decorò gli archi sopra il balcone, così come i cancelli e le porte. L'iconostasi è realizzata in quarzite rossa e labradorite nera della regione di Zhytomyr, che simboleggiano il sangue e il lutto. Sotto le icone ci sono immagini delle croci di San Giorgio - simboli di valore militare, che ci ricordano l'assegnazione del titolo di cavalieri di San Giorgio a trecento eroi cosacchi. Izhakevych creò anche diverse tele per il panorama della battaglia di Berestechko. Tutti loro, purtroppo, furono portati via dagli austriaci durante la prima guerra mondiale e forse sono andati perduti per sempre. Dipinse anche affreschi per la chiesa Borys e Glib a Chernighiv.
Parallelamente alla pittura monumentale, l'artista ha lavorato nello stile della grafica dei libri, ha dipinto ritratti e paesaggi. Nel 1910, insieme al suo vecchio amico Fotii Krasytskyi, si unì alla campagna di beneficenza della casa editrice "Chas" ("Tempo") - l'uscita di un poster con un ritratto e una biografia di Taras Shevchenko; la tiratura era inaudita, 100.000 copie.
Izhakevych dipinge paesaggi di Kyiv, che nel 1913 erano pubblicati in un album di cartoline colorate.
Nel 1917 lavorò come artista nel club operaio della fabbrica della conceria Kureniv, insegnò disegno a scuola, decorò libri di testo scolastici. In due anni, insieme a persone che la pensano allo stesso modo, Izhakevych creò la prima unione professionale degli artisti di Kyiv. Dipinse quadri da cavalletto su temi storici: in particolare, "Il mercato degli schiavi in Turchia", "Kyj, Chek, Khoryv e la loro sorella Lybid", "Haydamaki vicino a Umannia". Dipinse ritratti e paesaggi.
La chiesa dell'Intercessione della Madre di Dio, Priorka a Kyiv
Insieme ai suoi studenti, Ivan Izhakevych dipinse la composizione "Gloglotta" sulla facciata della chiesa di San Giorgio sulle Tombe Cosacche, creando un'immagine di Cristo Salvatore, dipingendo quattro ritratti colorati su colonne, decorando la volta sul balcone, nonché le porte. L'iconostasi di questa chiesa, realizzata dall'artista, è insolita in quanto è dipinta sulla facciata della chiesa, cioè è a cielo aperto, perché il centro dell'altare esterno è il dipinto del Golgotta.
Fece anche i dipinti del seminario teologico a Ryla, della chiesa di Krasnodar, della cattedrale dell'attuale città Dnipro. Le icone di Izhakevych per più di venti chiese non si sono tutte conservate ed alcune hanno semplicemente perso il nome dell'autore. Avendo già novanta anni, Izhakevych dipinse l'immagine del santo martire Macario per la chiesa omonima di Kyiv.
Alla metà degli anni '20 divenne membro dell'Associazione degli artisti dell'Ucraina Rossa. Per i musei storici e d'arte di Kyiv, Kharkiv, Chernighiv e Dnipropetrovsk dal 1926 al 1928 l'artista creò "La battaglia di Chernighiv principe con i Drevlyany", "La battaglia dei cosacchi con i pollaci", "La battaglia nel villaggio di Vesely il 28 febbraio 1861" ed altri.
All'inizio degli anni '30, Izhakevych tornò a illustrare le opere letterarie. Nel 1936, l'artista si emerso nel mondo dell'illustrazione di libri degli autori ucraini. Decorò le opere di Lesya Ukrainka, Mykola Gogol, Mychailo Kotsiubynskyj, Ivan Kotliarevskyj, G. Kvitka-Osnovianenko, Ivan Franko, Mykhailo Kotsiubynskyi, Taras Shevchenko (per il 125 ° anniversario di Kobzar nel 1939 preparò più di 30 opere), illustrò del romanzo di Ivan Le "Nalyvaiko". Il culmine dell'attività artistica come grafico del maestro furono le illustrazioni del "Kobzar" di Shevchenko, divenne il miglior illustratore del "Kobzar" di Taras Shevchenko (fece oltre 200 illustrazioni), l'autore dei dipinti e disegni su temi della vita di T. Shevchenko, paesaggi dei luoghi di Shevchenko.
Come ritrattista I. Izhakevych si limitava ai diversi autoritratti. Nell'autoritratto del 1933 l'artista focalizzava l'attenzione sulle caratteristiche del viso, sulla rivelazione dello stato spirituale e psicologico attraverso i tratti esterni.
Negli anni '30 (fino al 1936) eseguì 14 pannelli monumentali sul tema "Storia della Terra" sull'ordine del museo geologico dell'Accademia delle Scienze a Kyiv e una serie di pannelli-dipinti per musei storici e di storia locale dell'Ucraina.
Per museo di T. Shevchenko a Kyiv dipinse piccoli dipinti "Haidamaki in Uman", "Perebendia", "Incontro di T. Shevchenko con la sua sorella Yaryna", "Il funerale di Shevchenko" e uno dei migliori - "Quando passavo ai tredici anni", la cui trama è collegata ai versi autobiografici della poesia.
Un grande successo aveva la mostra personale in occasione dell'80° anniversario della nascita e del 60° anniversario dell'attività creativa di Ivan Izhakevych. Solo gli amici più stretti sapevano che durante la celebrazione del suo ottantesimo compleanno, Izhakevych lavorava sulle icone nella chiesa dell'Intercessione a Priorka. Durante la seconda guerra mondiale l'artista non lasciò la città, continuando a lavorare: insegnare, dipingere, partecipare a mostre, l'artista continuò a lavorare sull'Eneide di Kotliarevskyj. Izhakevych nascose anche due famiglie ebree nel seminterrato di casa sua. E allo stesso tempo dipinse la chiesa della Santa Intercessione a Podil, il cui abate Oleksii nascose anche nei sotterranei della chiesa e nel campanile dei bambini ebrei, sebbene a soli cento metri di distanza ci fosse l'ufficio di un comandante tedesco.
Nel 1944-45 le sue capacità di restauratore furono nuovamente richieste.
Negli anni del dopoguerra, quando la grafica dei libri nazionali conobbe un rapido aumento, Izhakevych illustrò "Foglie d'acero" di Vasyl Stefanyk, "Per gotar" di Olga Kobylyanska.
Negli anni del dopoguerra, l'artista dipinse la chiesa della Sant'Intercessione della Madre di Dio a Podil e la chiesa di San Macario a Lukyanivka.
Izhakevych dipinse oltre venti chiese a Kyiv, Chernighiv, Dnipro e Bilgorod, creò le icone per decorare gli interni di molte cattedrali. L'artista lavorò molto dipingendo le chiese di Kyiv: nella chiesa monastica di San Giovanni, nella chiesa a Pushcha Vodycia, della chiesa dell'Intercessione della Madre di Dio a Priorka (1944), nella chiesa di San Macario a Liukianivka (1947), chiesa di Santi Borys e Glib a Podil, della Santissima Trinità (1906). Per la chiesa di San Macario l'artista dipinse le vari icone: di San Macario, della Madre dio Dio ("Gioia inaspettata"), di San Nicola "Bagnato", Santa martire Barbara, San Teodoro, San Giovanni il Guerriero, Serafino Sarovsky. Il resto delle icone sono state create dai suoi studenti. Il lavoro è durato sette anni e l'iconostasi è stata consacrata soltanto nel 1952. Izhakevych lavorò anche per il restauro dell'antica chiesa di Ovruc. Nella Lavra di Pochayiv dipinse gli interni dell'antico santuario.
Lavorava nel campo della pittura decorativa monumentale, da cavalletto e teatrale, della grafica da cavalletto, dell'illustrazione. Ha dipinto quadri sui temi storici del passato dell'Ucraina: "Kiy, Chek, Horiv e la loro sorella Lybid" (1907); "Rivolta contadina nel villaggio di Vesely", "Battaglia dei cosacchi con la nobiltà" (entrambi - 1926–28); "Portato al Signore" (1928); "Haidamaki vicino a Uman" (1939).
Durante la sua lunga vita creativa, l'artista eseguì oltre 20 mila opere. Lavorava in vari generi dell'arte: grafica del libro, nel campo della pittura del cavalletto e monumentale, ritratti dipinti e paesaggi, illustrazione di libri ed è stato davvero un artista famoso, perché il contenuto principale del suo lavoro rappresenta un riflesso della storia, della vita e della spiritualità del popolo ucraino. Il tema principale della sua creatività erano temi nazionali: "Zaporozhets", "Kobzar ucraino", "Maksym Zaliznyak", "Zaporozhets in abiti invernali", "Gryhoriy Skovoroda sulla strada".
La Resurrezione del Gesù, la chiesa del Refettorio nel monastero delle Grotte a Kyiv, gli anni 1910'
.jpg)
Gli affreschi della chiesa del Refettorio nel monastero delle Grotte a Kyiv
L'affresco "Natale del Signore" della chiesa dei Santi Antonio e Teodosio del Refettorio nel monastero delle Grotte a Kyiv, 1900
.jpg)
Gli affreschi della chiesa di Tutti i Santi, Kyiv
La bozza per la chiesa di Borys e Glib a Chernighiv, 1909
Santi Cirillo e Metodio
Gli affreschi e l'iconostasi della chiesa di San Giorgio, villaggio di Pliashiv
Gli affreschi della chiesa dell'Intercessione della Madre di Dio,
gli anni 1940', Kyiv, rione Priorka
Chiesa di Spas na Berestovi, 1905
La collina di San Volodymyr a Kyiv, 1910
La colina di San Volodymyr a Kyiv, 1913
La torre di Ivan Mazepa, 1910
L'Autoritratto, 1950
L'illustrazione dell'"Eneide" di Ivan Kotliarevskyj
***
Бажанова Т. Георгіївська церква на "Козацьких могилах" під Берестечком у контексті спадщини стилю модерн // Пам'ятки України: історія та культура. - 1996. - №3-4. -С.21-28
Бєлічко Ю. Співець козацтва // Пам’ять століть: іст. наук. та літературний журн. – 1997. – № 1. – С. 154 – 158.
Борщ М. З вершин славетних черкащан : краєзнавчі нариси, вірші, поеми. – Черкаси: Вертикаль, 2013. – 335 с.: фот. : Їжакевич І. С. (Іван Сидорович), живописець, письменник, графік (1864 – 1962). – С. 275 – 277 : репрод.
Вільховецька К. Вплив народного мистецтва на пошук нових рішень у сучасному іконописі лаврських художніх майстерень ім. І. Їжакевича// Народознавчі зошити: наук. журн. – 2019. – № 1(145). – С. 130 – 141.
Владич Л. Иван Сидорович Ижакевич. М., 1955.
Гирич І. Київ. Люди і будинки / Ігор Гирич. – Київ: «Либідь», 2015. – 432: іл. Лавра – малярська столиця України в ХІ–ХVІІІ ст., Кость Шероцький, Іван Їжакевич. – С. 280–281.
Дудняк І. Іван Їжакевич і церковне мистецтво України другої пол. ХХ ст.// Народознавчі зошити: наук. журн. – 2016. – № 5 (131. Вересень-жовтень 2016). – С. 1095 – 1101.
Іван Їжакевич і церковне мистецтво
України другої половини ХХ ст.
Енциклопедія історії України : [в 10 т.] Т. 3: Е – Й / ред. В. А. Смолій. – Київ: Наук. думка, 2005. – 658 с. Ковпаненко Н. Г. Їжакевич Іван Сидорович (1864 – 1962) – живописець і графік. Народний художник УРСР (1951) / Н. Г. Ковпаненко. – С. 652: фото: портр., картин: «Тарас Шевченко – пастух», 1935; «Зустріч зятя з тещею», 1898.
Енциклопедія Сучасної України. Т. 11 Зор – Как / НАН України, Ін‑т енциклопед. дослідж., Наук. т‑во ім. Шевченка; гол. ред.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський. – Київ, 2011. – 712 с.: іл. Озерова Н. Г. Їжакевич Г. П. (23.04.1919, Київ–25.01.2003, Київ) – мовознавець / Н. Г. Озерова. – С. 611: фото. – Бібліогр.: пр., літ.
Їжакевич І. «Могила Аскольда», 1913. Полотно, олія : фото картини. – С. 244.
Нестеренко П. В. Іван Їжакевич (1864–1962) – живописець і графік / П. В. Нестеренко – С. 611: фото: портр., картини: «Тарас Шевченко – пастух» («Мені тринадцятий минало…», 1935. Полотно, олія; «До Великодньої утренні», 1904. Папір, акварель. - Бібліогр.: твори, літ. Муха А. І. Їжакевич Михайло Іванович (24.01.1909, Київ–17.05.1975, Київ) – композитор. – С. 611 – 612.
Енциклопедія українознавства. Словникова частина. Т. 3 / Наук. Т‑во ім. Т. Шевченка у Львові ; голов. ред. В. М. Кубійович ; заст. голов. ред. М. М. Глобенко. – Перевид. в Україні: репринт. відтворення вид. 1955 – 1984 років. – Львів. – 1994. – 805 – 1199 с.: іл. : Їжакевич Іван (*1864), маляр родом з Уманщини, один з найпопулярніших мисців України. – С. 906; Їжакевич Михайло (*1909), композитор родом з Києва ; учень Л. Ревуцького, твори. – С. 906.
З української старовини: Альбом. - К.: Мистецтво, 1991. -316 с. іл.
Історична Шевченкіана : бібліогр. покажч. / Ін‑т історії України НАН України ; Нац. іст. б‑ка України; упоряд.: Н. Г. Вощевська, З. Х. Мусіна, Т. А. Приліпко, Д. Г. Стегній, К. Г. Таранюк‑Русанівський, О. В. Литвин; наук. ред., авт. вступ. ст. Г. В. Боряк; наук. консультанти: О. П. Реєнт, І. І. Колеснік, В. С. Шандра ; від. за вип. А. В. Скорохватова. – Київ, 2026. – 576 с. : Іменний покажч.: Іжакевич І. С.: позиції: 4297, 4359. – С. 524.
Іваницька Л. Київські етюди в монументальній творчості Івана Їжакевича / Л. Іваницька // Треті києвознавчі читання: історія та етнокультура: зб. матеріалів Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 27 берез. 2020). – 2020. – С. 326 – 332.
Історія українського мистецтва. В. 6 т. Т. 5: Радянське мистецтво 1917 – 1941 років / голов. ред.: М. П. Бажан (голов. ред.) та ін.; ред. тому: В. І. Касіян (відп. ред.); НДІ теорії, історії та перспектив. проблем радян. архітектури в м. Києві Держ. ком. цивіл. буд-ва та архітектури при Держбуді СРСР; Голов. ред. УРЕ АН УРСР. – Київ, 1967. – 479 с. : Іменний покажч.: Їжакевич Іван Сидорович (1864 – 1962), художник. – С. 16, 23, 148, 149, 186, 191, 192, 259, 268, 269, 270, 315, 316, 317, 319. – С. 447.
- Перелік іл.: 194, 195, 232: (назви). – С. 474 – 475.
Історія українського мистецтва. В. 6 т. Т. 6: Радянське мистецтво 1941 – 1967 років / голов. ред.: М. П. Бажан (голов. ред.) та ін.; ред. тому: В. І. Касіян (відп. ред.); НДІ теорії, історії та перспектив. проблем радян. архітектури в м. Києві Держ. ком. цивіл. буд-ва та архітектури при Держбуді СРСР; Голов. ред. УРЕ АН УРСР. – Київ, 1967. – 479 с. : Іменний покажч.: Їжакевич Іван Сидорович (1864 – 1962), художник. – С. 10, 47, 58, 248, 262. – С. 417; Перелік іл.: 165. – С. 477.
Иван Сидорович Ижакевич: [ст. о творчестве художника и репрод. с его произведений] / авт. ст. Л. Владич. – Москва: Совет. художник, 1955. – 108 с.: ил. – [Текст рос.].
Їжакевич І. С. Альбом репродукцій / І. С. Їжакевич ; [авт. тексту і упоряд. Л. Г. Членова]. – Київ : Мистецтво, 1964. – 55 с. : іл.
Їжакевич Іван Сидорович : кат. вист. творів нар. художника УРСР І. С. Їжакевича / М- во культури УРСР, Київський держ. музей українського мистецтва; [упоряд. Л. Г. Членова]. – Київ: Мистецтво, 1956. – 40 с. : 23 с. іл., 1 арк. портр. – (До 90-річчя з дня народження [1864 –1954]).
Касіян В. Художник-патріот. "Мистецтво", 1962, № 1.
Клименко Н. Осяяні народною поезією // Образотворече мистецтво. - 2004, - №3. - С. 38.
Ковалевская М. И. С. Ижакевич. [художник]. Заслуженный деятель искусств УССР / М. Ковалевская. – Киев: Мистецтво, 1951. – 48 с.: ил. – (Мастера искусства Советской Украины). – [Текст рос.]
Ковалевська М. І. С. Їжакевич, заслужений діяч мистецтв УРСР / М. Ковалевська. – Київ: Мистецтво, 1949. – 52 с.: 1 вкл. л. портр., 17 вкл. л. іл. – (Майстри мистецтва Радянської України).
Коновалюк Ф. З. Виступ, присвячений пам'яті І. С. Їжакевича // Студії мистецтвознавчі: Архітектура. Образотворче та декоративно-вжиткове мистецтво. Чис. 4 (64) / голов. ред. Г. Скрипник; НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. – Київ, 2018. – С. 98 – 110.
Корінний М., Шевченко В. Короткий енциклопедичний словник з культури. - К.: Україна, 2003. - 384 с.
Кочерижко Н. Славний майстер київського іконопису. До 145-річчя від дня народження Івана Їжакевича // Відлуння віків. — 2010. — № 1 (12). — С. 58—61.
Лашкул З. В. Історична тематика в творчості І. С. Їжакевича (До 100-річчя з дня народження) // Укр. іст. журн. – 1964. – № 1. – С. 127– 128.
Лобановська Г. Образи «Києво-Печерського Патерика» в монументалістиці І. Їжакевича // Слово і час. – 1998. – № 11. – С. 86 – 89.
Малаков Д. Художнє життя Києва у 1942—1943 роках // Українська академія мистецтв. Дослідницькі та методичні праці: збірник наукових праць. — 2001. — Вип. 8. — С. 158—169.
Нерубайська Л. Їх іменами славиться наш край: Тарас Шевченко та Іван Їжакевич / Л. Нерубайська, В. Нерубайський // Дивослово: наук.-метод. журн. – 2019. – № 4(745). – С. 21–23.
Нестеренко П. Іван Їжакевич: візія України // Пам’ять століть. – 2004. – № 1. – С. 130–134.
Ле І. Л. Наливайко: іст. роман / І. Л. Ле ; худож. І. С. Їжакевич. – Київ : Дніпро, 1975. – 475 с.: іл. Нерубайська Л. Їх іменами славиться наш край: Тарас Шевченко та Іван Їжакевич / Л. Нерубайська, В. Нерубайський // Дивослово: наук.-метод. журн. – 2019. – № 4(745). – С. 21–23.
Нестеренко П. Іван Їжакевич: візія України // Пам’ять століть. – 2004. – № 1. – С. 130–134.
Марголіна І. Є. Оповиті серпанком забуття. Живопис українських художників у Кирилівській церкві. – Київ: Либідь, 2015. – 144 с.
Мистецтво України: Бібліографічний довідник / За ред.: А.Кудрицького. - К.: Укр. енциклопедія, 1997. - 700 с.
Митці України: Енциклопедичний довідник / За ред.: А.Кудрицького. - К.: Українська енциклопедія, 1992. - 848 с.
Народжені Україною: мемор. альм.: у 2 т. Т. 1: А – К / [ідея та концепція: Т. Кутняк, П. Лисенко; керівник проєкту: К. Товстопльот; голов ред. О. Онопрієнко]. – Київ: Євроімідж, 2002. – 896 с.: іл. – [Текст: укр., рос., англ.]. – (Золоті імена України): Іван Їжакевич (1864 – 1962) – живописець, графік. – С. 674 – 675: фото: портрет, картини «Тарас Шевченко – пастух».
Огієвська І. В. Виставка творів І. С. Їжакевича // Народна творчість та етнографія. – 1989. – №4. – С. 84 – 86.
Пітатєлева О. Про «історичну достовірність» як складову образу: трактовка святителів І. С. Їжакевичем // Могилянські читання: зб. наук. пр.: щоріч. – 2019. – [За рік] 2019. – С. 212 – 217.
Пітатєлева О. В. Біблійні образи І. С. Їжакевича в Трапезній церкві [Києво-Печерська лавра, м. Київ]: від олівцевого ескізу до живописного втілення // Церква – наука – суспільство: питання взаємодії: матеріали Шістнадцятої Міжнар. наук. конф. (29 трав.–2 черв. 2018 р.). – 2018. – С. 209 – 212.
Популярная художественная энциклопедия: архитектура, живопись, скульптура, графика, декоратив. искусство. В 2 кн. [Кн. 1] А – М / редкол.: В. М. Полевой (гл. ред.) [и др.]. – Москва: Совет. энциклопедия, 1986. – 447 с. : ил. – [Текст рос.] Тарас Шевченко – пастух», 1935. – С. 257: фото.
Пітатєлева О. Про «історичну достовірність» як складову образу: трактовка святителів І. С. Їжакевичем // Могилянські читання: зб. наук. пр.: щоріч. – 2019. – [За рік] 2019. – С. 212 – 217.
Пітатєлева О. В. Біблійні образи І. С. Їжакевича в Трапезній церкві [Києво-Печерська лавра, м. Київ]: від олівцевого ескізу до живописного втілення // Церква – наука – суспільство: питання взаємодії: матеріали Шістнадцятої Міжнар. наук. конф. (29 трав.–2 черв. 2018 р.). – 2018. – С. 209 – 212.
Популярная художественная энциклопедия: архитектура, живопись, скульптура, графика, декоратив. искусство. В 2 кн. [Кн. 1] А – М / редкол.: В. М. Полевой (гл. ред.) [и др.]. – Москва: Совет. энциклопедия, 1986. – 447 с. : ил. – [Текст рос.] Тарас Шевченко – пастух», 1935. – С. 257: фото.
Провісники духовності в Україні: Довідник / За ред.: І.Кураса. - К.: Вища школа, 2003. - 783 с.
Словник художників України / АН УРСР; ред. кол. М. П. Бажан (відп. ред.) [та ін.]. – Київ: Голов. ред. Укр. Рад. Енциклопедії, 1973. – 271 с.: іл. – Доп. до «Історії укр. мистецтва»: Їжакевич. – С. 94, іл. до повісті М. М. Коцюбинського «Fata Morgana» (1937).
Столярчук Б. Митці Рівненщини: Енциклопедичний довідник. - Рівне "Ліста", 1997. -366 с.
Сторчай О. Подробиці з творчого життєпису Івана Їжакевича (за архівними джерелами) // Студії мистецтвознавчі: Архітектура. Образотворче та декоративно-вжиткове мистецтво. Чис. 4 (64) / голов. ред. Г. Скрипник; НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. – Київ, 2018. – С. 90 – 97.
Українська графіка XI - початку XX ст.: Альбом / Авт.-упоряд. А.В'юник. - К.: Мистецтво, 1994. - 328 с; іл.
Український живопис: Сто вибраних творів: Альбом / Авт.-упоряд. Ю. Беличко. - К.: Мистецтво, 1989. - 191 с.
Український живопис: Сто вибраних творів: Альбом / Авт.-упоряд. Ю. Беличко. - К.: Мистецтво, 1989. - 191 с.
Ульяновський В. Воістину народний [художник І. Їжакевич] // Україна. – 1989. – № 2. – С. 12 – 13.
Хоменко В. Звенигородщина: слов.-довід./ В. Хоменко. – 2-е вид., доп. – Київ: Вид‑во Арт Економі, 2015. – 160 с., іл. : Їжакевич Іван Сидорович (1864 – 1962) – живописець, графік. Народний художник УРСР. Народився с. Вишнополь (тепер Тальнівського р-ну); фото картини «Тарас Шевченко – пастух». 1928 р. – С. 28.
Художники із Вишнополя [Тальнівська МТГ, Черкаська обл.] // Мицик В. Виднокрай. Історія Тальнівщини в людях, подіях та експонатах музею: краєзн. нарис. – 2010. – С. 175 – 176.
Художники України: енциклопед. довід. Вип. 1 / Академія мистецтв України, Ін‑т проблем сучас. мистецтва. – Київ, 2006. – 640 с. : Їжакевич Іван Сидорович (1864 – 1962) – живописець і графік. – С. 264 – 265.
Цуріка Л. Їжакевич-Коновалюк: історія лаврського тандему. – Київ: Авіаз, 2012. – 84 с.: іл.
Шашкова А. Типологія авторських правок І. С. Їжакевича в іконах церкви Покрови на Пріорці // Художня культура. Актуальні проблеми. – 2020. – Вип. 16. – С. 122 – 134.
Шашкова А. Живописна техніка ікон І. С. Їжакевича «Спас на престолі» та «Богоматір з немовлям» (Покровська церква на Пріорці). Проблема авторських та неавторських поновлень // Українська академія мистецтва: дослід. та наук.-метод. пр. – 2019. – Вип. 28. – С. 170–179.
Шрамко Л. Г. Шевченкіана Івана Їжакевича // Краєзнавча Шевченкіана України: матеріали ХІІІ Всеукр. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч. 200-річчю від дня народж. Т. Г. Шевченка. – 2014. – С. 326 – 331.
Шаров І. Ф. Художники України: 100 видатних імен / І. Ф. Шаров, А. В. Толстоухов. – Київ: АртЕк, 2007. – 479 с.: портр. : Їжакевич Іван Сидорович (1864 – 1962). – С. 141 – 145: фотопортр.
Ящук В. На місці героїчної битви: Художник Іван Їжакевич у Пляшевій // Червоний прапор. -1981, 4 квітня. - с. 38.
Їжакевич І. Аскольдова Могила, 1910-ті рр.: [Кольор. репрод.] // Хроніка'2000. – Київ, 1999. – Вип. 31/32. – Вкл. арк. між с. 320 – 321.
Їжакевич І. Володимирова гора, 1913: Папір, олія [Кольор. репрод.] // Хроніка'2000. – Київ, 2001. – Вип. 41/42. – Вкл. арк. між с. 176– 177.
Їжакевич І. Перебендя, 1938: [Кольор. репрод.] // Хроніка'2000. – Київ, 2001. – Вип. 45/46. – Вкл. арк. між с. 464 – 465.
Їжакевич І. Святі Кирило і Мефодій. Початок ХХ ст.: [Кольор. репрод.] // Хроніка'2000. – Київ, 2000. – Вип. 39/40. – Вкл. арк. між 2 с. обкл. і с. 1.
Їжакевич І. Спас на Берестові: Полотно, олія, 1913: [Кольор. репрод.] // Хроніка'2000. – Київ, 2004. – Вип. 60. – Вкл. арк. між с. 640 – 641.
Їжакевич І. Володимирова гора, 1913: Папір, олія [Кольор. репрод.] // Хроніка'2000. – Київ, 2001. – Вип. 41/42. – Вкл. арк. між с. 176– 177.
Їжакевич І. Перебендя, 1938: [Кольор. репрод.] // Хроніка'2000. – Київ, 2001. – Вип. 45/46. – Вкл. арк. між с. 464 – 465.
Їжакевич І. Святі Кирило і Мефодій. Початок ХХ ст.: [Кольор. репрод.] // Хроніка'2000. – Київ, 2000. – Вип. 39/40. – Вкл. арк. між 2 с. обкл. і с. 1.
Їжакевич І. Спас на Берестові: Полотно, олія, 1913: [Кольор. репрод.] // Хроніка'2000. – Київ, 2004. – Вип. 60. – Вкл. арк. між с. 640 – 641.
Ripubblicato, la data della prima pubblicazione VI. 2020
Nessun commento:
Posta un commento